Стратеґия рецитаторского руху

автор Ол. Живкович
551 Опатрене

У младшим возросту ситуация ище вше добра, бо дзеци розположени рецитовац, сцу послухац и научиц. Число активних рецитаторох нагло ше зменшує и у штреднїм и у старшим возросту

Рецитаторски рух у Войводини розпочати концом шейдзешатих, а у полним розмаху бул седемдзешатих рокох прешлого вику. Руски Керестур од початку тримал крочай – такой почала робиц рецитаторска секция котру водзели Дюра Папгаргаї и Яков Салак, познєйше визначни ґлумец у Тузли. Йовґен Арва Мелеґов, познати як Моша, бул єден з перших наших рецитаторох котри ше пласовал на Републичну смотру у Велькей Плани. Яки то бул уровень змаганя илуструє деталь же на тей смотри вєдно з нїм рецитовал и Александар Берчек, познєйше доаєн югославянскей и сербскей ґлуми.

Руснаци, нє лєм Керестурци, скоро кажди рок на републичних смотрох мали своїх представнїкох. При нас рецитованє пущело глїбоки коренї и по нєшка нашо рецитаторе зазначую винїмково резултати. Дакеди баржей „цагали” наставнїки мацеринского язика и школа, дакеди локални дом култури, лєбо аматерске културно-уметнїцке дружтво, а дараз ше синерґично дополньовали. Нєшка маме вецей фамелиї чийо нас члени през вецей ґенерациї представяли на найвисших уровньох рецитаторских змаганьох. Наш Мирослав Малацко сцигол по сам верх.

З квалитетних рецитаторох найчастейше вирастаю и квалитетни ґлумци, новинаре, културни роботнїки и особи котри ше визначую у других обласцох, нє лєм власного, алє и нашого националного живота.

Того року Руснаци нє маю анї єдного представителя на Републичней смотри котра и того року будзе у Валєве. Без нас, без стихох по руски.

Стретаюци ше з фаховима руководителями з других националних заєднїцох, а то фаховци з богатим рецитаторским искуством и вецейдеценийним анґажованьом у тих водох, уж єден час чувствуєм цихе нєзадовольство.

Правда, кажди рецитатор котри рецитує на своїм мацеринским язику ма и фахового сотруднїка котри помага главному селекторови при вибору и пласману рецитаторох на висши уровнї. Руснацох заступа Амалия Ковач, алє селектор тот котри ма главне слово кед вибера тих хтори ше пласую далєй, по Републичну смотру.

При представнїкох мадярскей заєднїци уж роками пракса же шицки места у котрих ше пририхтую рецитаторе на мадярским язику маю свою смотру пред початком урядового змаганя. На нєй ше зоз каждого места виберу найлєпши рециторе котри далєй наступаю на смотрох Союзу уметнїцкей творчосци аматерох Войводини „Поето народу мойого”, а отамаль наисце найквалитетнєйши рецитаторе зоз шицких заєднїцох одходза до Валєва. Рецитаторе зоз словацкей заєднїци того року видоминовали, и зоз числом учашнїкох и зоз їх квалитетом. И вони маю свою (пред)смотру пред розпорядком смотрох Союзу уметнїцкей творчосци аматерох Войводини.

Руснаци таки (пред)смотри нїґда нє мали. Кажде културно-уметнїцке дружтво самостойно пририхтує своїх рецитаторох котри дараз уж од општинского уровня поставаю конкуренция єдни другим. Правда, кажде ше поєдинєчно змага, алє успих би нам требал буц заєднїцки. Рецитованє индивидуални „спорт”, алє тимски дух и колективне бависко даваю вецей нагоди, та и приноша лєпши резултати.

У младшим возросту ситуация ище вше добра, бо число заинтересованих ище вше вельке, дзеци розположени рецитовац, крашнє з нїма сотрудзовац, бо сцу послухац и сцу научиц. У штреднїм и старшим возросту, у висших класох основней школи, число активних рецитаторох нагло ше зменшує. З єдного боку, одрастанє приноши нови интересованя и иншаки приоритети, а з другого, дзеци як кед би ше ганьбели рецитовац. Чи по руски, чи вообще, нє знам. Голєм таки упечаток я мам у Керстуре. Як у других местох, можем лєм предпоставиц. Алє, злєкла сом ше од вияви мойого почитованого колеґи з велького руского валалу котри ми гварел же ище лєм нарок будзе робиц з рецитаторами, бо вецей нє ма дзеци котри би рецитовали по руски.

Маме и проблем фахових руководительох котри робя зоз рецитаторами. Ридко хто ше уключує до тей роботи, вона часто нєадекватно, або нїяк нє вреднована. Нє лєм пенєжно алє взагально. Ґу тому, їх роботу ридко дзе може видзиц широка публика, а тото цо нєвидлїве пошвидко постанє нєпотребне. Рецитаторе дакеди наступали на скоро каждей културней манифестациї, на рижних рециталох и академийох з пригодних нагодох, присподобених часу у котрим ше жило. Тераз ше рецитаторе пририхтаю за смотру, шицки наступя на Школскей и Месней смотри, а далєй лєм тоти котри ше пласую. Правда, у рамикох „Костельниковей єшенїˮ у Кули маме стретнуце рецитаторох „Михайло Зазулякˮ зоз шицких наших местох, котре барз значне, алє два-три наступи до рока наисце нє досц.

По наявох, Союз аматерскей творчосци Войводини на єшень будзе орґанизовац семинари за фахових сотруднїкох котри ше буду бодовац. Смотри буду под покровительством Министерства просвити, а резултати рецитаторох буду уходзиц до ранґованя и бодованя при упису до шќолох. То моцни мотив, алє чи будзе достаточни?

Цо маме робиц же би ше пошвидко нє загашел руски рецитаторски рух? Стратеґию рецитаторского руху требало би направиц голєм за шлїдуюци 10 роки. Мушиме робиц вєдно, нє буц конкуренция єдни другим, алє помоц, дзелїц ресурси и потримовац таланти котри маме. Вец ше руски язик и стихи и надалєй буду чуц аж по Валєво.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ