Тих дньох сом преходзаци през Дунайски парк у Новим Садзе стретнул и поприповедал зоз єдну росийску младу фамелию з двоїма малима дзецми. Старши хлапчик ма дас дзешец роки, зоз слухалками на ухох, мал длукши власи и слухал анґлийску музику, а други даскельо роки младши забеговал за нїм. Мац и оцец ишли за нїма приповедаюци и будно провадзаци справованє хлапцох. Озвал сом ше гу панї, док сликовала з мобилним телефоном качки у штучним озеру парка, питаюци ю же одкаль су. Одвитовала же су з єдного городу зоз Сибиру. Нїґда сом нє чул за тот город, та сом го анї нє запаметал. Пришли ту до Сербиї сцекаюци од войни, од мобилизациї, од диктатури и шалєнства у Русиї, одвитовал Артйом, оцец фамелиї.
Тото шалєнство, агресия Русиї на Україну тирва и далєй як кулминация нукашнєй диктатури, у вше векшим интензитету. Нє гуторим – война у України, як векшина контролованих медийох у нас. Прето же у таким виражованю того велького зла єст цошка циничне, благе, узвичаєне, скрите. Ягод же то цошка очековане, як благе трешенє жеми хторе пришло саме од себе, або яґод же падал каменєц та направел чкоду. А там, на фронту длугоким 1000 километери, каждодньово падаю бомби, разорни проєктили, вецейцивни руцачи правя тепих од експлозийох, дзела систематски розбиваю кажди будинок хтори ище нє зровнани зоз жему. Там розваляни прекрасни городи у хторих ше пред войну нормално жило: Мариюполь, Бахмут, Авдиєвка, Маринка и велї други… Ту ше забиваю нє лєм людзе, алє городи, цивилизация. То ґеноцид и урбацид! Знїщованє городох хтори ношителє цивилизациї. Русия останє запаметана як найдзивши и найпримитивнєйши знїщитель цивилизациї. Як дзиви Татаре дакеди кед розваляли и попалєли Києв и Києвску русь. Дзе завладал такволани росийски швет, там запановала пустош, шмерц, знїщованє шицкого постояцого. А даєдни нашо медиї, на жаль, пишу як росийске войско ошлєбодзело Авдиєвку. Ошлєбодзело Мариюполь. Ошлєбодзело город од своїх жительох, од фабрикох, школох, шпитальох, роботних местох, од живота. Таке то ошлєбодзованє. Прето треба, по моїм, прецизно бешедовац о тей войни: то риґидна агресия росийского диктаторского режиму на сушедну державу Україну хтора нє пристава на подчинєносц диктатури Русиї! Україна жада буц шлєбодна держава, без огляду на жертви хтори є примушена дац. Шлєбода и цивилизация муша победзиц у тей войни бо у процивним то будзе побида Зла над Добрим.
Цала воєна ситуация постава барз комплексна. Начишлїм лєм даєдни параметри хтори уплївую на зложеносц ситуациї. Воєни дїйства ше преширели и на територию Русиї. Тих дньох погранїчни город Белгород и цалу реґию нападли РДК (Росийски добродзечни корпус), потримовани зоз українску войску хтора дїйствує насампредз зоз дронами. Сами Росиянє видза же зменїц терашнї кремльовски режим на чолє зоз Владимиром Владимировичом Путином хтори влада уж 24 роки очиглядно нє мож склонїц прейґ виберанкох на демократични способ пре єдноставну причину же Русия тоталитарна держава у хторей нєт анї шлєбоди вигвареного слова, анї шлєбоди рушаня и думаня, дїлованя, а за явне виношенє становиска процив войни достава ше вельки гарештански кари яки ище лєм єст у Сиверней Кореї у режиму Ким Джонґа Уна. На виберанкох за предсидателя держави, после уставних пременкох же ше Путин може и по шестираз кандидовац, на мандати звекшани зоз штирох на шейсц роки, очекована побида Путина зоз високим резултатом од 80 до 90 одсто. У каждим случаю муши буц векша од побиди Рамзана Кадирова у Чечениї. Без огляду же у войни у України страдало уж скоро пол милиона росийских воякох. Попри тим же росийска пропаґанда нєпреривно меня дефинованє цильох войни, єдно сиґурне же главни циль зачувац диктаторски, нїби патриотични режим у Русиї и привилеґиї хтори припаднїки режима маю. Шицко друге лєм пропаґанда хтора моцно уплївує на росийске жительство, поготов зоз пасивних крайох и менєй образоване. И застрашене у каждим случаю. Млади мудри людзе у першей габи мобилизациї посцекали зоз Русиї, як и Артйом зоз фамелию. Док ище мож. Велї вигинули и єдноставно нє постої критична маса людзох за змену режима на улїци. Нє шмеме забуц же Путинов режим озбильних политичних процивнїкох єдноставно забива, як цо то зробел зоз популарним опозицийним политичаром Борисом Нємцовим, або зоз Александром Навальним, Денисом Вороненком, Борисом Березовским, Александром Литвинєнком и велїма другима.
Нєдавно сом на интернету видзел компютерску анимацию атомскей войни. У атомским вдереню зровна ше зоз жему Флорида, Лондон, Париз, Берлин и велї други городи, ношителє цивилизациї, алє тиж так зровна ше и Москва, Петербурґ и векшина вельких городох у Русиї. Побиднїка у атомскей войни нєт! Вигиню стотки милиони людзох. Чи то єст смисла? Нєт! Но, и попри того безсмисла такей войни, Дмитрий Медведев, подпредсидатель Совиту безпечносци Русийскей федерациї нєпреривно грожи праве зоз атомску войну. Кед би исти Медведев нє бул високоранґовани политичар нуклеарней сили, давно би бул под психиятрийним надпатрунком.
Тоту статю пишем 750 дня безпризорней воєней агресиї Русиї на Україну и закончуєм ю зоз – Слава України! Слава шлєбодному животу бо лєм таки ма слисла. А геройом цо вигинули за шлєбоду своїх дзецох най будзе – Геройом слава!