У „старим краюˮ после 40 рокох

автор А. Медєши
777 Опатрене

Оленка Новтова народзена у Руским Керестуре, а 1971. року ше зоз свою фамелию занавше преселєла до теди меншого городу Шепартону, у держави Викториї, у Австралиї. Од теди, Оленка лєм раз нащивела Керестур, давного 1983. року, и тераз нєдавно, концом октобра прешлого року.

Оленка мала шейсц роки кед ше до Австралиї преселєла зоз два роки старшим братом Владимиром, три роки младшу шестру Любку, оцом Владимиром и мацеру Павлину, народзену Палєнкаш. Брат Владимир, нажаль млади умар, кед наполнєл 38 роки, а и оцец ше упокоєл пред шейсцома роками. Оцово жаданє було ище раз присц до Керестура, медзитим, хорота го у тим зопарла, а и мац Павлина ше пред даскельома роками рихтала присц до Керестура, медзитим, перше наступела шветова пандемия, а потим мала здравствени компликациї, та нажаль, и єй жаданє остало нєсполнєне. Оленка тераз жиє у Канбери, у истим городзе дзе и єй мац, як и єй шестра Любка.

 – Кед зме ше 1971. року преселєли до Австралиї, перше зме два роки жили у Шепартону,  на фарми, а потим зме ше преселєли до векшого городу, Квинбияну, и там зме жили дас по 1995. рок. Потим  зме купели хижу у Канбери, и од теди сом там зоз свою фамелию. Там и моя мац и моя шестра зоз свою фамелию. Шицки три биваме на коло 10 минути пешо єдна од другей – приповеда наша собешеднїца.

Оленка зоз фамелию у Австралиї

Як гвари, памятки на тоти перши роки живота у Керестуре нє ма, понеже ше вчас отадз виселєли, алє ше покус здогадує баби Палєнкашовей у Савиним Селу. У Австралиї Новтова фамелия з початку жила на фарми, дзеци такой по приходу почали до школи, а о два роки ше преселєли до векшого городу Квинбияну.

– У Шепартону зме жили два роки, а потим ше преселєли до Квинбияну. Оцец з початку робел як муляр, и понеже ше вельо дружел зоз нашима людзми, требало му вецей часу же би звладал анґлийски язик. Мац робела як пораячка у готелох, познєйше була и шефица шицким пораячком, та швидше звладала язик. Нєшка, моя шестра нє бешедує по руски алє го розуми, а я и мац гей – гвари вона.

Оленка зоз братняком Тихомиром Будинскийом и шестринїцу
Весну Надь (Будински) 1983. року у Руским Керестуре

КЕРЕСТУР ШЕ ДОСЦ ПРЕМЕНЄЛ

После школованя, Оленка ше одала за Австралиянца, и достала два дзивки, Тияну (27) и Тиґен (21) и обидва розумя по руски, алє го нє бешедую. Оленкова шестра Любка ма тиж двойо дзеци, дзивку Лану и сина Виктора хтори ше найвецей трудзи бешедовац по руски, а любел би и нарок присц до Керестура и лєпше упознац тот валал и Руснацох. По законченю штреднєй школи Оленка закончела Дїловну школу, а потим ше запошлєла у готелу и уж 38 роки роби як директорка єдного готела у Камбери. После штреднєй школи, на 18 роки, надумала сама присц до Керестура. Було то 1983. року.

– Теди сом думала же придзем лєм на 3 мешаци, медзитим, остала сом пол рока. Барз ми було крашнє у Керестуре. Здогадуєм ше, було вельо людзох, вельо младих, було дзе висц, подружиц ше, думам же у тот час бул и фестивал „Червена ружаˮ. Но, кельо мам нагоди видзиц то, нажаль, вецей нє тот Керестур. Вельо того ше пременєло. Тераз ми випатра якош смутно, остарено. Младих нє видзим, гоч розумим же ше виселюю до векших городох пре роботу.  Но, була сом нащивиц и Вербас и Нови Сад, та и тоти два городи охабели на мнє подобни упечаток. Шицко у Сербиї ми цошка випатра жалошнє, шицко таке старе, брудне, нє отримоване. Нє знам прецо то так. Чи пре войну, пре финансиї, чи пре нєбриґу… Барз ми було нєвироятно кед сом дознала же нє маце у Керестуре валалску канализацию. Наисце сом нє могла вериц.  Жаль ми и же ше тоти стари хижи нє чува, нє отримує. Вони маю историйну вредносц. Керестуру потребни даяки красни музей, бо млади забуду шицко – приповеда Оленка.

ЕКОНОМСКУ КРИЗУ ШЕ ЧУВСТВУЄ И У АВСТРАЛИЇ

За остатнї три роки ше ситуация и у Австралиї досц пременєла, толкує наша собешеднїца.

– Кед сом приходзела до Сербиї тераз у октобру, ситуация ше дакус нормализовала, нє маме нїяки забрани, алє тераз актуална тота економска криза. Живот, єдзенє, бензин, струя, квартелї, хижи шицко пошло горе. Цена хижох и квартельох пошла скоро дупло горе. У улїчки дзе я бивам, предава ше дзевец хижи и кажду ше предало за вецей як милион австралийски долари. То барз вельо. Скорей така хижа би мала цену поведзме до 700 000 долари. Но, тераз цена кус почала падац. У остатнїх трох рокох ше пре Ковид нови хижи нє правело, анї квартелї, нє було нїчого. Тераз чежко дойсц до будовательного материялу, понеже го увожиме зоз Китаю, та и прето цени таки високи – толкує Оленка ситуацию у Австралиї, а о епидемиї додава꞉

Оленка зоз шестру Любку

– Под час Ковиду шицко було досц строго, алє у Камбери нє було тельо заражених людзох як поведзме у Сиднею и Мелбурну. У векших городох. И у нас було людзох хтори и за и процив вакцинох, алє углавним барз мали процент людзох хтори нєвакциновани. Так и у Камбери. Моя дзивка ше преселєла до Квинсленду, та кед сцем путовац ґу нєй мушим буц вакцинована, мацер исто так сом нє могла видзиц, була у ризичней ґрупи и бала сом ше да ше нє похори пре мнє. Но, най би ше ситуация зоз вирусом нє повторела – заключує Оленка.   

Вона у Керестуре остала два тижнї. За тот час обиходзела родзини и валал, а зоз собу принєсла и звикнуце хторе роками практикує у Австралиї – бежанє. У Канбери, месце дзе жиє, зоз тоту файту рекреациї єй почина кажди дзень, та рутину нє меняла анї кед пришла ґу своїм найблїзшим, до Керестура. Оленка, як виприповедала, и у Керестуре кажди дзень од 6 годзин рано ходзела бежац по коло 6 километри. Було єй жимно бо нє звикла на нїзки температури, а як з ошмихом додала, и людзе покус чудно патрели на ню кед ю видзели же по цмоти додня рано бежи по дражки попод хижох, по Вельким шоре… Но єй здравє важнєйше. Роками так отримує кондицию, та ше, як гвари, у своїх 50-их рокох чувствує одлично.

ДЗЕЦИ ШЕ ИНТЕРЕСУЮ О СВОЇМ ПОХОДЗЕНЮ

– Мойо два дзивки, и моєй шестри дзеци ше нам вельо раз випитую о нашим походзеню, о Руснацох. Питаю ше яки то народ, чи ми маме свою державу, одкадз зме пришли?… Медзитим, нє постої даяке место дзе би могло опатриц шицко подробнєйше о тим цо вязане за наш народ, окреме по анґлийски. Єст даяки информациї на Ґуґлу, алє там досц гаотично шицко потолковане. Потребна кнїжка о историї Руснацох, кратко и ясно написана, як и красни музей, же бизме могли пойсц опатриц и цо вецей подознавац о нашому народу – заключує Оленка.

Оленка (треца з правого боку) зоз мацеру, дзивку,
и шестру Любку зоз єй фамелию

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ