Саям кнїжкох

автор М. Шанта
321 Опатрене

У Беоґрадзе отримана найвекша манифестация кнїжки у реґионє, Медзинародни беоґрадски саям кнїжкох. На Сайме, на штанду видавателє Покраїни були виложени и кнїжки по руски хтори обявели руски видавателє, насампредз НВУ ”Руске слово” и Завод за културу войводянских Руснацох, хтори обявюю кнїжки з помоцу даєдного зоз покраїнских секретариятох, Националного совиту, або Министерства култури, цо, постредно значи – з помоцу держави. Там були виложени кнїжки на вецей язикох швета, та медзи нїма були и руски.

Презентация на Сайме, финансує держава. Без огляду на нашо зауваги на висину финансийних средствох хтори доставаме за друкованє кнїжкох, на нєдостаток пенєжу за гонорари писательом, можеме буц подзековни держави же шицко тото оможлївює. Єст держави дзе того нєт.

Чом треба читац? О тим бим прегварел уж кед тема Саям кнїжкох. Тих цо вишмеюю читачох кнїжкох, а нажаль єст их, я сануєм. А велї праве таки. Нє маю кеди читац, гуторя, нач ми то, там ше лєм мудрує, а нїч з того… По моїм, то таке як же гуторя же нє маю кеди очухац зуби. Гиґиєна духа и гиґиєна цела. Тиж сануєм и тих цо нє препознаваю моц писаного слова, та думаю же „попию” знанє зоз ютюба. Вшелїяк же хасновите одслухац мудри ствари на тим и других сайтох, алє тоти спознаня од другей файти як кнїжка. Може и кнїжка на интернету, може и аудио кнїжка. Кажда файта писаного слова хтора порушує нашу имаґинацию, нашу машту, наш потенциял, наш мозоґ у конєчней инстанци, треба хасновац. Алє класична, друкована кнїжка якош трима примат.

Кед шедзим у своєй библиотеки и читам, вечаром, кед руцим око на пошоровани кнїжки по власним вибору, вежнєм даєдну и закукнєм до нєй. Здогаднєм ше цо у нєй єст, бо сом ю читал. Дацо пречитам, найчастейше подцагнуте, и отвера ми ше нови асоциятивни простор. Кед о дачим роздумуєм, або пишем, патрим на кнїжки и вше найдзем даєдну хтора ше склада зоз моїма хвильковима потребами достац вецей информациї, або видзеня других авторох, єдноставно помогнуц себе у роздумованю далєй. Кед ше упознавам зоз новима особами у очох им видзим чи читаю чи нє. Окреме кед прегваря, шицко ясне. А медзи двома особами,  женскима чи хлопскима, шицко єдно, кед на єдним боку особа по шицких наводно модерних стандардох хтори нам медиї суґерую, а на другим особа предуховена и зоз ню мож розумно побешедовац, вше бим за друженє вибрал тоту другу. Бо, вона ма у себе шминку хтору нє мож купиц, а мож ю лєм здобуц. Тота шминка ше вола – предуховеносц, елоквенция, имаґинация.

Покойни ґлумец Зоран Радмилович гуторел, парафразуєм: Цео живот учимо, а умиремо као будале. Чловек хтори начитани, упознати зоз велькима литературнима дїлами, з хторих вшелїяк дацо и научел о природи чловека и о смислу його постояня, иншак патри и на тоту конєчну правду каждого живота, на шмерц. Иншак то прилапює як тот хтори ше нє може помириц з тим же шмерц природни и нєминовни процес. Ище кед ма розвиту и вирску димензию, йому вельо лєгчєйше ношиц ше зоз тим. Аж и екстремни, гранїчни животни ситуациї, як цо лаґер, войну, траценє найблїзших, або було хтору другу чежку ситуацию освидомени и предуховени чловек иншак прилапи як тот прости хтори дума же найвекша сензация у живоце фодбалски дерби, змаганє медзи двох познатих тимох, поведзме Гвизди и Партизана. Найвекша сензация у живоце то нове фундаменталне спознанє, пречитана добра кнїжка, одпатрени добри филм. Ментали дожица хтори чловека творя най будзе иншаки яц цо бул. Виполнєтосц души хтора настала зоз пречитану мудру кнїжку и виполнєтосц души зоз задовольством спортского змаганя, як Бог и калапар. Просто нє мож анї прировнац. Знам я же лєгчейше патриц фодбалске змаганє на телевизиї, та и уживо, як шедзиц сцерпено и читац. У складзе зоз уложеним трудом и задовольство хторе ше достава. Уложени труд приноши психичне задовольство.

Нє прешвечуєм нїкого же би ишол на Саям кнїжкох и купел даєдну и за себе, и вшелїяк же би ю читал. То ствар вибору и шлєбодней волї. Обидва „спорти конзумуєм”. И патрене спортских змаганьох (популизем) и читанє кнїжкох (индивидуализем). Опредзелюєм ше за гевтот „спорт” хтори ми приноши вецей задовольства и од хторого мам вецей хасну. А то читанє! Прето, на Сайме вше купуєм даєдну кнїжку. Най ше найдзе.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ