Автор першого обсяжнєйшого кометара по законченим Першим мемориялу Петра Ризнича Дядї, обявеного у „Руским слове” бул Дюра Папгаргаї, предсидатель Орґанизацийного одбору тей театралней манифестациї. Тот коментар найлєпше осликовює упечатки яки остали по єй законченю.

Чежко би мож було дацо доложиц ґу тому цо поведзене з тим коментаром. Прето ту праве з нього даваме даскельо обширнєйши цитати. Уж на самим початку свойого коментара у новинох „Руске слово” (число 18 од 2. мая 1969. року, бок 5)  под насловом „Талийов ошмих и нафталин”,  Папгаргаї спомина:

„Єст тому уж досц часу як народзена идея о отримованю єдного драмского стретнуца, єдного миниятурного фестивала наших театралних колективох. Така манифестация достала мено Петра Ризнича Дядї, длугорочного режисера Аматерского театру з Руского Керестура, творителя квалитетного драмского мистецтва при нашей народносци, ношителя першей златней значки за аматеризем у нашей жеми. Правдиви фундамент успихом, яки ше остатнїх рокох посцигую, вдерел праве вон воспитуюци ґенерациї прихильнїкох музи театру Талиї, виховююци публику з окремним смаком за квалитет. Драмски мемориял пошвецени Дядьовому мену лєм фурма єдней идеї. Змист ноши у себе вельо глїбши намаганя.”

ОД ВЕЛЇХ ПОМОЦ ВИОСТАЛА

Скорей як опише тоти „глїбши” намаганя, Папгаргаї наводзи арґументи „за и процив Меморияла”:

„Минимална материялна потримовка у Руским Керестуре уж була на драги подстригнуц кридла єдней такей хасновитей идеї. Одбор Меморияла розпослал молби глєдаюци од привредних подприємствох и орґанизацийох материялну потримовку за витворенє идеї о отримованю такого стретнуца. Помоц, медзитим, достата лєм од НВП „Руске слово” з Нового Саду и од Друкарнї „Руске слово” з Руского Керестура (шицко вєдно 2 000 нови динари). Шицки други за таку потребу нє нашли порозуменє, нє видзели хасновитосц манифестациї котра би источасно представяла вид врацаня длуства учительови розвиваня любови ґу театру. А тот учитель праве з тих орґанизацийох и з тих подприємствох черпал таланти за свойо представи!

Алє кридла нє остали подстригнути. Дядьово школяре нє нашли порозуменє у своїм месце, у Дядьовим месце, так повесц, алє го нашли у покраїнских форумох (при Покраїнским фонду за културу и при КПЗ Општини Нови Сад). Там постояло подполне довириє до хасновитосци витворйованя такей идеї. Достата потребна помоц (швидше як ше то могло предвидзиц и обчековац) за отримованє Меморияла. Там Дядю и познали и порозумели, дали му заслужене припознанє.

Цо мемориял указал? Чи задоволєл у своєй концепциї? Мож повесц же по задуманей концепциї же би то було стретнуце аматеризма з професионализмом, посцигнути подполни успих. Штири представи аматерских и два професионалних драмских колективох витворели жадани циль. А кельо витворена задумка же би Мемориял представял миниятурни фестивал, смотру наших драмских колективох? Ту би ше у подполносци нє могла дац така оцена. Три колективи (од котрих два з Руского Керестура) нє можу буц указатель масовносци драмского живота по наших местох. Єдино Шидянє з „Ожалосцену фамилию” указали же ше при КПД „Дюра Киш” почало на тим планє планованше робиц. Док други нашо културно-просвитни дружтва пририхтую за наступи лєм рижни мишани програми з єднодїйками подозривого уметнїцкого квалитету, млади ентузиясти зос Шиду прилапели ше озбильней роботи. Правда, було у їх наступе досц дилетантского, режийскей нєдоробеносци, алє основни упечаток остал красни за цо достали припознанє од керестурскей публики, котра тоту представу крашнє прияла. Шидянє можу послужиц як приклад запарложеним драмским колективом по наших местох. Два керестурски наступи кра шнє прияти, а достата висока оцена представом „Женїдба” и „Гайди”, лєм потвердзує уж давно виповедзени епитети на рахунок Керестурцох.”

ГОСЦОВАНЯ  УНТ ПО НАШИХ МЕСТОХ У ОРҐАНИЗАЦИЇ МЕМОРИЯЛА

Уж ше од самого початку орґаниованя Меморияла раховало и на госцованє Українского народного театра зоз Пряшова (тедишня ЧССР), котри рок пред тим першираз нащивел нашо места у орґанизациї керестурского Дому култури, котри им през цали тот час бул и домашнї. Коментар як прешло госцованє того пряшовского театралного ансамбла, котри служи Руснацом у Словацкей по наших местох под час тирваня Першого драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Папгаргаї призначел тиж у новинох „Руске слово” (число 16 од 18. априла 1969. року, бок 4). Виношаци свойо упечатки о виведзених представох, Папгаргаї пише:

„У рамикох Першого драмского меморияла Петра Ризнича Дядї одбор Меморияла орґанизовал и госцованє Українского народного театру з Прешова. Окрем на законченю Меморияла у Руским Керестуре, прешовски професионални драмски колектив з представу братох  Мовсесових наступел ище у Дюрдьове, Новим Садзе и Вуковаре.  „Яр преходзи местом”, або „Яр пришла до места”, як ми прилагодзели наслов тей музичней комедиї, у шицких местох привитана крашнє, лєгко порозумена. Литературни українски язик нє завадзал же би ше тот лєгки  забавни текст дал порозумиц, цо потвердзело и реаґованє публики праве на ключних местох того театралного фалата.

Можеме шмело повесц же драмски колектив з Прешова лєм потвердзел квалитети з котрима ше нашей публики представел ище прешлого року кед госцовал по наших местох з представами „Опалу кажде люби”  и зос сказку „Розмарийка”. Атрактивносц комики Виктора Гайния, префинєносц ниянсованя преживйованьох Павла Симка, авторитетна рутинираносц Йосифа Корби, симпатична любкосц Ганї Симковей, темпераментна рухомосц Гани Битнеровей, пантомимска бравурозносц Андрия Луцика и розшпиваносц Олени Розгевичовей – шицко то, гоч у таким єдноставним и лєгким фалаце, потвердзело факт о високих ґлумецких квалитетох прешовского колектива. Кед ґу тому додаме успишну режию Ивана Иванча  з композицийнима, мизансценскима и сценоґрафскима ефектами, як и орхестралне провадзенє музичних нумерох под дириґентскйу палїцу Ярослава Покорного, вец можеме шмело повесц же успих Прешовчаньох бул подполни.”

Медзитим, виношаци свойо замеркованя о тим як домашнї орґанизаторе прияли пряшовских уметнїкох, Папгаргаї, нє цалком задовольни:

„Було, медзитим, у тим госцованю дачого прейґ чого нє мож так лєгко прейсц. Штири наступи (у Дюрдьове, Новим Садзе, Вуковаре и у Руским Керестуре)  представяли штири представи котри ше досц єдна од другей розликовали у основним и цалосним упечатку. Вони ище раз указали кельо успих єдней представи завиши од орґанизаторских способносцох домашнїх, од ступню воспитаносци публики.

Нє мож ше вельо скаржиц на Дюрдьовчаньох. (…..)  Публика  крашнє прияла и поздравела Прешовчаньох, виражела жаданє знова их видзиц на своєй сцени. Лєм потребно мац дакус вецей почитованя кед ше роби о уметнїцких представох.

Новосадски наступ останє у паметаню по добрей орґанизациї и помоци КПД „Максим Горки” же би госцованє иножемного ансамбла було цо успишнєйше. Така орґанизация наградзена и з успишну представу цалого ансамбла. Окреме треба наглашиц же такому успиху и упечатку вельо допринєсла и помоц хтора достата од КПЗ Нового Саду.

Вуковарчанє тиж уложели максимум труду же би госцох цо лєпше дочекали, змесцели, погосцели, же би им дали прикладни условия за наступ. Мож подзековац новому КМД „Осиф Костельник” за помоц яку указали орґанизатором же би представа у їх месце посцигла жадасни успих. Видвоєносц орхестри на бок од бини, медзитим, досц почкодзела успиху у цалосци, цо ше обачовало на сцени.

Орґанизаторе цалого того госцованя Керестурци мали нагоду видзиц найуспишнєйшу представу. Цали ансамбл на бини Дома култури забавел шмело, розбавено, без треми, як на своєй власней бини. Була то наисце представа котра ше шлєбодно може наволац окреме приємним дожицом. Публика крашнє, цепло, дисциплиновано прияла и поздравела госцох. Упечаток остал красни. Та заш лєм у поглядзе орґанизациї наступа, помоци яка ше од Руского Керестура обчековала, нє мож буц у подполносци задовольни. Було досц препущеня, нєпотримованя и нєосетеносци, як спрам орґанизаторох так и спрам госцох. Українски народни театер, наприклад, прешлого року, гоч то нє була його обовязка, приял, дочекал, погосцел колектив керестурскей Основней школи, котри нащивел Прешов. Нїхто ше спред колектива школи з тей нагоди нє нашол же би голєм з єдним квитком, з цеплим словом на тим шицким задзековал.”

Були то початнїцки препученя, котри познєйших рокох поступно повиправяни, праве так як то Папгаргаї наведол у заключеню свойого коментара, котре глаши:

„Кажда робота ма и препущеня. Успихи приноша и розчарованя. Медзитим, анї препущеня анї розчарованя нє були такого характера же би помуцели прекрасни упечаток яки госцованє УНТ у нас зохабело. Їх госцованє ище баржей збогацело наш културни живот, дало порив за ище интензивнєйшу роботу, алє источасно ище єдну нову лекцию о орґанизованю таких наступох.”

У САЛИ ШЕ КУРЕЛО ЯК НА ВАШАРЕ

– „…Дюрдьовчанє зробели на орґанизациї тельо кельо ше за таки кратки час дало зробиц. Прияли госцох, погосцели их, випровадзели. Шицко тото лєм за похвалу. Алє тото цо найважнєйше, представа нє мала условия за подполни успих. Домашнї за ошвиженє принєсли на бину „манастирку” же би ше ґлумци ошвижели пред представу, у сали ше курело як на вашаре, дискутовало ше под час представи, та и гвиздало, уходзело и виходзело, дзвери шкрипали, з першого шора ше доруцовало. И до конца ше нє знало хто з оранизаторох ма интервеновац на тим шицким. Алє за тото нїхто з Дюрдьовчаньох анї добру дзеку нє указал. Два три особи нє могли тото шицко ришиц сами, алє остало питанє: прецо орґанизация остала лєм на таким чишлє особох…” – писал Дюра Папгаргаї у наших новинох.

(Предлужи ше)

(Опатрене 135 раз, нєшка 1)