Ґлумиц почал ище у Ґимназиї, а потим у числених представох КПД „Дюра Киш”. У представох ґлумел вєдно зоз будуцу супругу Гелену, алє, кед требало, бул шицко, та аж и сценоґраф. Цирба бул познати и по своєй длугорoчней новинарскей кариєри
У року кед Културно-просвитне дружтво „Дюра Киш” означує вельки ювилей, 100-рочнїцу иснованя, зводзi ше рахунки о богатей културней творчосци Руснацох у Шидзе през тото єдно столїтиє. У спомнутим вику глїбоки шлїди зохабела драмска секция Дружтва у активносцох од свойого снованя, после Другей шветовей войни, а окреме седемдзешатих и осемдзешатих рокох прешлого вику. О тим шведоча замерковани и наградзовани представи, аж по републични уровень.
Медзи численима ґлумцами хтори през рижни роли на сцени ґлумели, вшелїяк же медзи найзамеркованшима и Мирослав Цирба, дакедишнї новинар „Руского слова” у пензиї, хтори ше дзечнє здогадує на свойо ґлумецки наступи и вецейрочни анґажман у култури у Шидзе.
ҐЛУМЕЦ ОД ҐИМНАЗИЙСКИХ ДНЬОХ
– Ґлумиц сом почал ище у другей и трецей класи ґимназиї у представи „Николетина Бурсач”, хтора виведзена за Дзень школи. А з улогами у КПД „Дюра Киш” сом почал 1963. року у єдночинки „Франтовнїца” Петра Ризнича Дядї хтору режирал мой брат Еуґен. Там сом ґлумел оца, а у шлїдуюцей представи „На швитаню” Михайла Ковача, хтору тиж режирал Еуґен Цирба, бавел сом леґиня. Паметам же сом у тей представи бул задлужени за сценоґрафию, та аж и за маски. Предпремиєру зме мали у Бикичу, а премиєру у Словацким доме у Шидзе – гвари Мирослав Цирба, бешедуюци о аматерским анґажованю у театрe.
Рок за роком, шоровали ше представи єдна за другу. Нє мож ше на шицки нараз и поздогадац, алє у памяткох нашого собешеднїка остала Ґоґольова „Женїдба” 1978. року дзе бавел Анучкина. Тоту предсатву режирал Дюра Папгаргаї, а Цирба му бул асистент.
Представа наградзована од општинского по републични уровень, дзе достала другу награду. Виведзена є по наших руских местох, а у Суботици на фестивалу професийних театрох, Шидянє наступели як аматере. У жирию бул познати драмски уметнїк Бранко Плеша хтори одпатрел и „Женїдбу” и похвалєл ю. Зоз тим фалатом ше наступело и у Руским Керестуре на драмским мемориялє „Петра Ризнича Дядї”.
– Од 1963. року по 1979. бул исти ґлумецки ансамбл хтори бул убавени, а Дюра Папгаргаї док робел з нами бул барз задовольни.
ЗОЗ СУПРУГУ ШЕ НА ДЕСКОХ УПОЗНАЛИ
Паметам же сом у представох найчастейше ґлумел леґиньох, а у „Ожалосценей фамелиї” моя улога була улога Трифуна Спасича, члена фамелиї хтори бул коцкар. У ансамблу теди бавела и Гелена Чордаш, залюбели зме ше и почали ходзиц, а кус познєйше, влєце 1978. року зме ше и побрали. Вона ґлумела у шицких представох, окрем у „Ожалосценей фамелиї”, бо теди робела у школи у Бачкей Паланки и нє могла бавиц. Проби зме вше мали у Рускей школи, там зме давали и премиєри по 1969. рок кед звалєни будинок тей школи. Остали зме без просторийох и дочасово Дружтво хасновало просториї у Лєтней владическей резиденциї. А вец кус-покус ансамбл ше почал осиповац. Ґлумци ше одавали и женєли и мали иншаки животни обовязки – приповеда Мирослав Цирба, указуюци фотоґрафиї зоз представох у хторих ґлумел вєдно зоз своїма приятелями. Окрем того же ґлумел, наш собешеднїк гвари же у представох бул часто задлужени за виробок сценоґрафиї, а тиж и коло шминканя, односно пририхтованя маскох за ґлумцох.
– Були зме полни енерґиї и доказованя, и нє було того же на пробу пре дацо нє можеме пойсц. Добре знам же моя супруга Гелена бавела у представи „Наймичка”, теди кед була ваготна зоз сином Мирославом… У паметаню ми остала и представа „Чудо у Шарґану” у режиї Дюри Папгаргая, а на новосадскей сцени „Дядя”, дзе сом бавел Вилотиєвича, кандидата за посланїка. Тото цо будзем паметац у моєй ґлумецкей кариєри то найзначнєйша представа и улога у „Женїдби” – поцешено гвари Цирба.
У КПД „Дюра Киш” потим настала длугорочна павза у драмскей творчосци на хтору вшелїяк же уплївовала война 90-тих рокох прешлого вику. Же ше дацо пременї и драмска секция ознова будзе активна, Мирослав Цирба подумал кед 2005. року порихтана представа „Франкейнштайн” у режиї Цветина Аничича. Представа була барз замеркована и мала наступи, алє як гвари Цирба, випатра же нє було моци предлужиц далєй. Анї позберац ґлумцох ветеранох, а анї младих хтори би у Шидзе предлужели аматерски живот на дескох.
НОВИНАРСТВО БУЛ ЙОГО ВИБОР
Мирослав Цирба после законченого факултета вошол до новинарских водох и бул новинар през цали свой роботни вик. Почал робиц у Радио Шидзе, а накадзи ше указала потреба и нагода, прешол робиц до „Руского слова” и цaли час бул дописователь зоз шидскей општини и Сриму.
Пред 20 роками з места дописователя пошол до пензиї.
СЦЕНОҐРАФИЯ – РАЗ-ДВА
Кед ше дацо з любову роби и кед ту и велька дзека, вец нїч нє чежко, а наш собешеднїк нам виприповедал єдну интересантносц з його живота у младосци.
– Добре паметам тот час кед сом закончел служенє войска. Дому сом пришол внєдзелю, а праве теди требало поробиц сценоґрафию за представу „Вила Лала”. Шицко сом покончел, верце, за єден дзень. Премиєра була ютредзень, пондзелок. Було то 1974. року – здогадує ше Цирба.
И У „КАМЕНЬ ЗА ПОД ГЛАВУ”
Медзи представами хтори тиж остали замерковани, то и представа „Камень за под главу” Милици Новкович у режиї Дюри Папгаргая. Було то 1979. року. У тей представи Мирослав Цирба ґлумел вєдно зоз супругу Гелену.