У Руским Керестуре ше приблїжує Драмски мемориял „Петра Ризнича Дядї”. За пейдзешат роки на нїм участвовали велї ґлумци-аматере у числених представох, а дахто лєм у даскелїх, як и наша собешеднїца Зденка Павлица зоз Оджаку, а Рамачова док була у своїм родним валалє Керестуре.
Єй мац Агафия Рамач була длугорочна активна ґлумица и роботнїца у нашим Театре, та пробовала заинтересовац за тото и свою дзивку. А Зденка ше о тим здогадує:
– Мушим повесц же мнє ґлума нє так прицаговала як мою мацер. Но, раз кед требало заменїц єдну єй пайташку, „ускочела” сом до єй улоги, уж нє паметам як ше волала представа. Були зме з ню аж у Требиню на Републичним фестивалу. Но, вец сом одпочатку бавела у фалаце „Флорентински калап” 1981. року, дзе сом мала улогу служнїци, а ґазда ми бул Янко Рац. Було то мойо красне искуство, поготов пре атмосферу и друженє як на пробох, а окреме на путованьох. Чесц ми була ґлумиц зоз тедишнїма познатима нашима ґлумцами, починаюци од Витомира Бодянца, хтори нас, младших, барз крашнє прилапйовали. А Витомир, хтори ми иншак бул и кресни кум, бул тот хтори ме одшмелєл же бим ґлумела кед сом ше унїмала же я то нє знам. Гуторел ми, науч шицко як треба, а кед забудзеш текст, вец поведз тото цо ци придзе на розум, а ми други то уж даяк виведземе – здогадує ше през ошмих наша собешеднїца.
АКТИВНА И У МЛАДЕЖСКЕЙ ОРҐАНИЗАЦИЇ
Накадзи закончела основну школу у своїм валалє, Зденка ше далєй у Беоґрадзе вишколєла за библиотекара-кнїжнїчара. Кед ше врацела до валалу, роботу чежко було найсц. Перше седем мешаци заменьовала у Школскей библиотеки керестурскей Школи, потим штири роки робела у Червеним крижу у Кули. У медзичаше була и шлєбодна, та ше теди баржей активовала у валалскей Младежскей орґанизациї.
– То ми баржей пасирало, любела сом же зме були активни у нашим новим Младежским доме, дзе бали и танци зоз
Єден час бавела з нашима леґендами у Театре
живу музику хтори теди були барз популарни и прицаговали младих з цалого околїска. Орґанизовали зме и теди популарни роботни акциї, а я була и на длужносци секретара, та и предсидателя керестурскей младежи – памета Зденка свойо анґажованя у валалє.
РОБЕЛА У ОПШТИНСКЕЙ СЛУЖБИ
Одаванка за Дьоря Павлицу зоз Оджаку одведла ю до того места дзе и нєшка жиє, як гвари уж 38 роки. Там засновали фамелию, народзели ше Милан и Миряна хтори уж одроснути людзе. И у новим штредку роботу у фаху нє могло найсц, як приповеда Зденка, та прето велї роки робела у вельким тарґовинским подприємстве „Бачка”.
– Кед ше розформовало, длуго сом нє робела док ше нє нашло место у Општини Оджак у управи, дзе сом робела 22 роки и отамаль, пред трома мешацами, пошла до пензиї. Ришенє уж мам, а пензию ище чекам. Робела сом дас 13 роки у скупштинскей служби, там зме пририхтовали скупштински материяли за рижни схадзки, Службени гласнїк општински, а вец сом прешла на роботу за виберацки списки. То ше водзи при матичарох, алє то було окремне роботне место дзе ше старало и о общих, и о окремних виберацких спискох хторих зме у нашей општини мали за дванац национални меншини, та и за руску – приповеда о своєй роботи Зденка, хтора на питанє чи нашла и Руснацох у Оджаку гвари:
– Нє стретла сом нїкого, гоч знам же их було, а до Окремного виберацкого списку були уписани лєм двойо. Но, уж єст тому досц як сом раз на роботи налєцела на Керестурца Славка Надя хтори ту роби у спорту, та зме ше вец и стретали.
ТРИМАЮ ОБИДВА ТРАДИЦИЇ
Вязу зоз Руснацами Зденка отримовала през части одходи до Керестура дзе єй мац донєдавна жила, а тераз ма ище братову и нинову фамелию и розуми ше, пайташки зоз школских дньох, та дзечнє приходзела и на сходи своєй ґенерациї.
– Часто зме до Керестура одходзели, та так и супруг Дьордє добре розуми по руски, син зна и бешедовац одмалючка, а дзивка лєм розуми. Док були мали читала сом им и „Пионирску заградку”, у мацери були и нашо новини. Нєшка „Руске” почитам на компютеру, а провадзиме и руски емисиї на телевизиї, и нашу Марину Сабадошову – гвари Зденка, а замерковали зме же и вона сама крашнє по руски бешедує, гоч, як чуєме, постала права нєвеста хтора прилапела мужову традицию и обичаї, алє зачувала и свойо. Як то звичайне у нашей Войводини и у мишаних супружествох, чуєме же и Павлицово отримую обидва Крачуни, Вельки ноци, и їх Славу.
– Шицко рихтам за тоти швета по обидвох обичайох, а одпочатку сом ше трудзела вариц и їх и нашо єдла, та мойо домашнї барз любели и капущанїки, а обовязно бобальки. Попри тим, и по нєшка до Керестура ходзиме по шпиваню, док мац жила и на Паску зме одходзели – приповеда Зденка.
До тей теми ше уключел и єй супруг Дьордє хтори гвари же пре розличносци у вири и нациї нїґда нє мали проблеми.
– Думам же чловек насампредз жиє зоз чловеком як особу, а ми ше добре здали, гоч спочатку требало мерковац на шицко цо нам було иншаке и нєпознате. Обидвойо зме прилапели и нашо розлични фамелиї и вони нас, и нашо традициї, а шицко прилапели и нашо дзеци. Инересантне же я, дзекуюци своєй професиї, бо сом робел у ТВ сервису, упознал велїх Зденкових найблїзших, потогов брата Златимира, и бачика и кума и других, скорей як ю – виволал Дьордє.
Павлицово нєшка обидвойо „швижи” пензионере, Дьордє пар мешаци скорей як Зденка. Гваря же им ище одвитує опущени темпо, рихтаю ше дораз и до своєй загради, а дай Боже, гваря, и унуки.
– Влонї зме одали дзивку до Нового Саду, та ми жец гварел же най идзем до пензиї, бо вец им мам помагац чувац унуки. А шор би було уж и синови пристановиц ше, а вон ма свою фирму ту при нас – гвари през шмих и обчекованє задовольна Зденка.
МЕДАЛЯ ЗОЗ ШТРЕЛЯЦТВА
Зденка гвари же нє була бог зна яка спортистка, гвари же баржей були познати єй оцец, иншак ветеринар Яким – Йока и брат, но и вона сама ше раз добре указала.
– Мойо колеґове ше 2000. року рихтали до Будви на Спортски бависка општинскей управи и я случайно „вошла” до екипи, бо им хибел єден член. Гоч им я толкуєм же сом нє даяки спортски тип, алє цо могли, уж лєм себе думали же сом зоз пушки годна штрелїц. Гварим им же мойо и оцец, и брат и мац були ловаре, та можебуц и мнє пойдзе… Даскельо раз сом пробовала, прияли ме, и освоєли зме перше место.
И то лєм теди, и нїґда вецей, а кельо нас було у екипи, принєсли зме дупло вецей медалї, бо ше дахто змагал у вецей спортох.
Милан и Миряна