Традиция розношеня новинох ище тирва

автор Вл.Дї./Л. В./ С.Ф.
146 Опатрене

Вони нє заняти у „Руским слове”, нє часц су колектива, алє децениями розноша нашо новинки, бешедую з нашима людзми, понукаю, предаваю нашо кнїжки и Календари, конча коло предплати… Єдни одходза, други пребераю, вше якош сциха и у циню. Вони  ,,капча’’ медзи нами и нашима читачами.

Же би новини „Руске слово” як и други виданя, часописи за дзеци и младих и кнїжки сцигли до читательох на подручу општини Шид, уж 12 роки ше о тим стара колпортер, пензионер Владимир Гарвильчак зоз Шиду. Каждого пиятку у своїм обисцу чека пакети новинох, або часописох, хтори уж по своїм плану и розноши. Окрем у Шидзе, нашу новинку и виданя одноши и до Бачинцох, Беркасова и Бикичу.

– Розношиц новини то одвичательна робота, бо вше, без огляду на хвилю або даяки други причини, новини треба однєсц до обисца читательох хтори их чекаю. Дакеди то нагода и стретнуц ше з людзми и побешедовац, дацо ше ми опитаю и я им одвитуєм. Якошик ми ше видзи же швидко прешол тот час одкеди розношим новини, а то уж, ниа, 12 роки – гвари Владимир Гарвильчак.

Вше кед даяки векши манифестациї у Шидзе як цо то Фестивал, або значнєйши рочнїци, Гарвильчак тиж на малим штанду виклада и предава виданя НВУ „Руске слово”. Гвари же уж роками ма помоц од унуки Йовани Петрович, хтора му дзечнє помага доручиц новини на кажду адресу. На концу розгварки Владимир здогадує же и його оцец Осиф Гарвильчак, давно, ище шейдзешатих и седемдзешатих рокох прешлого вику, тиж робел як колпортер и розношел „Руске слово”. А кед слово о колпортетох, вец, вшелїяк, треба спомнуц же пред тим як з тоту роботу почал Гарвильчак, новини даскельо роки розношел и Владимир Еделински зоз Шиду.

У Дюрдьове

Дюрдьовчанє маю двох колпортерох у валалє, єдного хтори розноши нашо новинки – Звонко Салаґ, док Яким Гарди задлужени за церковни календари и кнїжки.

Людзе у тим нашим валалє уж двацец роки нєсцерпезлїво чекаю же би на бициґли и зоз полну ташку новинкох видзели Звонка, бо знаю же им вон принєше найновше число „Руского слова”, МАК-у, лєбо „Заградки”.

– Дакеди „Руске” до Дюрдьова сциговало по пошти, так було у векшини наших местох. Зоз тоту роботу сом почал теди кед людзе почали буц нєзадовольни прето же новини з друку виходзели пияток, а вони тоту новинку доставали пондзелок, лєбо часто аж и вовторок. Теди нам пришло на розум же би найлєпше було найсц чловека у валалє хтори би розношел новинки. Прешли уж два дацениї як сом прилапел тоту роботу. Кед ше чловек добре зорґанизує, то анї кус нє чежко. Вшелїяк, же єст днї кед горуцо, або наисце барз жимно, кед вонка лядовица, або пада шнїг, алє и теди нє проблем, вше шицко добре функционує. Окрем того же розношим „Руске слово”, раз мешачно розношим и МАК и „Заградку”, а до редакциї „Руского слова” посилам и Ин мемориями – приповеда Звонко Салаґ.

Яким Гарди на даскельо заводи з прервами як колпортер задлужени за кнїжки и церковни календари. Роби вецей як дзешец роки, и гвари же є нє сиґурни чи дахто у Дюрдьове пред тим кончел тото цо вон остатнї роки, гоч му ше видзи же то давно кончел покойни Михал Лїкар.

Гарди гварел и тото же нє предава тельо вельо кнїжки як дакеди, бо од нього купую лєм старши валалчанє хтори ше нє бог зна як розумя до интернету, а младши углавним руски кнїжки наручую онлайн. У остатнїм чаше людзе найвецей заинтересовани за дзецински кнїжки, окреме пред шветами як цо то Крачун, або Велька ноц, теди кед ше найчастейше унучатом дарує праве кнїжку.

У Кули

Мудри Елемир „Руске” и нашо виданя розноши у Кули. Пред тим, дзешка 90-тих рокох прешлого столїтия тоту обовязку на себе превжал Янко Варґа. И кед му було уж вше чежше, зопар раз Елемира, та ше му опитал чи би пристал робиц як колпортер.

-Робел сом у „Планики” як руководитель и знам же сом ше обавал прилапиц тоту обовязку, а вец сом тото робел теди кед сом пошол до пензиї, єст то тому двацец єден рок – гвари Елемир, хтори до пензиї пошол 2003. року.

Новинка єден час пожнєла, теди кед ше ю посилало по пошти. Людзом було нєправо же ю читаю аж вовторок, гуторели же то исте таке як да єдза черстви хлєб. А нєшка на новинки датум же виходзи пияток, а людзе ю уж штварток маю у рукох. Нє раз з нїма пофрантуєм док им давам до рукох, гварим, сцигло Руске, ище горуце, праве з пеца виняте, а вони ше шмею… Но, припознавам, на самим початку сом якош частейше з людзми бешедовал. Нє понаглял сом, а анї вони, и окрем подаєдней франти було ту и другей бешеди, тельо кельо требало. Нєт вельо Руснацох у Кули, та озда прето зме любели стретнуц ше, побешедовац и кус ше нашмеяц. Нєшка нєт тельо бешеди з людзми як дакеди, новинку положим до ладички, и гайд далєй – гвари Елемир Мудри, хтори  наш тижньовнїк у Кули розноши до коло 60 обисцох.

У Вербаше

Няради Мирон колпортер у Вербаше, як и сам гвари, нє зна точно анї одкеди, алє ту якош коло два децениї. Його оцец, тиж Мирон, тоту роботу тиж любел робиц, та Мирон ище давних дньох добре знал дзе жию Руснаци у Вербаше, бо оцови одмалючка помагал розношиц новини.

-Паметам же ме оцец раз одведол до „Руского слова”, до Друкарнї, а вони вец у олову справели мойо мено, а я ше так цешел. Любел сом шицко цо вязане за друкованє, за руску новинку и кнїжку. Роки преходзели, робел сом у Воєним одсеку, були добри роки, а було и так же ше векшини, та и мнє видзело же горше нє мож. Шицко, на щесце, пребродзене. Но, та так дзешка перших рокох нового милениюму з „Руского” ме наволали чи будзем колпортер. Так почало. Спочатку сом вецей як 150 числа положел до авта, або на моторку и доручел до каждого обисца. Нєшка, а уж пейц роки сом у пензиї, розношим коло 90. Кед обидзем варощик, коло 20 километри, прейдзем ше, постретам дакого, з даским вше и побешедуєм. Велї старши читаче з Вербасу уж нє медзи нами, а младши заш тото цо их интересує пречитаю на сайту, углавним на интернету. Я гуторим же я найстарши читатель, седемдзешат роки ми прешло, а правда єст таких як я, но обачел сом же и вони кед достаню до рукох новинку, од конца, а нє од початку читаю – покус у франти приповеда Мирон и предлужує же му часто Вербащанє пригваряю же ше вше менєй о нїх пише.

То правда, дакеди ше вецей писало о людзох з Вербасу, а вони заш вше перше любя пречитац о своїх , и нє лєм о людзох, алє о шицким цо вязане за нашу заєднїцу. И любя кед новинка на час у ладички. А я нє чекам. Каждого штвартку, накадзи превежнєм числа од мойого именяка Нярадия з Нового Саду, шедам на моторку и нє врацам ше док пакет нє порозношим – гвари Мирон Няради хтори окрем новинки кончи и коло предплати и других наших виданьох у установи.

(Предлужи ше)

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ