Цо ше случує на сцени пред тим як цо ше рефлектори запаля, а публика уцихнє? Пред тим як цо улога постанє улога, а сцена єден цалком окремни швет? Як „винєсц” цошка цо ши нїґда пред тим нє бул? Тото подзелєли зоз нами двойо млади ґлумци, хтори направели свойо перши крочаї на дескох хтори живот знача.
Сцена. Физични простор у театру на хторим ґлумци наступаю. Место на хторим ше трансформую до улогох хтори им додзелєни и хтори розвивали. На пробох одредзовали яки характер одредзена улога ма. То ше случовало скорей, вельо скорей од дїла и дїї хтору патраче патра, а то уплївовало на тоту улогу же би була така яка є. Формовало ю.
Як ше тота улога руша, кадзи ше руша и прецо так роби. То нє место на хторе ше лєм „видзе” и „цошка бешедує”. То место, а, мож повесц, и дески хтори дакому живот знача.
Шицко тото то же би публика цалком дожила представу хтору пришла патриц. Забавела ше, або задумала.
З другого боку, споза кулиси стоя двойо млади ґлумци. Ґлумец и ґлумица. „Натурщики” – даєдни гваря. Иншак, натрущик поняце хторе остало у домашнєй филмскей и театралней сцени, а означує ґлумца хтори нє ма ґлумецке образованє, алє є, по думаню режисера, способни интерпретовац улогу.
Нє вше то лєгко першираз стануц пред публику.
Вшелїяк, нє каждому. Дахто „родзени” же би станул на сцену, алє, здогаднїце ше, як вам було кед сце були дзеци, кед сце ходзели„по шпиваню”. Вивесц дацо креативне пред публику нє було вше лєгко. А як то випатра кед ше то роби першираз, або после векшей паузи, пренєшу нам млади ґлумци зоз Драмского студия „Звонимир Павлович” Руского културного центру Нови Сад, Дарко Маньош и Ивана Чордаш.
Натурщики – гоч анї нє прави
И попри тим же анї за єдно, анї за друге нє можеме повесц же су натурщики у правим значеню того слова, у пренєшеним то були того року у представи „Чарни лебед”, по мотивох драмского тексту истей назви Звонимира Павловича хтори за сцену адаптовал и режирал Славко Винаї. Ивана Чордаш бавела улогу Саломе, а Дарко Маньош Гада.
Алє, прецо за нїх нє мож цалком повесц же су школски приклад натурщикох?
Пред публику, так повесц, Ивана Чордаш става вше кед станє пред камеру як новинарка телевизийней програми на руским язику Радио-телевизиї Войводини. Но, сцена єй нє нєпозната, бо як интерпретаторка на сцену става и кед шпива.
– Нїґда по тераз сом нє ґлумела. Була сом присутна у Матки и часц драмскей секциї, алє сом углавним була за бину – суфлерка, инспициєнтка и асистентка режиї. Щиро, нє роздумовала сом же як то буц ґлумец на сцени, бо ме ґлума окреме нє прицаговала, прето же ми сценски наступ нє нєпознати. Цали живот сом на сцени и то ми нє бул проблем. Тото цо тераз можем повесц после одбавеней представи уж три раз, то же сом барз задовольна як сом то поробела з оглядом на тото же сом ше першираз нашла у улоги ґлумици, алє и же то була и главна улога. Нє мала сом трему од наступу, або публики, баржей то було – „чи сом годна одбавиц улогу так як треба”. Тото цо сом научела такой на початку то же важне одбавиц улогу хтору ти вибудовал, так як ю ти дожил. То чаривносц ґлуми. Правда, режисер и сценариста це унапрямую як би то мало випатрац, алє ґлумец тот хтори улогу одбави и пренєше ю публики. Так и зоз публику – кажде улогу дожиє и прежиє на свой способ, а то завиши од велїх факторох.
З Дарком Маньошом цалком друга приповедка. Дарко тераз роби як ст’юард (и о тим будземе зоз нїм бешедовац, лєм на други завод), и вон ше, як нам потолковал, у основней школи опробовал у улоги Раньо Жовти.
– У осмей класи основней школи сом ґлумел у представи хтору режирала моя учителька Ксения Бодянец. Ище и нєшка зоз товаришами франтуєм о тей улоги. Алє, гей, так повесц, у представи „Чарни лебед” сом першираз вишол на сцену зоз сениорскима ґлумцами. Поправдзе, хибело ми самодовирия. Бал сом ше чи сом нє забул ґлумиц, бо тота улога була, заш лєм, вельо озбильнєйша од гевтей прешлей. После тих трох виводзеньох ми шерцо полне и барз сом щешлїви. Шицка робота и намаганє ше виплацело и чекам ю и далєй бавиц – гвари Дарко.
Сплєт емоцийох на бини
На сцени ше йойчи, злєкнє, вешелї и шмеє. Донайпосле, сцена приказує тото цо може зоз собу принєсц кажде искуство хторе доживюєме: красни хвильки, алє и виволаня.
Ивана гвари же єй найинтересантнєйши бул процес док розвивала свою улогу, а найвекше виволанє сама ґлума, односно доживйованє улоги.
– Коментари хтори сом достала после одбавених представох були позитивни, а мушим спомнуц же екипа хтора робела на тей представи була барз добра, и мам упечаток же зме ше през тоту представу шицки медзи собу упознали. Тото цо ми було вельке виволанє, то була сама ґлума. Нїґда сом нє ґлумела, та сом нє знала чи сом годна дожиц улогу и чи сом ю годна пренєсц так як цо сом ю дожила. На початку сом штудирала чи прилапиц улогу, нє улогу як улогу, алє, вообще, улогу ґлумца.
А з другого боку, млада сом, любим нови ствари, то ми було виволанє, а то у мнє будзи адреналин. Перше сом себе доказала же тото цошка цо ми нєпознате, у ствари може буц барз добра ствар. Тиж так, тото шицко ше случує у нашей заєднїци и подумала сом себе „кед нє будземе ми отримовац секциї у нашей Матки, хто други будзе?” – гвари Ивана.
Дарко гвари же єст вецей ствари хтори му були интересантни, а медзи нїма проби – гоч дакеди були и чежки.
– После роботи, шлїдзела проба. Часто ше случовало же ше ми анї нє ґлумело, алє сом ше нагнал и поробел то так як ше спада. Кажди раз кед ше то случело, зоз проби сом вишол барз задовольни. Єдини слова зоз хторим бим то описал би були: „Накармел сом душу” – то було тото цо ми того дня и було потребне. Найвекше виволанє ми була праве тота моя улога. То ми перша улога у хторей ґлумим „неґативца”. Мал сом почежкосци зоз преношеньом його емоцийох. На концу концох, у представи сом мушел одбавиц улогу Гада хтори анї нє хлопского, а анї женского роду. Вон якаш подоба, хтора ма и феминистични и хлопски прикмети, а вони ше цали час зменюю и медзи нїма часто нє исновала ясна гранїца. На початку сом мал проблем як зняц його рухи. Цо сом вецей роздумовал, вецей сом ше трацел у тим питаню. На концу сом пущел же би емоция виволала тоти „гадовски” рухи. И барз сом задовольни як то випадло. Вшелїяк, препоручел бим каждому хто ше жада одшмелїц и опробовац, гоч и у даякей меншей улоги. Саме творенє дачого векшого од себе прекрасне, а упознаванє зоз людзми на тей драги ище красше искуство.
Знаце, сцена може буц и спреведлїва. Можебуц ше вам особа хтору патрице вообще нє пачи. Будзи у вас гнїв, або є „пребарз” гласна, нагнївана, або експлицитна. Медзитим, спреведаце тото же то нє особа. То улога. Тиж, може буц спреведлїва и кед думаце же вам тоти дески нє буду значиц и же ше вам нє будзе пачиц ходзиц по нїх, а вец раз кед станєце, нєсподзиваце ше. Попачи ше вам.
Або сце уж длуго на нїх нє стали и думали сце же сце забули як то. А заш лєм вам ше пачело и „накармело вашу душу”.