На нєдавно отриманим Рочним концерту Руского културного центру у Новим Садзе, у оркестру на гушлї грали Маша и Оксана. Маша пришла помогнуц, док Оксани, у Националним, або Матковим оркестру нєт лєм кед наисце нє може, а то ридко кеди. Роками є по наших културних манифестацийох по шицких наших местох, з гушлю у рукох, а часто грає з власну шестру Олесю.
А пред штварцину вика Оксана Марянац, народзена Рамач, у Кули отримала свой перши концерт. З Руского Керестура, з мацеру пошли на автобусу, а кед ше врацали, автобуси вецей до валалу нє ишли. Падал диждж. На виходу з Кули у єдней руки мац тримала гушлю, а з другу сцисла Оксанову руку. Чекали. Станул им камион, чловек хтори гонєл бул Керестурец, а Оксана на своїм першим концерту нє запаметала аплауз, алє праве тоту сличку.
– Були то нєславни 90. роки, кед зме зоз шестру ходзели до Музичней школи „Исидор Баїч” до Кули. Були зме мали, та нас требало одвезсц и привезсц. Оцец и мац нє мали авто, и нє знали гонїц, та зме ше спочатку вшелїяк знаходзели. Нє прешол длуги час после того концерту кед тато маму уписал до авто-школи. Анї нє знала, но зато закончела ю, а и за авто ше якош назберало, та нас мама одвожела и привожела. О єден час, татови исте тото врацела – проповеда Оксана о зґодох и нєзґодох, як и перших крочайох у музики.
А музика ше у Рамачовим обисцу подрозумйовала. Мац Татяна дакеди шпивала у хору, док оцец Юлиян, Чамо, музичар хторого нє треба окреме представяц, бул абсолутни слухиста. Так ше з мацеру и упознали, та и кед Оксана и єй шестра кус подросли, нє було питанє чи буду шпивац, танцовац, або грац, лєм ше радзели коло финесох як, наприклад, на хторим инстументу… Оксана положела испит за клавир, алє ше директор школи кус умишал, та и вона и шестра закончели з гушлю. У валалє Оксана ходзела на солфедьо ґу Иринки Олеяровей, у Кули єй професорка була Лїляна Барна Никитович. Професорка охабела окремни печац нє лєм кед слово о основним музичним образованю Рамачових дзивчатох, алє и як вершинска педаґоґиня, а познєйше и приятелька.
– После основней школи у Керестуре, уписала сом ше до Штреднєй музичней у Новим Садзе и то при Арабели Зорян. Професорка була Лїлянова школска пайташка, вєдно студирали. Арабела ме познєйше повязала з професором Флорияном Балажом, при хторому сом закончела основни студиї. Вони двойо були повязани и так то якош при музики и идзе – гвари Оксана.
Криза з хторей ше лєдво витаргала
Смутну вистку же умар Чамо, Оксанов оцец, пред седем роками чежко прилапел аж и тот хто го оддалєй познал. Найчежше було фамелиї. Оксана теди закончела други рок на Академиї уметносцох, и два роки ше на годзинох нє зявела анї раз. Аж кед ше єй шестра Олеся уписала на факултет ґу професорови Михайлови Будинскийови.
– Наисце сом була розчарована до шицкого, думала сом же нїч вецей нє ма смисел, же шицко даремно. Озбильно сом надумала же од музики одустанєм. Михайло ше за мнє опитал и поволал ме. Пошла сом. Бул озбильни, и на концу нашей розгварки ми гварел же бим ше такой явела професорови Флориянови. И тото сом зробела. Професор ме щиро, крашнє дочекал. Ознова сом ше лапела до роботи, почала сом дихац, кус-покус, а професорови Михалови по нєбо дзекуєм – гвари Оксана.
Знал з нами
– Паметам же зме з Олесю першираз грали на “Коцурскей жатви” у тамбуровим оркестру. Було лєто, а ми ше зоз шестру цошка нєпреривно спричкали.
Татови то озда допило, пришол ґу нам и гварел же нам напише ноти по хторих маме научиц грац на гушльох. Так и було. Гоч то було прето же би нам нє було допито, и нєшка паметам тот наступ – гвари Олеся.
Нове поглавє
Познанство з Мирославом Марянцом, котри заняти у РТВ Войводина, у технїки, Оксани отворело єден нови швет. З радосцу чекала попокладац шицки испити хтори єй пооставали, пред тим як ше народзи їх дзивче София. Гвари же єй остало лєм часц єдного испиту, хтори положела кед София мала мешац и пол. И вона, гоч така мала, була теди на Академиї пре свойо причини.
Оксана ше знашла у новей улоги, любела же жию нєдалєко при Дунаю. Уж теди навелько грала з музичарами у бенду „Мистер Твистер”. Нєт дзе нє грали, и гоч ше на самим початку нє барз могла звикнуц грац по свадзбох и вешельох, пошвидко пременєла думанє, а тот анґажман єй помогол же би ше баржей отворела и мала векше самодовириє. Мило єй було и кед професор Флориян обачел же є вецей нє така поцагнута. Прето грала и теди кед по нєй було очиглядне же нєодлуга на швет попатри и єй друге дзивче – Стефана.
А зоз Стефану пришла и корона, у бенду велї дали одказ, док ше вирус ширел, и бенд престал наступац. Остали велї красни памятки на путованя до Бечу, алє и по цалей Сербиї, Краґуєвцу, Кралєве…
Жени однєсли побиду
Кед ше у фамелиї Марянац народзело и треце дзивче Александра, Оксани було ясне же будзе мушиц прейсц єден час док дзивчата дакус нє подрошню. Кратки час робела и у настави ище як студентка, и гвари же дума же би ше и у тей обласци досц добре знашла.
Одкеди єй три дзивки таки вельки же их шицки нараз може охабиц у оводи, и вона ма вельо вецей часу за себе. Гвари же ше вше частейше случи же винє з куфра гушлю и заграє лєм за свою душу. Сушеда прибегнє, та ше єй пита чом частейше нє грає… Чом нє принєсла и гушлю зоз собу, опитали ше єй и у Босни, при Шипову, дзе Мирославова родзина и блїзки, дзе ю шицки барз крашнє прилапели и любя же маю Рускиню за нєвесту.
До Керестура, до мацери и баби любя пойсц, а вше галайк и радосц кед ше шестри посходза з фамелиями. Мило нашей собешеднїци же ма таке добре одношенє зоз шестру и єй фамелию, же дзивчата вєдно одрастаю и же жию нєдалєко єдна од другей. Оксаново три дзивчата и Олесйово два, єдна другей по уха.
А баба керестурска их лєдво чека. Як може сама з пейцома висц украй, нє ясне анї єдней, анї другей. Жецове ше буня, гваря же нє фер кед у тиму сами жени, гоч за столом, а гоч на дворе. Беґель и циґонї им дакеди ратунок и одпочивок, алє и вигварка. А вец ше кажде враца на старе, на каждодньово обовязки и роботу.
После крачунских и новорочних шветох, у януару идуцого року у Сримскей Митровици будзе Централна преслава швета Руснацох. У оркестру Оксана и того року планує грац. Окрем того же єдноставно тото люби, ма то, гвари, вязи и з оцом хтори дакеди дириґовал з оркестром. Ма то вязи и з нашим, руским. Прето вше пове: “Приходзим”.
