Свой валал нє забула, гоч уж 30 роки у нїм нє жиє

автор Л. Вереш
1.2k Опатрене

Блаженка Ковач родом зоз Дюрдьова, пред трицец роками ше зоз свою фамелию преселєла до найвекшого городу у Канади и главного городу провинциї Онтарио, до Торонту. Концом прешлого року, Блаженка нащивела свой родни валал. Була то нагода за нашо стретнуце и приємну розгварку.

Початком септембра, тераз уж давного 1992. року, Руснаци у Дюрдьове ше рихтали за Кирбай, а Ковачово зоз смутком упивали остатнї хвильки препровадзени у Дюрдьове. Нєодлуга требали рушиц до ,,нового” и нєпознатого швета, охабяюци за собу живот хтори потеди познали.

– Того 1992. року праве сом закончела седму и уписала ше до осмей класи. Накадзи придзе септембер, зна ше, починаю пририхтованя за нашо церковне швето Рождество Пресвятей Богородици, односно Кирбай. Шицки ше коло мнє радовали, а я була барз смутна, бо мушим пойсц. Здогадуєм ше же ми нє було право, бо до валалу за Кирбай вше приходзели ринґишпили, а як и кажде дзецко, и я ше любела вожиц на нїх. Знаме шицки яки тоти дзеведзешати були чежки роки за нас, та зме теди и одлучели пойсц до далєкей Канади – здогадує ше наша собешеднїца як шицко почало.

КАЖДИ ПОЧАТОК ЧЕЖКИ

Блаженка у нашей бешеди гварела же єй родичи кущик поциґанєли. Гварели єй же до Канади иду лєм на даскельо мешаци и же ше ознова враца до Дюрдьова. Як дзецко од штернац роки, нє була нательо свидома озбильносци стану у держави. Памета же була цалком порихтана за осму класу. Покуповала теки и учебнїки хтори були нєобходни, алє судьба сцела же би исти тоти теки и учебнїки остали нєпохасновани.

– Кед зме сцигли до Канади, перше зме жили у Торонту, у нашей тети. Нєодлуга, родичи мойому старшому братови Звонимирови и мнє потолковали яки стан у Югославиї и же ше ми нє врациме назад. Бул то вельки шок за нас, окреме за мнє. Шицко ми було нове и нєпознате. По анґлийски сом нє  найлєпше бешедовала, понеже сом у школи учела русийски. Барз сом ше бала як ше знайдзем у новим штредку, у новей школи и чи ме други дзеци прилапя. Но, тот период мойого обаваня нє тирвал длуго, бо сом язик швидко звладала. У Канади сом закончела основну школу, потим штредню и на концу сом закончела Економски факултет – приповеда Блаженка.

Нєшка Блаженка жиє у Едмонтону, у покраїни Алберти, и роби у фирми хтора вельки дистрибутер струї за Канаду, у сектору за финансиї. Єй фирма сотрудзує зоз Зєдинєнима Америцкима Державами, а у остатнїм чаше робя на нових проєктох зоз ,,Теслу” и праве єй фирма задлужена же би поставяли станїци за полнєнє електричних автох, понеже то нови конар инфраструктури хтори ше вше баржей розвива у Канади.

ВШЕ ЛЮБИ ПРИСЦ ДО ДЮРДЬОВА

Док була у Канади, Блаженка пайташком часто писала писма и зоз нєсцерпеньом обчековала кажди їх одвит. Кед приходзела до Дюрдьова, намагала ше препровадзиц цо вецей часу з нїма, бо була свидома же ше пошвидко будзе мушиц врациц до Канади. Кажди приход до Дюрдьова за Блаженку бул нова авантура.

– Часто сом приходзела до Дюрдьова, окреме кед сом ше ище вше дзивчела. Лєдво сом чекала лєто же бим пришла до мойого валалу видзиц мойо баби и моїх пайташох. Любела сом барз зоз моїма пайташками виходзиц до центру, до кафичу. У тедишнї час то було барз популарне. У нас зме часто правели журки, а кед дахто мал родзени дзень знало ше дзе ше го преслави. У здогадованю ми остало и же сом, вєдно зоз моїма пайташами зоз Дюрдьова, ’98. лєбо ’99. року ишла на морйо. Ишли зме на гайзибану и зоз собу зме ношели торбиска як кед бизме ше даґдзе селєли. Гайзибан до Беоґраду нам пожнєл, а познєйше зме спали на станїци понеже нам и гайзибан до Чарней Гори пожнєл. Но, нам то нїч нє було чежко. Були зме млади и лєм нам було важне же бизме були вєдно и же бизме ше дружели – зоз ошмихом ше здогадує наша собешеднїца.

З часом, тоти приходи ше преридзели. По законченю студийох, Блаженка достала роботу и нє могла приходзиц на длугши час, як кед була младша. Познєйше основала и свою фамелию, одала ше, и 2008. року народзела сина Даниела. Обовязки на роботи и коло малого дзецка було вельо, та у тим чаше носталґия за своїм родзеним крайом була менша. Як Даниел одроснул, так ознова фамелиярно почали приходзиц до Дюрдьова.

– Даниел барз люби присц до Дюрдьова. Кеди ґод моя мац приходзела до Канади, вон обовязно приходзел през лєто з ню до валалу. Полне ми шерцо прето, понеже знам яке дзецинство ту, а яке там. Як штиро-пейцрочне дзецко вон могол пойсц сам до предавальнї купиц себе смоки лєбо сок и ту помали почал учиц найосновнєйшу математику. Йому то було барз интересантне, бо могол пойсц пешо, а у Канади то иншак. У Дюрдьове по першираз видзел як доставаме млєко, зберал вайца и помагал баби коло каждодньових роботох – пишно приповеда Блаженка.

ШЛЄБОДНИ ЧАС НАЙВОЛЇ ПРЕПРОВАДЗИЦ У ПРИРОДИ

После длугого роботного тижня, наша собешеднїца найволї свой мир пренайсц у природи. Барз ше люби пендрац по горох и камповац у лєше. Лєтни ноци им барз длуги и з початку єй було барз нєзвичайне тото же кед на єденац годзин вечар лєгнє до свойого шатру и попатри до нєба нє видзи гвизди, понеже вонка ище вше видно. Як дзецко зоз ровнїни, Блаженка ше нє знала скияц, алє и тоту схопносц звладала. Понеже жима у Алберти барз моцна и єст вельо шнїгу, у тим чаше Блаженка ше барз люби пойсц скияц лєбо шлїзкац на залядзених озерох. На концу конца, кед им жима и шнїг допию, Блаженка вєдно зоз свою фамелию ,,сцекнє” до цеплєйших крайох на морйо.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ