Думаме же здабу, а вони ше и розликую

автор Т. Салаґ/Л. Костелник/И. Чордаш 10. авґуст 2021

Виглєдованя указую же ше предходних рокох у швеце просеково народзело коло 1,6 милиони двойнята, цо найвецей одкеди ше провадзи таки файти податкох. Мушиме ше похвалїц же и медзи Руснацами хтори жию у Сербиї єст досц двойнята.

Лидия и Кристина Горняк зоз Дюрдьова маю двацец два роки, закончели Основну школу ,,Йован Йованович Змай” у Дюрдьове по руски и Стредню медицинску школу ,,7. април” у Новим Садзе. Кед пришол час уписац ше на факултет, ту заш лєм вибрали иншаки драги. Лидия ше уписала на Педаґоґийни факултет у Зомборе, напрям за  учителя, и тераз є на трецим року студийох, а Кристина ше уписала на Медицински факултет у Новим Садзе, напрям интеґровани академски студиї медицини и тиж є на трецим року.

– Кед зме були мали здабали зме єдна на другу и по физичним випатрунку, и по характеру. Як роки преходза и як одрастаме, так ше вше баржей розликуєме – починаю приповедку шестри Горняково.

Одмалючка Лидия була доминантнєйша у дружтве, а Кристина мирнєйша и цихша.

– До початку стреднєй школи зме мали исти интересованя и рушали зме ше у истим дружтве, вєдно зме тренирали и учели, а после нам ше интересованя и смаки розишли. Кед зме були беби, теди нас лєм мац могла розликовац. Часто нам бешедовала же зме ше розликовали и по плачу. Я плакала баржей на ,,ла”, а Тина на ,,е”. Облєкали нас и до истих шматох, алє нас и попри того могли розликовац, бо я мала блядши власи, а Кристина цмейши. У школи нас часто нє розликовали, аж и нєшка нас дахто нє розликує, покля Кристина нє почала ношиц окуляри – приповеда Лидия.

Вони два ходзели вєдно до школи, та им ше вше було лєгко уклопиц до нового стредку, бо мали єдна другу. Були нєроздвойни до тей мири же и у лавки вєдно шедзели, та им було нєзвичайне кед єдней нє було, бо наприклад, друга була хора.

– Предносц буц двойнята у тим же през живот вше єдна другу цагаме. Вше зме єдна другей потримовка, аж и теди кед зме єдна другей конкуренция. Вєдно славиме успих каждей од нас. Нє здогадуєме ше же зме мали почежкосци пре тото же зме двойнята. Ми два як плус и минус, та зме у змисту вше були плус – приповедаю шестри Лидия и Кристина.

Тераз, як одросли, Лидия и Кристина векшину стварох дзеля, алє маю розлични смаки.

– Лидия баржей спортски тип, а я ше волїм дакус елеґантнєйше облєкац. Гоч сом младша як Лидия аж 3 минути, я кус висша и можебуц на перши попатрунок випатрам старше. Лидия дружтвенша и вецей франтує, док я озбильнєйша и стриманша. Часто доставаме коментари од товаришох же зме обидва одвичательни, алє розлично патриме и реаґуєме на даєдни ситуациї – Лидия опущенша, а я знова  строгша и самокритичнєйша – гвари Кристина.

Шестром ше случовало же поведза исту ствар у исти час, алє нє можу повесц же ґенерално роздумую на исти способ.

– Одлуки приношиме през компромис и розгварку, а нєридко єдна муши попущиц. Нє чувствуєме єдна другу, у смислу кед єдней од нас хиби помоц, алє маме з часу на час боль у ноги, хтору нє знаме описац другим, лєм ю ми розумиме. Нательо зме ше почали розликовац же нам и боль залапи розличну ногу, алє у истим дню – франтую шестри.

Цо ше дотика гобийох, Лидия люби рисовац у шлєбодним чаше, а Кристина препознала любов ґу тренинґу. Товаришох зоз основней и стреднєй школи маю истих, алє на факултетох маю кажда окреме свойо дружтво.

– Мац шестру хтора народзена у исти час як и ти, значи же ци ше єден час исти ствари и у живоце случую. Часто нам людзе, хтори нас нє познаю, нє веря же зме двойнята, пре физичну розлику, та нам то шмишне, алє мац шестру, або брата, то праве богатство – закончую шестри, Лидия и Кристина Горняк.

 РОЗЛИЧНИ И ГОБИЇ

 Алексей и Андрей Надь зоз Руского Керестура Основну школу закончели у Руским Керестуре, а Стредню технїчну школу закончели у Зомборе, напрям енерґетика. Алексей ше потим уписал до Високей технїчней школи фаховних студийох у Новим Садзе, а брат Андрей почал робиц.

Углавним нас людзе розликовали, понеже зме анї нє єднаки, були зме розлични и по висини и по чежини, алє нам дараз помишали мена. Кед зме були мали, та зме ше єднак облєкали, мали зме исти бависка… Случовало ше же дакеди и нє знали хтори-хтори, алє як зме росли, вше менєй зме здабали єден на другого – приповедаю Алексей и Андрей.

У основней школи нє мали почежкосци, а у стреднєй, гоч их и розликовали, мушели нараз одвитовац.

– Предносц нам була же зме шедзели у истей лавки, та кед бул даяки контролни, могли зме себе помагац, бо зме приповедали по руски, а так нас нїхто нє могол розумиц – през шмих и здогадованє приповедаю браца Надьово.

Браца нє маю анї исти гобиї. Алексей люби патриц филми и сериї, сам ше учел грац на ґитари и буґнох и з часу на час пойдзе на аирсофт (airsoft), а Андрейов гоби вариц домашнє вино.

– Гоч зме браца двойнята, мушим повесц же нє роздумуєме на исти способ, просто нє маме исти попатрунки на швет, алє то каждого з нас твори же бизме були иншаки особи – закончую Алексей и Андрей.

ЦАЛКОМ ПРОЦИВНИ

Лара и Ана Петкович зоз Нового Саду тиж двойнята, маю двацец роки и за себе гуторя же нє здабу єдна на другу, анї по даяких прикметох, анї по випатрунку, а анї по интересованьох и гобийох. Лара студира анимацию у инжинєрстве на Факултету технїчних наукох у Новим Садзе, а Ана студира психолоґию на Филозофским факултету, тиж у Новим Садзе.

– Мой гоби мальованє, а хвильково сом барз зацикавена и за тото цо студирам, т. є. правенє анимованих филмових и бавискох. Моя шестра и я углавним нє зацикавени за подобни ствари, нє маме исти гобиї, анї подобни схопносци. Людзе гваря же зме барз розлични, як у физичним випатрунку, так и по справованю. Я отворена, активна и нєсцерпезлїва особа, любим динамику, авантури, а за Ану думам тиж так же є отворена и же ше люби упознавац зоз новима людзми, алє вона нє люби нови возбудзеня. Заєднїцке нам тото же зме обидва емотивни особи и же жиєме кажда „у своїм швеце”, аж часто гуторя же випатраме „потрацено” – приповеда Лара, єдна од шестрох.

 Петковичово шестри маю розлични дружтва, алє обидва ше любя дружиц и препровадзовац час зоз дружтвом гевтей другей.

 

 

 

 

 

 

 

 

– Кед зме були мали мац нам углавним куповала исти ствари, алє у розличних фарбох, же бизме нє були цалком исто облєчени. Тераз ше облєкаме єднак, прето же сами себе купуєме шмати, углавним маме подобни смак, та ше случи же себе и цалком подобни ствари купиме. Дакеди нам мишаю мена лєм прето же зме шестри, алє нїкому нє проблем розликовац нас, прето же вообще нє здабеме. Думам же фино мац двойнятко шестру, прето же вше маш дакого зоз ким маш заєднїцки теми, алє думам же бизме их мали вецей, кед бизме вецей виходзели и вєдно ше дружели и наздавам ше же у будучносци пренайдземе дружтво хторе нам обидвом будзе одвитовац и же ше баржей зблїжиме – гвари Лара.

Окрем психолоґиї, Ану интересую язики и литература. Нє ма исти гобиї як єй шестра Лара.

– Моя шестра вецей екстровертна, док я интровертна. Вона люби нови искуства и возбудзеня, док я волїм мир и стабилносц. Мнє лєпше иду язики, а єй математика и шицко цо уключує лоґику. Вона роздумує аналитично, док я  интуитивно – приповеда Ана. Заєднїцке им ище и тото же су часто обидва задумани, любя уметносц и животинї. У дзецинстве им людзе часто гуторели же Лара нєсташна, а Ана барз мирна.

– Фино мац двойнятко шестру, бо маш дакого твоїх рокох на кого ше можеш опрец и кого, у ствари, найбаржей познаш. Моя шестра и я нє виходзиме зоз истим дружтвом и нє дружиме ше часто, алє знаме же вше можеме раховац єдна на другу, цо найважнєйше – закончує Ана Петкович.

При людзох углавним исную предрозсудки о двойнятох же то цалком исти особи, з истима физичнима и психичнима прикметами. През розгварку з нашима собешеднїками двойнятами, похопели зме же, и кед су народзени исти дзень и кед дзелєли вельо того през живот, тоти два особи ше цалком розликую.

 

 

(Опатрене 228 раз, нєшка 1)