У Руским Керестуре прешлого викенду почал 56. Драмски мемориял Петра Ризнича Дядї, централна и найвекша подїя у театралней сезони рускей заєднїци. Закончи ше на нєдзелю, а остало ище половка репертоару и програми, алє уж помали мож подцаговац смужку и правиц його биланс.
Най нє будзе же бежиме опрез друка, алє випатра же основна намира сполнєта – маюци на розуме же предходни отримани пред нєполнима пейцома мешацами, Мемориял ше того року отримує нє лєм „про форме”, алє ма и концепт и змист присподобени обставином и можлївосцом. Понеже окрем єдней дзецинскей, нови представи по руски нєт, векшу увагу достали госцуюци ансамбли у хторих на даяки способ участвую и нашо театрални аматере. Инспировани з лоньским позитивним искуством, такв. „вечари ювилантох” того року уведзени до порядней програми Мемориялу. Такой перши, з нагоди животного ювилею першей панї рускей култури Ирини Гарди Ковачевич, удал ше и баржей як ше обчековало.
Колеґа Яким Винаї тогорочни Мемориял охарактеризовал як „преступни”, дзешка помедзи и у розкроку, кед треба влапиц крочай и врациц ше до стабилного ритму. У конкретним случаю, до узвичаєного ярнього термину манифестациї од хторого одступене 2020. року пре початок пандемиї. Од теди ше Мемориял отримовало як могло, позно вєшенї и през жиму, алє виключно концом календарского рока. Жимски термин мал свойо предносци, и то нє мали – финализує ше проєктни рок та єст швижи представи и премиєри, а публика у тим периодзе рока ма часу за културни подїї. З другого боку, ярнї термин зна буц ризични, и з формалного, и з аспекту каждодньового живота. Понеже ше буджетски/проєктни рок и театрална сезона розходза, финансиєре нє барз дзбаю за повторени виводзеня и репризи лоньских закончених проєктох. Можебуц и векши проблем же на яр на валалє єст и урґентнєйши приоритети як култура – загради, пластенїки и поля…
У тим контексту, треба роздумовац у плусквамперфекту – ище скорей як Мемориял дзеведзешатих пре кризу зоз зогриваньом прецагнути до ярнього термину, роками (та и децениями) бул отримовани уж концом жими.
У перспективи, Мемориял на рок будзе у полним обсягу и формату, и ознова як дакеди, наздаваме ше такой як „пукнє” жима. Часу єст, та ше орґанизаторе наздаваю же наступни рок будзе добре вихасновани, же нашо драмски аматере нє лєм з Керестура и Нового Саду алє и зоз других, дараз моцних театралних штредкох, поставя нови представи з хторима приду на 57. Драмски мемориял Петра Ризнича Дядї, найвекшу смотру театралней творчосци при Руснацох.