Стота рочнїца руского друкованого новинарства

автор О. Планчак Сакач
413 Опатрене

У року за нами означели зме вельку вецейвиковну рочнїцу – 270 роки образованя на руским язику, а у наших тижньових новинох бул обявени обсяжни фельтон. Тиж так, увагу зме дали и на 100-рочнїцу од обявйованя першей рускей Ґраматики, хтору нам систематизовал и дефиновал др Гавриїл Костельник, на чиїм фундаменту познєйше написани сучасни руски ґраматики, а у нашим тижньовнїку писане и о 100-рочнїци Фодбалского клубу „Русин”. Влонї свой ексклузивни простор достал и наш Завод за културу Войводянских Руснацох.

И у тим року акцент нам будзе на провадзеню информованя у шицких обласцох и аспектох витворйованя нашей рускей културней автономиї през роботу наших институцийох, як и провадзенє подїйох од общого и дружтвеного интересу.

Наша медийна инициятива того року будзе унапрямена на означованє трох важних рочнїцох у тим 2024. року, бо шлїдзи 150-рочнїца од народзеня владики Дионизия Нярадия, котри у велькей мири допринєсол будованю будинку и купованю друкарскей машини и так оможлївел континуитет руского друкованого новинарства и после Другей шветовей войни. Потим ту и 120-рочнїца од першей уметнїцкей кнїжки обявеней на руским язику по нашим приселєню – Идилского венца „З мойого валалу”, хтору написал Гавриїл Костельник.

През цали рок наша медийна активносц будзе унапрямена на написи о 100-рочнїци руского друкованого новинарства, а тота рочнїца будзе визначена и на насловним боку наших новинох през цали рок. У нашим тижньовнїку обявиме фельтони з нагоди актуалних рочнїцох, як здогадованє на наш историйни розвой, а здогаднєме ше и на дакедишнїх преднякох хтори дали свойо вельке доприношенє у инициятивох и креативносци утканих до тих рочнїцох.

Влонї нас, нажаль, нєсподзивано и занавше напущел Михал Рамач, новинар и редактор, писатель и поета, прекладатель и публициста, познати нє лєм у нашей заєднїци, алє и вельо ширше, у реґиону, як и у сербскей и українскей явносци. Бул талантовани поета и писатель, зоз прекрасним руским язиком яки лєм вон знал, запаметаним на жридлє од своїх предкох. У єдним обсяжнєйшим интервюу хтори дал за „Руске слово”, а хтори обявени у моєй кнїжки интервюох „Вецей од бешеди”, Мижо, як зме го волали, гварел єдну барз правдиву и тирвацу думку – же ше кажда ґенерация будзе мушиц вибориц за свою шлєбоду. Тота борба вична и нєпреривна, бо нови ґенерациї приноша иншаки попатрунок на швет и вимагаю свой „простор под слунком”, на котри маю право.

Михал Рамач вєдно з братом Янком, универзитетским професором, преложел Святе писмо на руски язик и то була историйна хвилька за Руснацох, хтори ше уписали ґу коло 2 000 язиком на швеце хтори маю Библию преложену на свой мацерински язик. И лєм тот преклад би Михала Рамача уписал до историї, алє вон Руснацом дал вельо вецей. Михалов одход до вичносци велька утрата за руску заєднїцу.

Опрез нас преслава Националного швета Руснацох, а Централна преслава ше того року означи у Дюрдьове, на нєдзелю 21. януара. Програма облапя уж утвердзени концепт, почина зоз Вечурню, предлужує ше зоз етно-столом, виставу и Шветочну академию. Щешлїве нам Националне швето Руснацох!

ruske.redaktorka@gmail.com

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ