Tрон

автор А. Саванович
243 Опатрене

Готове. Шветове першенство у фодбалу закончене. Можебуц є и нє закончене, алє за векшину навиячох нашей репрезентациї готове. Енде. Край. Конєц. Нашо фодбалере пошли до Катару зоз надїю нациї, котра их видзела як у финалу бавя з Бразилом за „златну богиню”. Место того, Бразил их побил уж на старту 2:0. Алє зме у групи Камерун и Швайцарцох уж одписали и укнїжели два побиди и шейсц боди. Таман з Бразилом у финалу. И вец процив Камеруна 3:1 и конєчного резултату 3:3 ентузиязем щезнул, накратко. Тот реми бул прилапени як пораженє, алє гайд, уписали зме три боди пред змаганьом, та репрезентативци нє оправдали обчекованє. Заш лєм, остал „архи-нєприятель” Швайцарска, та ту вежнєме три боди и идземе далєй.

Епилоґ познати. Остатнї у ґрупи и друга репрезентация од сподку по числу достатих голох. Кед ше врациме даскельо мешаци назадок, европске першенство у кошарки тиж так рушело же зме видзели нашу репрезентацию на крове Европи. На концу ґрупу прешли вельо лєпше як фодбалере, алє перше (и остатнє) пораженє их врацело дому.

У фодбалу искуство пораженя репрезентация дожила такой на початку. И предлужела з нїм. Та ше и дому врацела. Но, фодбал як фодбал. Алє, цо ми обчековали як навияче? Идентификовали зме ше з нїма, як цо поряднє робиме. Ми победзуєме, алє и трациме. Окреме кед траценє дацо цо ше часто повторює. То доживюєме як особне пораженє. Алє, ту можеме обвинїц гевтих од котрих зме дацо обчековали, констатовац же нє мю пойма, же селектор нє вредзи, лєбо маме гевти оптимистичнєйши обвини – одсуство щесца, пошло нам наспак… Можеме обвинїц другого за „наш” нєуспих.

На концу як и у нашим живоце – други нам виновати за тото цо нам ше случує. Лєм же ше ту иншаки паралели правя, бо за наш нєуспих други нє маю пойма. А ми нє маме щесца. Нашо персонални нєуспихи можу буц вина других. И за таки нашо особни пораженя подсвидомо, лєбо свидомо маме репрезентацию, лєбо наймилши клуб, тим на котри будземе проєктовац нашо надїї. И вец их осудзиц, поплювац, облац кед резултату нєт. Алє, най нє циґанїме. У нєуспихох ше вельо лєпше препознаваме як у успихох. Радосц нам приноши и кед нашому ближньому нє идзе, кед дахто успишни з нашого штредку препаднє, кед ше дакому нам блїзкому, алє нє блїзкому же ше зоз його успихом можеме идентификовац, случи дацо подле.

Кед ше у тих словох нє препознаме, вец нам анї резултат репрезентациї нє спаднє чежко. Зато же од нас нє завиши, гоч кельо ше з репрезентацию идентификуєме. Алє єст вельо того цо од нас завиши. А то нашо мали, лєбо вельки животни побиди. Жадам нам шицким цо вецей таки побиди и радосци. Тераз уходзиме до часу шветох, вешеля и радосци. Най то будзе наш трон. Прилапме и победзме нашо слабосци, нє обвинюєме „селектора” и найдзме ше у тих шветох як побиднїки! На многая лїта!

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ