Поздрав зоз Пештеру

автор Є. Перкович
453 Опатрене

Цо читачом Анатомиї може буц интересантне у тексту котри ше пише на Пештерскей високоровнїни, точнєйше у Сєници и Тутину, котри наприклад од Руского Керестура оддалєни вецей як 400 километери? Виреченя котри шлїдза можебуц поколїмбаю стереотип котри маме о бошняцкей заєднїци

У єдним учебнїку зоз мойого школского часу була написана порука – „Упознай свойо отечество же биш го баржей любел/-ла”. Нєшка диґитални час понука виртуални путованя на рижни атрактивни дестинациї ширцом швета. Нє одрекам ше хасновитосци такого путованя, алє по моїм думаню то лєм димензиї просторних велькосцох, висотох, ширина. У таких „путованьох” хибя пахи, температура, субтилни звуки води и даякого локалного витрику, живи людзе и їх бешеда, цеплота, резервованосц або любопитљивосц…

Пештер прекрасни ґеографски локалитет прекрити зоз пажицами котри ше пресцераю на вецей тисячи гектарох. У структури його жительства найчисленши Бошняки (прецена 80 одсто) и нєдзечнє прилапюю же су национална меншина. Воля повесц же су меншински народ (так як и припаднїки сербскей заєднїци у Чарней Гори), гоч цо то значи. И попри масовного одходу младих, просекова старосц жительства у Сєници 38 роки, за розлику од просеку Сербиї котри 44 роки. У Тутину тот просек 33 роки. Бошняки котри ше у СФРЮ вияшньовали як Муслиманє вредни народ, образовани, любезни, схопни, патриярхалного воспитаня, на цо остатнї децениї уплївує вира и єй анґажман у явним просторе. У тим смислу, на улїцох Сєници, Тутину, Нового Пазару и местох дзе жию Бошняки мож обачиц же жени закриваю власи, даєдни ноша длугоки мантли. Интересантне же то млади жени и тинейджерки котри источашнє под спомнуту мантлу ноша фармерки познатих маркох и патики, узки панталони, геланки, и цо найинтересантнєйше, по правилу су нашминкани, цо їх тваром дава окремни вираз и шарм. Нєридко мож стретнуц младого хлопа зоз браду, у фармеркох, дуксу и патикох, док старши хлопи углавним шлїдза свой генерацийни имидж. Пештерски край, односно Сєница и Тутин спадаю до найнєрозвитших крайох Сербиї. То видно по подлей инфраструктури, до котрей ше остатнї роки почало укладац. Парадокс же и попри, як бим поведла, статистичного худобства и динамичних миґрацийох, вельо ше будує квартельни комплекси и индивидуални хижи котри за нашо войводянски мерадла вельки. Вожа ше авта новей ґенерациї, у кафичох (дзе ше по правилу нє точи алкогол, та анї пиво) госци шедза и дополадня и пополадню.

Природа на Пештеру була щедра зоз желєнїдлом и нєпрегляднима пажицами котри ше пресцераю на вецей як 1000 метери надморскей висини, богати су зоз воду, вигодни за статкарство… Источашнє то край зоз найекстремнєйшима температурами дзе хмари часом прекрию горизонт, а нєридко шнїх спаднє и у авґусту. У спомнутих двох општинох єст вецей як 200 населєня. На трансверзали Тутин–Сєница вибудована нова, цалком солидна широка драга на котрей нє чувствуєце же ше пендраце на вецей як 1000 метери надморскей висини. Чудно ми було, док сом вожела авто, же на єдней малей и старей хижи у фази початного розпадованя положени соларни панели. Парадокс за мнє, нєупутену и зоз предрозсудку же сом у худобним краю, нараз на горизонту ше зявює огромна джамия, а нєодлуга обєкт чийо закрице прекрите зоз стотками соларних панелох моци 200 киловат-годзини. Лоґично же ше надрльовало питанє як повязац податок Републичного заводу за статистику же тоти два општини  найхудобнєйши у Сербиї и тото цо вам око видзи, односно реґиструє. Одвит ми дали жителє. Вецей як 20 одсто їх сонароднїкох остатнї два-три децениї хлєб зарабя углавним у заходноевропских жемох. Часц їх заробку ше враца през инвестицийни укладаня, помоц фамелийом и локалней заєднїци. Тутейши Бошняки толкую же при нїх розвите чувство солидарносци и толеранциї, окреме там дзе постої гоч яка потреба за помоцу, цо, як наглашую, єден з основних постулатох їх вири, чийо монументални вирски обєкти вибудовани зоз моцну потримовку исламскей заєднїци ширцом швета.

Ище єден парадокс – бошняцка национална заєднїца друга по численосци у Сербиї (скоро петнац раз є численша од рускей заєднїци), после вельких розгваркох на медзинародним уровню, у Сербиї достала статус меншини. Длуго тирвал процес припознаваня босанского язика. Но, и нєшка, по виявох, маю проблем же би у школох дзе ше настава одвива на босанским язику, од компетентного министерства нє доставаю наприклад школску лектиру на латиничним писму. У бошняцкей заєднїци присутна подзелєносц медзи актерами котри (партиї, странки) одредзую явни интерес, цо уплївує на процес формованя моцнєйшей гражданскей опциї. А тото цо такой пада до оч то же у терашнїм политичним живоце обачлїве присуство младих динамичних особох и особох штреднєй ґенерациї як и, затераз баржей формално, женох. Їх визиї о перспективи того краю у началу идентични – розвой польопривреди и туризма. Медзитим, кед ше уходзи до фази поєдиносцох, динамики и механїзмох реализациї цильох, по правилу, на цо зме уж шицки звикли, почина политичне надмудровйованє и обструкциї, та гоч у питаню и найобичнєйша ствар або случай.

Док пишем тот текст, громадза ше авта пред готелом Борови дзе школяре штреднєй школи у Сєници преславюю свой матурски вечар, а  туристи зоз Китаю на своїм европским путованю уживаю у сєничким сиру – бренду котри уж давно ма интернационални имидж.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ