Друкарня, од двох зменох по гашенє (5)

автор С. Фейса
352 Опатрене

Друкарня „Руске слово” у Руским Керестуре була єдна з найважнєйших орґанизацийох здруженей роботи у валалє. Зоз єй дїялносци, жили коло сто обисца, алє и месна заєднїца и цали валал од того мал хасну.

Идея о вибудови нових просторийох друкарнї у Руским Керестуре настала 1971. року, теди кед и финансийно добре стала.  Було то важне за колектив друкарнї пре лєпши условия за роботу, алє и вельо ширше, як историйне подняце,  и вообще за културни живот людзох у валалє.

И после розходу  Видавательного оддзелєня до Нового Саду 1968. року, друкарня  и „Руске слово” добре сотрудзовали. Друкарнї охабени фонди,  Новосадянє доставали дотациї, алє ище пред тим як ше роздвоєли, док були єдна фирма, робота була барз добре розробена.  Теди вельку улогу у друкарнї одбавели  комерциялисти, звичайно пензионере  хтори обиходзели фирми, понукали услуги друкарнї хтора вше лєпше ґаздовала. Просториї новосадского подприємства служели представительом друкарнї за закончованє  ґрафичних роботох, алє и за пораду, односно догварку з дїловнима пaртнерами.  Тиж, кед ше гоч хто з  новосадского колектива нашол у Керестуре, бул як дома,  а новосадске подприємство при друкарнї затримало часц просторийох и маґацин за кнїжки, архиву и канцерларию… Пре обсяг роботи алє и кадри, друкарня постала цесна, та 1971. року настала идея за вибудов новей друкарнї на просторе РНПД-а.

-Радзели зме ше же нови будинок у Руским Керестуре за потреби „Руского слова” и друкарнї вєдно направиме.  Вше  сом мал  чувство, же гоч зме у Новим Садзе, ми плациме квартелїну, а  квартелїна була так составена же зме одплацовали ануитети за кредит,  за тот простор у хторим зме бивали, цо значело же би єдного дня тоти просториї мали буц нашо.  Роздумовал сом и о тим же цо будзе єдного дня кед придзе до пременки и кед нас отамаль виплаша, же би добре було окрем  погону вибудовац и управни будинок, просториї – приповеда Дюра Латяк.

Так и було, перше догварене же треба направиц продукцийни погон. Паноцец Макаї пристал подаровац друкарнї простор з планом потребни под условийом же  ше у друкарнї будзе друковац и церковна публкация.

У Руским Керестуре кед ше валяло стари будинок на хторим вибудована управна часц будинку Друкарнї

– Єфрем Колєсар на тото пристал, пришол ше зо мну порадзиц и з Макайом зме ше догварели. То уж була нова держава, нове подприємство, простор требало направиц, алє порта нє була достаточна, хибели коло 8 до 10 метери,  нє знам уж точно. Кед ше то направело, ми мали лєпши условия яґод „Дневник”. Мали зме директни одвод випарйованя з линотипох, така теди була технолоґия, нєшка того нєт. Друга штучна вентилация була там дзе ше складало букви, а букви ше уж складало лєм наслови,  алє и там було праху. Там дзе жени робели, дзе була кнїжковязальня и дзе ше фалцовало, там була вентилация, алє пре горучаву часто нє мож було витримац. Вони були цалком  оддвоєни од погону. А кед купена Гайделберґ, наймодернєйша флах машина котра мала вецей як 3.000 оциски за годзину, теди перша машина одруцена. Но, проєктни зададок направени, и план,  будовательна дозвола тиж, а шицко цо требало  коло роботох вибегал Єфрем хтори бул два мандати директор. Погон преширени и тераз було на шоре вибудовац управни будинок. Догварели зме ше, то нє була аконтация вецей, стало у предрахунку кельо кошта цали будинок, а кельо єден поверх… И ми, „Руске”, уплацели друкарнї вредосц того єдного поверху… Же то за нас. По тим плану мали зме деск и 4 канцелариї и санитариї. А за деском маґазин за кнїжки… На першим поверху  була єдальня и кухня, приручна. У ресторану ше варело, а там  приношело.  Вибудов закончена 1978. року. Бул то найлєпши период у розвою друкарнї, период розквиту. Друкарня теди робела у двох зменох – памета Латяк.

Накадзи шицко направене, робота у друкарнї стаґновала

 Друкарня „Руске слово” у Руским Керестуре була єдна з найважнєйших орґанизацийох здруженей роботи у валалє. Зоз єй дїялносци, жили коло сто обисца , алє и месна заєднїца и цали валал од того мал хасну.  Раховало ше же и надалей будзе розвивац же ше докупи потребни машини и з полним капацитетом предлужи робиц за потреби друкованого слова нашей заєднїци, алє и инше.  Нажаль, то ше нє случело. Руководство ше меняло,  директоре нє познали комерциялистох и на тото на цо ше треба ориєнтовац у тим периодзе, та  друкарня  концом седемдзешатих рокох прешлого вику почала стаґнирац и падац.  Єдноставно, дружтвени обставини  були таки же ше друкарня, односно єй нове руководство, нє знашло.

– Будинок  и погон направени,  погон же би створел  пенєж, а управни будинок дзе зме мали и хасновали тот єден поверх.  Тераз нє маме нїч. Будинок  нєшка препада, толерує ше „Рускому слову” спомнути поверх, алє ґрунтовно нє уписане же то припада „Рускому слову”. Було бриґи, бо правно нє було добре формуловане. Любомир Медєши, дакедишнї директор  „Руского слова” мал компликациї пре урбанистични план хтори нє бул у Керестуре оформени и хто зна прецо ище. То нашлїдзели и други руководителє „Руского слова” хтори з  катастру мали тоти сознаня. Папери хтори остали нє цалком чисти, роками нє ришени, а ствари стоя нєдокончени.  Правна особа би на тим мушела нєпреривно шедлац док ше  нє риши тот проблем, голєм я то так видзим, а як будзе, увидзиме – приповеда Латяк и предлужує о просторийох „Руского слова” у Новим Садзе.

Мудри поцаг

-А док сом бул бул совитнїк Любу Медєша, директора „Руского слова”, дознало ше же шумни пенєж з Покраїни достали Словаци з ребалансу буджету, та наш, рускословски  Управни одбор написал протест до Вивершней ради. Одвит бул же и ми идуцого року достанєме значни средства. Праве так и було, и за тото пенєж ше могло купиц єден шорови квартель, штирохижови.  Радзел сом ше з Любом о тим же би купиц  даяки дїловни простор за тоти пенєжи – памета наш собешеднїк. 

Любомир Медєши прейґ своїх познанствох нашол  квартель хтори требало претвориц до дїловного простору. Купени є, адаптовани и там  єден  час були дзепоєдни редакциї „Руского слова”. З Дневника ше прешло, так повесц, прейґ драги, до Футожскей 2 же би „Руске слово” мало вецей простору. Остали у Дневнику дзепоєдни редакциї, алє ше пошвидко цале  „Руске”  ознова  врацело до  Дневнику. Медзи тима цо одлучовали и з нашим руководством на вецей заводи порадзене и подписане же у Дневникових просторийох можеме бивац и робиц. И тото ше на концу вияловело.  Концом октобра 2020. року, НВУ „Руске слово” цалком вишло з Дневника, и од теди є  у будинку на Футожскей 2 дзе потамаль уступело просториї Заводу за културу войводянских Руснацох.

-Бул то мудри поцаг пред вецей як трома децениями же ше купело квартель – задовольно бешедує Латяк, лєм ше му єдно нє пачи, тераз ше треба пендрац на треци поверх, нєт лифт, а ноги уж  нє сцу слухац.

Редакцийни колеґиюм у „Руским слове” 1965. року

Експонат претопени до желєза

-Осемдзешатих рокох кед Любомир Медєши бул директор, гварел сом му же перша друкарска машина на хторей у РНПД видруковани новини по руски,  же то експонат, то наш историйни капитал. А Медєши  мал чувства за старину и добри вязи у Социялистичним Союзу и Вивершней ради. Знал же тота машина ма историйну вредносц за нас, же ю чкода предац гоч потребна нова, та му з  буджета  дате 150 000 динари кельо на кили тота стара машина вредзела. „Руске слово” и одкупело тоту машину, а зоз школу, т.є. тедишнїм директором Михалом Варґом догварене же ше обезпечи просториї у Замку и же тота машина там будзе як експонат и конзервована.

Машину ше мушело виселїц, та була у дворе, у Замку,  опарта на мурик сушедовей хижи. Там на дижджу стала и ардзавела. А вец є претопена до желєза. „Руске” остало кратких рукавох, нїхто нє одвичательни, машини нєт и нїґда нє вошла до Замку – твердзи Латяк.

(Предлужи ше)

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ