При младих ище вше актуалне робиц у иножемстве, окреме прето же у нас чежше найсц роботу у котрей мож напредовац. На тот крочай ше пред трома роками одлучел и Мирослав Орос зоз Дюрдьова. Перспективу видзел индзей, гоч припознава же би найволєл жиц и робиц у своїм месце.
Такой после законченя штреднєй школи, Мирослав жадал робиц же би помогол родичом хтори му заплацели за вожацки испит. Першу роботу нашол на будовательстве, и робел гоч му було чежко, бо сцел витирвац у тим цо задумал. Заробок нє бул вельки, алє за ньго тот пенєж мал вельку вредносц, та одлучел же там останє док нє найдзе лєпшу роботу, або роботу у фаху. Прешло шейсц роки, и Мирослав пременєл даскельо роботи. Вше ше намагал буц вредни и роботнїк за приклад, но часто нє бул приявени, плацу му нє давали вше на час, нє мал право на шлєбодни днї, а и роботни час ше нє барз почитовало. Окрем будовалїща и других роботох, найчастейше робел як келнер у Дюрдьове, алє и у даскелїх елитнєйших ресторанох у Новим Садзе. Гоч ше му видзело же напредовал, проблеми з часом поставали вше исти, бо и попри тим же бул добри роботнїк, а шефове го хвалєли, шицко ше лєм на тим закончовало.
НЄКАЖДОДНЬОВИ АБУ ДАБИ
Од бувшого колеґи у єдним ресторану чул за кастинґ евентуалних роботнїкох у ресторану у Абу Дабию, главним городзе Зєдинєних Арабских Емиратох. Послал шицку потребну биоґрафию, на кастинґу му гварене же достал роботу, алє му после того нїч нє явене, та ше му видзело же з того нє будзе нїч. Почал робиц сезонски роботи у валалє.
– Кед ме волали з Абу Дабию, билєл сом єдну хижу. Бул сом приємно нєсподзивани, майстор мал порозуменя и пущел ме же бим ше пошол рихтац, бо сом о два днї мал путовац – приповеда Мирослав. Того дня першираз гварел родичом о своїх планох, и потолковал им же нє ма намиру остац там жиц, алє лєм робиц єден час и заробиц. Подписал контракт на два роки.
– Родичи думали же франтуєм, за нїх то бул шок, окреме же сом єдинєц и же сом их охабел самих. Розумел сом их, алє и вони за мнє мали порозуменя и потримали ме. Видзело ше им же то добра одлука, же здобудзем нове роботне искуство и нови познанства.
Одпутовал сом и поряднє сом ше им явял – гвари Мирослав.
Робиц почал 22. новембра 2015. року, а од того дня и шлїдуюци пейц днї робел у ресторану. Добре памета же ше праве теди отримовало змаганє Формули 1. Пре тото у ресторану привитовал шветово познатих шпивачох и, розуми ше, цали колектив Формули 1.
– Там сом мал тото цо сом нє мал анї на єдней роботи у Сербиї – контракт у хторим ясно наглашени обовязки, условия за роботу, порядна плаца, почитованє надредзених… Нє було бриґи анї теди кед сом питал шлєбодни дзень. Мал сом щесца дзекуюци познанству и барз сом бул задовольни – гварел Мирослав котри познєйше робел и у другим ресторану и з часом напредовал на лєпши позициї.
– Патриц змаганє Формули 1 мож поровнац лєм зоз моцним и наглим чувством позитивней енерґиї, а драга по котрей ше вожело, була на 50 метери од нашого ресторану. То бул наш луксуз, и на тот луксуз домашнїх и самого городу зме ше припатрали кажди дзень. Огромни и луксузни ладї, авта, будинки… бул то єден вельки позитивни шок. Шицко ушорене, закони ше почитує, нє краднє ше… – приповеда Мирослав хтори мал дружтва на каждим крочаю, и на роботи, и там дзе бул змесцени зоз цимерами. Там єст вельо младих зоз цалого швета, а барз вельо и зоз Сербиї. Обачел же там стандард барз високи и гоч часто виходзели до варошу. Гоч його плаца нє була велька, бул задовольни же мал єдинствену нагоду видзиц город и державу у котрей ше нєпреривно будує, котру нє мож поровнац анї з єдну другу державу, а з хторей му остали найкрасши памятки. У Абу Дабию, гвари, єст милион и пол гражданох, а вецей як осемдзешат одсто странцох котри там найчастейше робя.
ИЩЕ ЄДНА АВАНТУРА
Кед ше врацел дому до Дюрдьова, єден час одпочивал, а вец ознова почал глєдац роботу. Медзитим, ознова ше зявели исти проблеми. Лєгчєйше було найсц чежши роботи котри були слабше плацени. Ознова ше о роботи почал розпитовац при пайташох котри робя у иножемстве. Приявел ше робиц у Китаю.
– Е, то було цошка цалком иншаке, а заш, барз интересантне. Преподавал сом анґлийски язик у приватней школи дзецом у основней школи и младшим у месце Баодї, дзе тот язик вообще нє заступени. Но, пред тим як сом там сцигол, куфер ми однєсли до другого места, та сом мушел найсц превоз и пойсц по ньго. Там ридко хто бешедує по анґлийски та сом лєдво нашол помоц и таке сом себе анї нє могол задумац. И попри шицким тим, мобилни телефом ше ми блокирал, и я з єдном словом – нє знал кадзи зоз собу. Пожнєл сом на авион за Баодї и то була найвекша „фрка” у моїм живоце. Зоз трома Китайцами зме вноци два годзини путовал до нєпознатого – памета Мирослав, котри ше пре шицко тото нашмеял, гоч му теди нє було шицко єдно. На концу ше шицко добре закончело. Крашнє го прияли, бул задовольни з роботу, з местом и пачела ше му їх култура… Там одпутовал концом прешлого року и робел седем мешаци.
– Вони таки приємни же сом спочатку думал же зо мну франтую. Часто ше ми питали як сом спал, чи ше ми пачи єдзенє и чи ми коло дачого треба помоц. Китайци одмерани, цихи и културни. Ище интесантнєйше тото же место у котрим сом робел нє туристичне, та сом там бул права атракция. Людзе ше зо мну сцели сликовац, часто ше на мнє припатрали, випитовали хто сом, одкаль сом… Єден час сом ше аж и скривал попод маску за диханє котру вони там каждодньово ноша – гвари наш собешеднїк, и предлужує же мал добри условия, алє му барз хибело дружтво, бо нє мал нїкого, окрем домашнїх. У своєй роботи ше добре знашол, найчастейше дзеци учел зоз сликовнїцох.
Друга Мирославова робота у Китаю
Мирослав донєдавна робел у єдней дюрдьовскей фирми, у котрей нє мал роботни час. Вше частейше роздумує кадзи ше подзец, цо и дзе глєдац, бо сце робиц.
ТРЕБА ШЕ ДОБРЕ ПОИНФОРМОВАЦ
– Кажде хто сце робиц у иножемстве найлєпше же би ше пред тим консултовал з даким хто уж ма искуства у роботи звонка гранїцох. Важне знац и же хто заплаци за визу, повратну карту, ноцнїк, костиранє, здравствене осиґуранє и каждодньову превозку на роботу – гварел вон, и надпомнул же шицко спомнуте, у його случаю, на себе превжало подприємство котре го анґажовало.
НАЙВОЛЄЛ БИ БУЦ БЛЇЖЕЙ
Мирослав нащивел два зошицким иншаки держави у одношеню на Сербию и мал нагоду видзиц и почувствовац як ше жиє у других жемох, а заш, гвари же би найволєл жиц и робиц у своїм родним валалє, у Дюрдьове. Припознава же му ше живот, околносци и робота у иножемстве затераз баржей пача, и кед у нас нє найдзе шорову роботу, глєдац ю будзе у околних державох.
– Нє любел бим препущиц дочеки Нового року, Вилїї, Вельки Ноци и Кирбаї… Сцем буц з наймилшима.