Маме, чи нє маме Дом култури?

автор а. деянович
285 Опатрене

Того року означує ше точно 30 роки одкеди Вербащанє маю, а нє маю, Дом култури. Будинок од 3000 квадрати стої на штред городскей площи. И то шицко.

А дакеди у Доме култури у Вербаше седемдзешатих и осемдзешатих рокох бавели ше театрални предстaви, опери, балети у хторих главни улоги мали найприпознатши уметнїки теди и нєшка. У рамикох Фестивала поезиї младих тот будинок привитал и Десанку Максимович, Мирослава Антича, Ґустава Крклеца… Ґимназиялци куповали рочну предплату за представи у вербаским Доме култури, а сала зоз 400 местами часто була полна, и то було нормалне.

Нє забудзме же ше праве у тим будинку концом седемдзешатих сходзела и барз значна руска младежска орґанизация „Зарї”. Була то ґрупа писательох, поетох, ґлумцох, рецитаторох хтори брали вельку учасц у културним розвою Вербасу и хтори були предводзаче у орґанизованю Руснацох з цильом културного дїйствованя, а велї з нїх познєйше формовали нєшкайше КПД „Карпати”.

Мала сом штири роки 1992. Мойо родичи Янко и Нада Лендєр и мой кум Иван Папуґа теди вєдно рихтали бабкарску дзецинску представу „Весели гайзибан”.

Єдней ноци истого року, у пламеню, за даскельо годзини, нєстало културне шедзиско Вербасу. Вєдно зоз моїм червеним пластичним телефоном зоз шнуром и ище велїма реквизитами з нашого обисца хтори „ґлумели” у спомнутей представи моїх наймилших ґлумцох.  

Єдного звичайного предвиберанкового дня 2022. року у Вербаше на щезар ше отворели дзвери будинку Дома култури, будинку хтори ше будує уж ровно 30 роки. Прешейтали ше тамаль политичаре, фунцкионере и новинаре. И цо було видно? Нука у сали коло 400 цалком нови тапацирани белави шедзиска и тепих под нїма. Кед би нє були закрити зоз найлоном, випатрало би як кед би лєм чекали же би публика шедла. Аж и подаєден стол за шминканє стої у празней, влажней потенциялней зоблєкарнї. И то шицко. Односно шицко друге хиби. Перше струя, вода, канализация, а вец и порядни дески за бину, сценски шветла и озвученє, кулиси…

И найважнєйше, нє знам чи остало култури. И публики?

Гарсцочка аматерох хтори ище дацо робя у Вербаше по сербски, а то подаєдни ґлумци, фолклораше, рецитаторе або шпиваче сходза ше у кино сали, у месних заєднїцох або индзей, и то лєм дакеди. Знам, бо и мойо родичи ище вше упарто участвую у даєдних ридких театралних представох Културного центру Вербас… Та знам и же важни питаня:

Ма Вербас 400 людзох хтори приду опатриц театралну представу?

Ма Вербас театралну представу за 400 патрачох?

Ма Вербас култури за Дом култури?

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ