Индикатор стану рускей литератури

автор С. Сабадош
139 Опатрене

Єден з доказох же руска заєднїца ма вше богатшу културну традицию на тих просторох то факт же ше з роками звекшує число ювилейох хторе преславюєме. Шейдзешат роки подлїстку „Руского слова” хтори ше занїма з обявйованьом поезиї, прози, критики и других формох, то єдна можебуц нє нательо атрактивна рочнїца, алє єй значносц, поготов у контексту сторочнїци друкованого, та и каждого другого новинарства медзи тутейшима Руснацами, наисце велька. „Литературне слово” за тоти шейсц децениї постало свойофайтова институция.

            Же бизме указали прецо нам „Литературне” нательо важне, врацме ше кущичко до прешлосци. „Руски новини” од свойого початку, 4. децембра 1924. року, мало опредзелєни простор за обявйованє литературних творох. Найчастейше то були два лєбо три писнї и рубрика „Фельтон”, дзе у предлуженьох найчастейше обявйовани прозни тексти. По подобним принципе функционовали и новини „Заря” хтори почали виходзиц 1934. року и чий ювилей тиж прешол досц нєзамерковано. Дзекуюци тому нєвелькому простору у двох тижньовнїкох на руским язику профиловали ше велї авторе хтори познєйше постали достойни предлужоваче литературней традициї Гавриїла Костельника: Михайло Ковач, Янко Фейса, Евґений М. Кочиш, Силвестер Саламон, Гавриїл Г. Надь и други. З формованьом тижньовнїка „Руске слово” 1945. року його у значней мири правели сторуднїки и єдних и других медзивойнових новинох, а литературна часц була конципована по истим принципе як и при його предходнїцох. Медзитим, повойново часи принєсли „нову габу” руских писательох як цо то Йовґен Планчак, Янко Сабадош, Дюра Латяк, Микола Скубан, Микола М. Кочиш и други и тот огранїчени простор у новинох и календарох нє бул достаточни, поготов кед береме до огляду и факт же у тим периодзе и видаванє кнїжкох уметнїцкей литератури по руски тиж замарло. Пре тоти причини 1952. року настал часопис „Шветлосц”. Вон потирвал лєм три полни рочнїки, т.є. дванац числа, кед бул утаргнути. Наступни дзешец роки велї нашо млади писателє престали писац и будучносц рускей литератури приведзена до питаня. На щесце, перше конєчно реактивована видавательна дїялносц хтора тераз нє подрозумйовала преклади идеолоґийней литератури, а потим подняти и крочаї ґу обнавяню „Шветлосци”. Найвекши з тих крочайох було порушованє литературного подлїстку яки мали велї новини у тедишнєй Югославиї, алє нє и „Руске слово”. „Литературне” од свойого установйованя 1964. року постало полиґон за младих авторох хтори превозишли дзецинску писану творчосц и крачали ґу озбильнєйшим формом, алє и за свойого першого ушорйовача, Дюру Папгаргая, хторому тот роботни задаток було свойофайтове пририхтованє за место редактора обновеней „Шветлосци” 1966. року. Розуми ше, тот подлїсток постал и место дзе и афирмовани авторе пущали „пробни балони” обявююци стихи зоз своїх ище нєобявених збиркох лєбо виривки зоз прозних кнїжкох у пририхтованю. Велї значни авторе нашей литератури лєбо були авторе, лєбо ушорйоваче „Литературного” и наздавам ше же ми пребача кед их нє спомнєм прето же у ювилейним чишлє вшелїяк будзе зазначене їх доприношенє. „Литературне слово” прежило найчежши периоди новшей историї тих просторох и предлужело афирмовац руску литературу, а поготов єй младших авторох цо ше одражує и пре додзельованє награди „Мирослав Стрибер”. Воно ше указало як єден з ключних крочайох у формованю „особней карточки” руского писателя.

            При концу штиророчного периоду як ушорйовача „Литературного слова” мушим повесц же нє було лєгко афирмовац авторох младшей ґенерациї у нєшкайшим чаше. Прешвечени сом же и тото поколєнє ма притоку ґу писаню, алє су часто пре виволаня сучасного дружтва нє у можлївосци витвориц свой талант. Прето треба похвалїц тих хтори заш лєм принєсли одлуку опредзелїц ше за таке поволанє, без огляду на одсуство материялней сатисфакциї. Моя особна констатация на основи материялох хтори ми посилани же уж афирмовани авторе преходза през єдну наисце плодну фазу своєй творчосци и наздавам ше же буду инспирация новим ґенерацийом же би творели, розуми ше, на свой способ. Змист „Литературного слова” през тоти шейдзешат роки точно указовал яки  стан у тей хвильки литературней продукциї по руски и наздавам ше же тота мисия и надалєй будзе предлужена. 

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ