Обявени резултати Попису жительства хтори ше одноша на националну структуру гваря же у Сербиї єст 11 483 Руснацох. Пред 11 роками нас було 14 246. Нєстали 2 763 Руснаци. Задумайце, таке як кед би вецей нє було Руснацох у Коцуре, нє дай Боже.
Кед зме вжиме дознали же у Сербиї жию 6 690 887 жителє, а на попису пред 11 роками було 7 186 862, и же нас єст за 11 роки 495 975 менєй, а же у Войводини єст коло 200 000 людзох менєй, давало нам страх же Руснаци док дознаю кельо их єст, достаню пляску яку нїґда нє достали. Остатнї обявени резултати Попису жительства хтори ше одноша на националну структуру гваря же у Сербиї єст 11 483 Руснацох. Пред 11 роками нас було 14 246. Нєстали 2 763 Руснаци. Задумайце, таке як кед би вецей нє було Руснацох у Коцуре, нє дай Боже.
По резултатох Попису шицки национални меншини у Сербиї зазначели поражуюце зменшанє численосци. Лєм Бошнякох єст вецей як пред 11 роками. Так наприклад, число Горватох ше зоз 57 900 зменшало на 30 107 (єст их менєй за трецину), Мадярох було 253 889, тераз их єст 184 442, Словацох було 52 750, тераз 41 730… Першираз у историї векшину жительства у Суботици творя Серби, єст их 38 174, док Мадярох єст 37 200. Бунєвцох, Мадярох и Горватох у тим городзе єст за коло 20 000 менєй як на прешлим попису, а за тельо вецей єст невияшнєтих (13 380), а Марсовцох, Космополитох, Могиканцох, Гобитох, Пинґвинох и подобних єст вєдно 5 901. Руснацох у Суботици єст 149.
Число хторе обявел Завод за статистику будзе уплївовац на положенє каждей националней меншини у Сербиї, понеже дзепоєдни законски ришеня зоз обласци меншинских правох повязани з численосцу поєднинєчних меншинох. Поражуюце же ше свидомосц о националней припадносци страцела при людзох и же ше велї вияшньовали анационално, реґионално, у Суботици ше число таких звекшало за штварцину.
Прецо людзе страцели свидомосц о националней припадносци єдна з нєвигодних обставинох з хтору ше шицки припаднїки националних меншинох муша зочиц у анализи. То важи и за нас, Руснацох. Щезуєме, млади нє сцу бешедовац по руски, нє можеме найсц пецеро школярох у Коцуре и у Дюрдьове же бизме оформели першу класу на руским язику, новинаре з руских редакцийох нє сцу уписац дзеци до руских класох, воспитачки завераю воспитни ґрупи по руски самоинициятивно, без знаня Националного совиту. Режеме ми сами себе, а можеме чекац же нам и держава зреже вельо того цо маме, а ми ше будземе мушиц помириц з тим. Тим однародзеним то нє будзе важне, кед уж по даскельо ґенерациї уписую дзеци до сербского оддзелєня, бо то нїби драга до лєпшого живота. Зоз ґаженьом по своїм нашлїдзеним нє верим же виду на спашену драгу, алє то тема за озбильну анализу.
З тим зме ше зочели и тих дньох кед у Одборе за образованє Националного совиту робиме кампаню за упис до руского оддзелєня. Свидоми на колєнох модля най ше нє страци руске оддзелєнє у Коцуре, наприклад, а други Руснаци хтори и сами давно ходзели до сербского оддзелєня женю на свою воденїцу же руске оддзелєнє анї нє таке о главу…
Док ми шицко маме – од кодификованого язика, школох, оводох, факулетох, а зменшуєме ше, нашо Руснаци на Горнїци хтори були по 1991. рок забранєни, нєшка од попису по попис рошню.
Цо ше дотика нашого положеня медзи Руснацами у Европи, числа гуторя же зме страцели друге место. Найвецей Руснацох єст у Словацкей, вец у Польскей (2 000 вецей як на прешлим попису), а ми Руснаци зоз Сербиї на трецим месце (2 763 менєй). Нажаль, у України дзе нас єст найвецей, нє припознаваю нас.
З тей националней биди зме сами нє годни висц. Нїяка стратеґия, Национални совит, та и держава Сербия нам нє поможу. Нєт закона хтори освидоми наших страцених Руснацох же би чували свою рускосц. Нїґда нас нє отримовало число, бо нас нїґда анї нє було вельо. Отримовало нас чувство припадносци рускому народу. Гуторели зме за себе „мала грудка сами сирˮ, шерцо, вира и розум нас чували. Та, єст шветла у нашим тунелу. Нє створени ми же бизме препадли. Нє треба плакац над нашу судьбу, алє начишлїц дзе гришиме и цо маме робиц. Шицко тото ше нам случує и прето же нам держава нє дава добри условия за каждодньови живот. Млади одходза за лєпшим животом до иножемства и до вельких варошох дзе ше траца. Кед би було добрей роботи у валалох дзе жиєме, и ми би ше розвивали. Було нас 25 658 на попису 1961. року – кед ше Югославия розвивала, розвивали ше и ми. Кампаня за Попис 2031. року муши почац ище того року. Мушиме робиц з людзми хтори вецей нє бешедую по руски, а чувствую ше як Руснаци, нє шмеме занєдзбац Керестур, бо то наша мац и глава, мушиме робиц з младима и волац до помоци Руснацох зоз старого краю. Вони нам добри приклад як мож найсц руске шветло у цмим тунелу.
Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.