„Високи пласман Валентини Надь на Першенстве Сербиї; Пласовала ше на Републичне з атлетики; Виборела друге место на Олимпийских бавискох школярох Сербиї; Валентина треца на Першенстве Войводини”… То лєм даєдни з насловох хтори зме могли пречитац у остатнїх даскелїх рокох у наших медийох о успишней атлетичарки Валентини Надь з Руского Керестура, хтора за кратки час посцигла замерковани успихи.
Валентина почала тренирац атлетику лєм пред дакус вецей як двома роками, кед була шеста класа основней школи. Придружела ше ґу членом Атлетского клубу „Русин”, як гвари, пре забаву, а вец похопела же єй добре идзе скаканє до висока и у тей дисциплини почала шоровац медалї на змаганьох.
– Почала сом тренирац без даяких обчекованьох, а вец сом пренашла свою дисциплину и видзела же тот спорт за мнє. Пред тим сом и бежала, алє то ми нє так добре ишло як скаканє до висока. Тренинґи маме три раз тижньово, дакеди робиме дисциплини, дакеди вежби за кондицию, полиґони и подобне. Найволїм кед робиме дисциплину. Наставнїца Саня Еделински ме тренира и барз ми з ню забавно робиц. Совити хтори од нєй доставам то же най нє одуставам, кед ми цело гутори же конєц, теди конєц, алє най ше борим покля можем. Тренираме у физкултурней сали и у школским дворе кед цепло. Условия би могли буц лєпши. На змаганьох видзиме же други тренираю у вельо лєпших обставинох як ми, же маю тартан, лєпши струнячи и друге – приповеда нам перспективна атлетичарка.
Початком фебруара Валентина ше змагала на Першенстве Войводини дзе освоєла бронзову медалю, а тото змаганє видвоюєме, бо то було першираз же ше змагала у катеґориї старших пионирох. Тиж так, теди поставела и нови особни рекорд зоз прескочену висину од 1,55 м.
– Нє мала сом трему, бо сом, щиро, нє знала же то старши змагательки. Думам же и найважнєйше нє мац вельку трему. Нє випитуєм ше другим кельо вони можу, най себе нє правим прицисок. Нє боїм ше скочиц, идзем, та цо будзе-будзе. На перших даскелїх змаганьох на хторих сом участвовала сом мала таке же сом пре трему нє поробела так як можем. Ноги ше ми почали тресц, нє могла сом скочиц и звалєла сом палїцу – здогадує ше Валентина хвилькох кед ше чувствовала розчаровано, алє вшелїяк же баржей памета тоти змаганя на хторих ше цешела зоз своїма успихами.
– Єдно з милших змаганьох ми перше державне на хторим сом участвовала и освоєла друге место. За два и пол роки кельо тренирам достала сом 14 медалї, даєдни з нїх и златни, алє вони зоз менших змаганьох. Мала сом и хвильки кед сом сцела одустац, алє ме дома, як и наставнїца поґурали, посовитовали най то нє робим и нє побановала сом же сом предлужела тренирац. Найвекша потримовка ми оцец. Любим атлетику, бо ми идзе, то мой гоби хтори ме виполнює – визначує вона и приповеда о своїх цильох хтори сце посцигнуц у атлетики.
– Сцела бим дойсц по верх – буц перша у держави. Плануєм ше уписац до штредней медицинскей школи у Вербаше, а попри тим предлужиц тренирац атлетику у Новим Садзе. Скорей сом ше упатрала на Анґелину Топич, а тераз патрим робиц так як я можем и як ми найлєпше. Нє патриц на других, алє на себе – заключує Валентина.
Тренер Саня Еделински о Валентини и єй резултатох
– Валентина посцигла успих за релативно кратки час. Барз напредовала, предизпозициї за тото ма, ма добре одраженє, як дисциплина єй лєгнул скок до висока. То дзивче хторе швидко напредує и думам же єй добра ґенетика допринєсла же зазначела добри резултати. Нормално, робота допомогла, алє вона ма и талант за скок до висока. Напредованє пришло як природни процес. Барз швидко похопи цо ма поробиц, кед ше направи даяку гришку як ю виправиц, барз є добра за сотрудзованє, подзековна за роботу, шицко з ню идзе гладко. Могла би крашнє напредовац, шицко завиши од нєй яки будзе мац приоритети у живоце, бо за далєй потребне вецей роботи и лєпши условия – гвари Еделинскова.
