Спущели ше зависи на 54. Драмски мемориял Петра Ризнича Дядї. Того року наша найвекша театрална манифестация ознова мала приємну фестивалску атмосферу, скоро шветочну. Солидно пополнєни репертоар представох за дзеци и за старших од хторих дзепоєдни по квалитету буду запаметани, премиєри, цепла сала полна патрачох, алє и конєц рока кед зме уж у шветох, зложели ше на найкрасши способ.
Звикли зме же ше Мемориял отримує наяр, алє то заправо нє традиция, алє пошлїдок „дружтвено-политичней” ситуациї од дзеведзешатих надалєй. Давно, Мемориял бул початком рока, концом жими. Паметам, кед нас водзели на дзецински забави, фасциновал ме огромни пец у сали з облачком за хторим горело, цо лїґал нафту же аж булькало у нїм.
У пандемиї термин Меморияла блукал – влонї бул у новембру, а залоньским у октобру. Тераз є ознова отримани вжиме, алє на концу рока. Вше баржей ми випатра же тот термин, начално диктовани з обставинами, анї нє такой-таки подли, алє аж напроцив.
На початку, Мемориял порушани як смотра рочней театралней продукциї по руски, а кед є вяри, як нам театрални живот почал гаснуц, часто заправо бул перша подїя у сезони. Окреме одкеди ше прешло на проєктни модел финансованя, хтори наклада же би проєкт хтори достал пенєжи бул реализовани у истим календарским року, маме двойнїсти проблем. Буджетски рок и театрална сезона у розкроку. Конкурси ше розписую на яр, а пенєж часто нє сцигнє по штредок рока. То за пошлїдок ма же ше ярнї представи часто муши поставяц напамят, без сиґурносци же кельо ше пенєжи достанє и кеди буду на розполаганю. Велї нашо дружтва медзи иншим и прето одустали од театру, окреме кед знаме же тота дїялносц, после орґанизованя фестивалох найдрагша у нашей култури. З другого боку, кед ше представа постави вєшенї, з премиєру такой вжиме же би ше оправдало проєкт, чежко ю отримац у живоце по шлїдуюци Мемориял, а ґу тому уж є лоньска. Анї най нє споминаме же, кед же бизме нарок ознова сцели Мемориял наяр, потамаль єст ище лєм даскельо мешаци…
Кед же би Мемориял и убудуце остал у тогорочним термину и фиксовал ше у календару руских културних подїйох за конєц рока, мигли бизме мац и полну театралну сезону, и єй смотру, збогацену з подаєдну премиєру на концу. Активнєйши и моцнєйши сцени могли би сукцесивно поставиц и по два представи до рока, єдну з ярню премиєру, а другу през єшень за Мемориял. Сцигло би ше можебуц за Мемориял обновиц и першу, окреме кед же нє велька продукция. У медзичаше, спрам можлївосцох давац репризи, госцованя.
Розумлїве, тота лоґика ма смисла лєм кед же ше до рока ознова даяк на горше нє пременя „дружтвено-политични” обставини.