На насловней слики з лїва на право (шедза): Юрий Дацко з Пряшова, главни и одвичательни редактор новинох „Нове життя“, Дюра Латяк, тедишнї главни и одвичательни редактор и директор „Руского слова“, Юрий Цимбора, уметнїцки руководитель ПУНА (Поддуклянского українского народного ансамбла), Єфрем Колєсар (стої), тедишнї шеф рахунководства у „Руским слове“, Василь Вархола, директор українского радия у Пряшове, Лудвиґ Галушка, финансийни директор УНТ (Українского народного тетра), Дюра Папгаргаї (стої), главни и одвичательни редактор часопису „Шветлосц“ и тедишнї предсидатель Совиту Дому култури у Керестуре, и Федїр Ковач, секретар КСУТ (Културного союзу українских трудбенїкох) ЧССР з Пряшова.
***
Кед єдна манифестация потирва пол столїтия и ма шансу тирвац и надалєй, то уж история. Єй початок уж нє паметаю анї старши людзе! Таки то случай и зоз нашим Драмским мемориялом Петра Ризнича Дядї. Мало уж єст живих медзи нами цо паметаю його початок. А треба же би о тим знали и нєшкайши и будуци нашо поколєня.
Драмски мемориял „Петра Ризнича Дядї” настал як єден з резултатох намаганьох керестурских драмских аматерох же би свою дїялносц видзвигли на цо висши, по можлївосци, професийни уровень. Прето його початок нє мож спатрац звонка спомнутих намаганьох.
А початок тих намаганьох мож провадзиц од половки шейдзешатих рокох прешлого вику кед керестурски драмски аматере почали посциговац замерковани успихи на смотрох театралних дружтвох од Општини по Покраїну, зоз представами „Хмара” Олексия Суходольского у режиї Петра Ризнича Дядї (януар 1965), „Невольник” Марка Кропивницкого тиж у режиї Петра Ризнича (марец 1965), та „Зла жена” Йована Стериї Поповича у режиї Дюри Папгаргая (новембер 1965) и „Женїдба” Николая Васильовича Ґоґоля, тиж у режиї Дюри Папгаргая и Йосифа Андрийовича Фельбаби (госца з УНТ зоз Прешова).
Вельки уплїв на унапредзенє театралней дїялносци у Руским Керестуре мали и перши контакти, витворени у спомнутим периодзе зоз руководителями тедишнього Українского народного театра зоз Прешова, котри 14. априла 1967. року припутовали до Руского Керестура.
А як до тих контактох пришло, о тим призначел наш познати театрални дїяч и писатель Дюра Папгаргаї у своєй статї „На кридлох братского сотруднїцтва”, обявеней у моноґрафиї з нагоди 25-рочнїци Українского народного театра (УНТ) у Пряшове (Словацьке педагогічне видавництво в Братіславі, Відділ української літератури в Пряшеві, 1971, боки 129-133), котра по тераз нє була позната нашей явносци. У тей статї Дюра Папгаргаї, медзи иншим, призначел:
„У новембру 1966. року до Руского Керестура, а на адресу главного редактора „Руского слова” Дюри Латяка, сцигло писемко котре написал уметнїцки руководитель ПУНА (Поддуклянского українского народного ансамбла – зам. Дю. Л.) Юрій Цимбора. Писмо мало характер информативней поволанки на початок сотруднїцтва.”
„У місті Прешов Чехословацької Социалістичної Республіки працює професійний ансамбль пісні і танців Піддуклянський українсшкий народний ансамбль. Його завданням є вишукувати і опрацьовувати народні пісні і танці і в художньому оформленні передавати їх глядачам. У репертуарі має пісні і танці русинів Східної Словачини, також земплинські, словацькі, чеські та інші. Ансамбль успішно репрезентував у СРСР, Франції і Болгарії. Наш фольклор є дуже близький Вашому фольклору. Ми б хотіли організувати поїздку у Югославію, до областей, де живуть русини, щоб їх порадувати народним мистецтвом.”
„Таки бул початок. Инициятива яка нєодлуга принєсла конкретни резултат. По консултованю зос Совитом Дома култури у Руским Керестуре, редактор „Руского слова” одписал на тоту пропозицию. Як резултат тей краткей преписки, уж 14. априла 1967. року до Руского Керестура припутовала делеґация з Прешова, у составе: Федір Ковач, секретар КСУТ-а (Културного союзу українских трудбенїкох – зам. Дю. Л.), Юрій Цимбора, уметнїцки руководитель ПУНА, Юрій Дацко, главни редактор новинох „Нове життя”, Василь Вархола, директор Українского радия у Прешове и Лудвиг Галушка, финансийни директор УНТ.
Догварка була щира, сердечна: розвивац медзисобне сотруднїцтво, презентовац вредносци українского фолклорного скарбу прейґ ПУНА у социялистичней Югославиї, винайсц можлївосци за госцованє наших аматерох на Свиднїцким швету писньох и танцох.
На конкретизованє догвареного нє требало длуго чекац. У юлию 1967. року ПУНА зос свою програму нащивела Руски Керестур, Кулу, Коцур, Вербас, Червинку, Сивец и Бачку Тополю”… (Нєпотребне вихабел Дю. Л.)”
ПРЕШИРЕНЄ СОТРУДНЇЦТВА И НА ДРАМСКУ УМЕТНОСЦ
Кед слово о преширеню сотруднїцтва и на драмске польо, Папгаргаї о тим у спомнутей статї призначел:
„Ище 1967. року при першей нащиви ПУНА у Руским Керестуре на заєднїцкей догварки блїсла думка: прешириц сотруднїцтво и на обласц драмского мистецтва! Условия за медзисобне сотруднїцтво постоя. У Руским Керестуре постої реномирани Аматерски театер, котри ше може зявиц як партнер Українскому народному театру з Прешова. Идея щиросердечно прилапена. Инициятива нєодлуга и з праксу потвердзена.”
Попри помоци котру дал Дюрови Папгаргайови у финализациї поставяня на сцену Ґоґольовей „Женїдби”, режисер пряшовского УНТ Йосиф Фельбаба 1969. року, уж идуцого року приходзи теди млади режисер Иван Иванчо, тиж зоз УНТ, а на поволанку Аматерского театра (котри уж ма два сцени: Керестурску и Новосадску), и з новосадскима аматерами поставя на сцену театрални фалат „Полицає” Славомира Мрожека. З тим фалатом новосадски театрални аматере триюмфовали на Союзним фестивалу театралних дружтвох на Хвару 13. юлия 1970. року и освоєли перше место зоз Златну медалю! Бул то ище єден арґумент ґу идеї о видзвигованю нашей театралней дїялносци на висши уровень.
ГЛЄДАНЄ ПОТРИМОВКИ
Же би випитали розположенє покраїнских орґанох у култури (на котри ше раховало як на будуцих сновательох и финансиєрох руского професийного театра), керестурски театрални дїяче на чолє зоз Дюром Папгаргайом 18. авґуста 1969. року у Руским Керестуре орґанизовали ширши сход на котрим були розпатрани проблеми театралного аматеризма и дзепоєдни други питаня зоз обласци култури Руснацох. На тим сходзе участвовали и представителє Културно-просвитней заєднїци Войводини, Сербского народного театра з Нового Саду, Войводянского музею, як и представителє културних и политичних орґанизацийох општини Кула.
Уводне викладанє на тим сходзе мал Дюра Папгаргаї. Вон теди после ширшого обгрунтованя заключел же уж дозрели условия же би ше почало зоз поступну професионализацию театралного кадра зоз цильом снованя Рускей драми у рамикох Сербского народного театра у Новим Садзе. Медзитим, под час розправи було видно же представителє СНТ и Покраїни нє були порихтани прилапиц таку суґестию Дюри Папгаргая, та заключене же „ище вше нє здобути шицки потребни условия за снованє Рускей драми при СНТ”, алє обецане же будзе обезпечена ширша дружтвена потримовка и материялна основа за дальши розвой театралного аматеризма у Руским Керестуре з цильом же би ше керестурски Аматерски театер оспособело за подобну функцию яку маю професийни театри.
ЗЛАТО
Року 1970. до Руского Керестура приходзи теди млади режисер Иван Иванчо, зоз УНТ, а на поволанку Аматерского театра (котри уж ма два сцени: Керестурску и Новосадску), и з новосадскима аматерами поставя на сцену театрални фалат „Полицає” Славомира Мрожека. З тим фалатом новосадски театрални аматере триюмфовали на Союзним фестивалу театралних дружтвох на Хвару 13. юлия 1970. року и освоєли перше место зоз Златну медалю!