У Руским Керестуре на Вельким шоре просто парохиї, находзи ше Джуньова хижа, збудована пред точно 90 роками, ґаздовске обисце Михала Олеяра. Кед ю правел, 1930. року, анґажовал найлєпших майстрох, Швабох, та од початку хижа мала власне централне зогриванє, купалню, уведзену струю и ошвиценє, прекрасни мебель и мурову декорацию.
Хижа збудована зоз цеглох, у предку три хижи, а у штреднєй госцинскей або салону, прекрасни мебель, єдальньов овални стол и карсцелї, комоди, а на мурох єдинствена декорация хтора и тераз найвекша вредносц у тей хижи. Такой за нїм „била хижаˮ, спальня, зоз мебльом офарбеним на било. Уходни айфорд 1936. року омальовани зоз 8 малюнками (авторе Ковачевич, Парацки, Силберхорн) и векшина того цо зме спомли и нєшка стої як и пред телїма роками, гоч правда, уж нагрижене зоз зубами часу.
Вельки Толстой гварел, а ми парафразуєме, же кажда фамелия и кажди дом скрива и чува вшелїяки памятки на живот своїх членох, полни як з радоснима так и з чежкима, та и траґичнима хвильками и подїями. И у Джуньовим обисцу було так, кед зме у розгварки зоз чукунунуком будователя Михала Олеяра, Мироном Джуньом, ожили и попреберали числени памятки на родослов трох династийох котри бивали на тим месце: Пабянкових, Олеярових и Джуньових.
Фамелия Михала Олеяра пред першу шветову войну
– На тим месце, скорей як справена тота хижа, найстарши наш предок бул Пабянков, вон остал сам, бо му шицки помарли од колери, а кед ше оженєл, од троїх дзецом му остала лєм єдна дзивка котра за присташа приведла Петра Олеяра з Коцура. Вони мали дзивку цо ше одала за паноца Гирйоватия, и сина Михала Олеяра, то тот мой чукундїдо хтори и збудовал нову хижу. Вон за жену мал Юлу, єдну зоз шестрох тедишнього пароха о. Михайла Мудрия – приповеда Мирон о фамелийним родослове и предлужує:
– Михал и Юла мали два дзивки, Мелану хтора познєйше була панїматка Сеґедийова у Митровици и Марю хтора до того дому приведла присташа Юлина Джуньового. Вони заш мали мойого дїда Юлина и дзивки Нату и Мару. Юлин ше оженєл зоз мою бабу Славку Стриберову, унуку ґазду Михала Шимка младшого и вони остатнї бивали тирвацо у тим обисцу. Народзели вони Юлина, дзивку Силву и Мирона, мойого оца, и тераз то вон нашлїдзел, а я ту пребувам кед сом у Керестуре – потолковал Мирон младши котри ту бивал и з родичами до своїх 12 рокох.
Як нам виприповедал, чува тото обисце и траґични хвильки, кед Михалова дзивка панїматка як 30 рочна гдовица пришла до родичох назад зоз дзецми, а о два роки и сама умарла, та остали пецеро широти хтори ше там виховали. Же би було ище чежше, и баба, а Михалова супруга нєодлуга умарла, та вец пришла мачоха… Дзеци ше велї и вишколєли або попристановяли, порозходзели до других местох од Вербасу по Заґреб и индзей… Даєдни и млади поумерали. Було шицкого. Прежило ше и однїманє маєтуку по Другей шветовей войни кед и Михала 1948. року побили у гарешту. Врацел ше дому, а ютредзень го нашли умартого. Мал дас 68 роки. Интересантне и тото же у тим периодзе, дас за рок и пол ше му народзели шесцеро праунуки. Но, то праве тото цо Толстой у першим виреченю у роману Ана Каренїна пише же кажда щешлїва фамелия здабе єдна на другу, а по нєщешлївих хвилькох, кажда иншака на свой способ.
ХИЖУ ПРАВЕЛИ МАЙСТРОВЕ ШВАБИ
Олеярово були маєтни, та як и други керестурски ґаздовски фамелиї, по спатраню на Швабох, бивали на салашох блїзко при жеми хтору ше обрабяло. Кед правели нову часц хижи у предку 1930. року, тиж бивали на салашу. А за нову хижу анґажовали у тедишнї час найлєпших майстрох, Швабох зоз Торжи. Як куриозитет наш собешеднїк Мирон визначує же теди Торжа, нєшка Савине Село, була преглашена за найурбанши валал у Европи.
– Так и за керестурску Олеярову фамелию збудовали дом по углядзе на найнапреднєйши швабски обисца у тим чаше, цо значи перша лиґа. То значело и власне централне зогриванє зоз шпижовима радияторами по цалим обисцу. Вони и нєшка служа, алє у доме Юлиновей унуки Славки. У хижи збудована и купальня хтора нєшка розобрана, алє кадза з нєй и тераз ту у дворе – толкує Мирон. Як дознаваме од його оца, тот мебель у салонє набавени такой кед и хижа збудована, а за други, хтори у такволаней билей хижи т. є. спальнї, на било офарбеней зоз широку посцелю, орманом и комоду, є нє сиґурни одкаль є принєшени, алє углавним и вон барз давни.
Тоти два штреднї хижи, предня салонова, за ню спальня, а з боку купалня ше у новших часох, кед уж Джуньово ту ґаздовали, хасновало лєм як ше гвари, на вельки швета и за госцох, поготов кед приходзел Славков брат Михал зоз фамелию.
ПОТРЕБНЕ ВЕЛЬКЕ РЕНОВИРАНЄ
И Юлин и Славка Джуньово векшу часц живота були на салашу, як и їх предки, а з часци и їх синове, а до валалу преходзели кед наполнєли 50 роки, а так исто и шицки їх предки зоз салашу ту приходзели на старши роки. Гоч жем уж була побрана после Другей шветовей войни, салаши ше патрело зачувац и бивало ше на нїх док лєм могло, до пред дас 35 роками. Кед Юлин мал 11 роки тота хижа ше правела, а вон ту бул и остатнї стаємни биватель, по 2010, а супруга Славка по 2002. рок. Вони ю и отримовали як и кельо могли, алє нєшка є уж у терминалней фази. Ище 70-
Джуньово Юлин и Славка 1937. року
тих рокох кед звалєна сушедна Биялошова хижа, бо ше правело автобуску станїцу, Джуньова хижа напукла, у медзичаше и череп дослужел, та на велїх местох премака. Но за тото, як гвари Мирон Джуня старши, терашнї власнїк обисца, потребни барз вельки пенєж.
– Роздумовал я давно о тим як би хижу ратовац, алє сом ше питал чи вредзи тельо до нєй укладац, а же би стала лєм як камени памятнїк. Тераз сом уж и старши, та за таке дацо анї нє мам моци.
Цо будзе зоз Джуньову хижу, єдинствену у Руским Керестуре поготов по ентериєру дакеди елитним и єдинственим, укаже час.
ДЕКОРАЦИЯ НА МУРОХ НАЙВЕКША ВРЕДНОСЦ
– Борис Машич з Апатину, активни у нємецких дружтвох и занїма ше зоз скарбом Нємцох котри на тих просторох досягли верх, преценєл же тота мурова декорация главна вредносц хижи, a нє мебель, хтори уж од червоточу поначинани. Гвари же таку як тота декорация, нє видзел, а видзел вельо. Значи то мустри котри вецейпасмово и вон почитал седем або и 9 мустри, на мурох и повалох у салону и спальнї – пояшнєл Мирон младши.
ОТВОРИЦ ХИЖУ ЗА ЯВНОСЦ
Идеалне би було кед би хижу могло отвориц и за явносц, т. є. як туристичне понуканє валала – гвари наш собешеднїк, так як ю дали нєдавно и за сликованє руских дзивкох у стародавним облєчиве у проєкту з Петром Дешичом.
– Я мал амбицию, кед би ше могло найсц способ и з нашу або ширшу заєднїцу, як хижу представиц и явносци, алє за то потребни вельки пенєж.
