Народзена є давного 1921. року у Бачинцох. У красним паметаню єй остало дзецинство и дзивоцки днї. Одала ше до Сримскей Митровици дзе и нєшка жиє. Вєдно зоз супругом, а и после його шмерци, жила зоз заградкарскей продукциї. И нєшка люби патриц телевизию, дацо пречитац, а цо найзначнєйше – видзи и добре чує, а розум ю служи.
Кед ше за дакого пове же жиє або жил у двох викох, то и нє таке нєкаждодньове, бо велї народзени и жили у єдним, а потим и у шлїдуюцим вику. Алє кед дахто у своїм живоце „заокружи“ цали вик, односно 100 роки, а ище и даскельо роки понад того, вец то вшелїяк нє таке часто. Могло би ше повесц и же ше ридко случує.
Праве Паулина Пава Рац зоз Сримскей Митровици єдна од тих ридки особох хтора у 105. року живота. Нащивели зме андю Паву у єй хижи у Сримскей Митровици, дзе нас перше дочекала Мила, жена хтора ше о нєй стара уж даскельо роки. Андя Пава шедзела у фотелї коло стола, привитала нас и так почала розгварка о длугей животней драги.
– Народзела сом ше 16. септембра 2021. року у Бачинцох у фамелиї Венчельовски, од оца Янка и мацери Мелани. Мала сом ище штири шестри. Родичи обрабяли жем, були парасти и шицки зме мушели робиц и помагац родичом. У Бачинцох сом ходзела пейц класи до основней школи, а вец пришли и прадки, друженя, танцованє и шпиванє. Були то барз красни часи младосци – як кед би вчера було – здогадує ше Паулина.
Рацово були барз вредни
Року 1940. упознала Саву Раца зоз Сримскей Митровици, хтори мал родзини у Бачинцох и пришол на єдно хованє. Збачел Паулину, бо була красна, а дочул и же є богата. Бовкла любов и на концу ше побрали и пошли жиц до Сримскей Митровици. Бул то син Влади и Анки Рац, хтори були парасти. Уж на початку Другей шветовей войни 1941. року им ше народзела перша дзивка, Владислава, потим 1942. року Ксения и после войни 1946. року ше родзела Мария. Аж 18 роки супружнїки Сава и Паулина жили у його родичох и Сава нєпреривно жадал буц самостойни и преселїц ше до свойого.
Помали почали будовац хижу у Митровици, а нєодлуга ше до нєй и уселєли. Паулина була богата, бо нашлїдзела 12 гольти жеми у Бачинцох хтори предала и за тот пенєж теди могло купиц 12 гольти у Митровици. Як памета, жем мала добру цену и могло ше тарґовиц „гольт за гольт”.
– Углавним зме роботу унапрямели на заградкарство. Знали зме мац и по седем гольти шалати и то ше теди углавним робело на полю без пластенїкох, нє як нєшка. Мали зме и наднїчарох, бо зме сами то нє могли поробиц. У Митровици було єдно подприємство хторе одкупйовало шалату, мархву и цибулю и предавало до Словениї. Ми статок нє тримали. Нажаль, 1974. року супруг Сава умар, а я предлужела роботу, бо требали вивесц на животну драгу три дзивчата – приповеда Паулина.
И то єй ше удало и Владислава закончела за дохтора ветеринарскей медицини и жиє у Чикаґу у Америки. Ксения закончела годзинкарске ремесло и вона жиє у Чикаґу, а Мария закончела штредню економску школу и остала у Митровици. Живот нє лєгки и полни є спокусох и, нажаль, гоч є наймладша, Мария умарла. Найстарша дзивка Владислава ма проблеми зоз боляцима ногами, та нє годна присц до Митровици, а Паулина остатнїраз була у Америки 2012. року. Достаточно повесц же у 92. року живота аж достала и америцке державянство и успишно положела английски язик.
Звичайно же ше шицким длуговичним людзом велї питаю чи єст даяки „рецепт” як ше у живоце треба справовац же би ше тельо длуго жило.
– У живоце треба буц благи, нє нервозни, треба мац часу за шицко, нє вадзиц ше и вельо робиц. Вше сом робела покля сом могла и була сом на полю. Нє курела сом, нє хасновала алкогол и була сом вше здрава. Аж дакеди франтуєм же сом анї корону нє мала – гвари Паулина.
Паулини на концу поручує же у живоце треба робиц добри дїла и вец ше добре и враци.
Потомки
Наша собешеднїца нам гвари же єй богатство двойо унучата од дзивкох Ксениї и Мариї и шесцеро праунучата, а Владислава нє мала дзеци. Мария мала єдного сина Владимира.
– Вон жиє ту у Митровици и обрабя жем. Тета Владислава му купела жеми и потребни машини и ма шицко цо му треба за польопривреду – гвари Паулина.
Руски шмати
У Бачинцох ше дзивки облєкали до руских шматох, та у таких святочних руских шматох ше одала и Паулина до Митровици.
– Кед була война, були чежки часи и худобство, та зме нашо шмати преправели и дзецом зошили же би мали цо облєчиц. У каждей войни ше чежко жиє, алє у живоце вше єст спокуси, а я ше намагала вше буц добра супруга и мац – гвари Паулина хтора през живот зачувала язик, виру и традицию.