Добре то вшадзи, алє дом заш лєм дом

автор А. Балатинац
435 Опатрене

Зоз Петровцох до Австралиї Владо Гербут пошол ище як 20-рочни леґинь. Уж теди знал вельо о шицких державох на швеце и верел же раз и з очми увидзи шицки тоти краї о хторих часто роздумовал. Живот препровадзел у Сиднею, там ма и фамелию, сни о путованьох ше тиж зисцели, та и жаданє же би ше раз врацел дому.

– Знаце дзе держава Науру­? – oпитал ше наш собешеднїк док ше припатраме на прекрасну панораму Вуковару, рику Дунай и побрежя з другого боку Дунаю, хтори видно з квартелю нашого собешеднїка.

– То державочка у Цихим океану, дакус є менша як острово Вис у Горватскей, и ма коло 6 000 жительох. То єдина держава на швеце хтора нє ма главни город – витреса як з рукава Владо Гербут, жива енциклопедия кед слово о державох у цалим швеце. И нє лєм же зна, так повесц, о каждей, алє гвари же кед бизме го охабели,  наприклад, у Амазониї, у Сахари, лєбо у Китаю, нє могол би ше страциц.

–  Моя любов ґу ґеоґрафиї почала ище кед сом мал 12-13 роки. Дзе ґод бим нашол даяку кнїжку о державох швета, шицко бим читал и паметал. Любел сом кед би дахто спомнул даяку державу, лєбо город, а я могол о тим бешедовац, гоч сом нє бул факултетски образовани. Дзекеди мам упечаток же ми мозоґ нїґда нє мировал, же нєпреривно учел и записовал як на даякей  меморийскей карточки – гутори вон.

ВЧАСНИ РОКИ

Владо Гербут народзени у Пишкуревцох 1950. року, а окрем нього оцец Михал и мац Ирина (Еделински) мали ище штири роки младшу Наталку. Кед наполнєл 5 роки, преселєли ше до Петровцох, та щиро гвари же би  нє знал точно повесц чи є з  Пишкуревцох чи з Петровцох, бо анї у єдним валалє нє жил длуго, а  красни памятки го здогадаю на дзецинство и щешлїви роки.

–  Оцец умар кед сом мал 14 роки, та зме остали сами з мацеру. Помагала нам баба, оцова мац, алє я уж теди  знал же од мойого даякого озбильного школованя нє будзе нїч – приповеда Владо.

По законченей осмей класи уписал ше до технїчней школи до Борова у хторей мал школарину, алє добре знал же нє шме мац подли оцени.

– Мнє то одвитовало, бо сом ше любел учиц. Ходзел сом до школи до Борова штири роки на бициґли кажди дзень по перши шнїг, а вец сом жедлярел, тельо лєм док нє прейдзе жима.  При концу школованя 1969. року, знал сом же ту нє останєм, жадал сом видзиц швета и почал сом ше рихтац до Австралиї. Центер за европски имиґрациї понукал одход до рижних державох. Велї теди вихасновали тоту можлївосц, а медзи нїма бул и я.

За фодбал, алє и за рели, Владо Гербут вше заинтересовани

ДРАГА ПО КОНЄЦ ШВЕТА

– Паметам тот дзень як нєшка – гвари Гербут и предлужує. – Точно 24. априла 1970. року сом ше  становел у Сиднею и там сом остал цали свой роботни вик, полни 42 роки. И нєшка мам там хижу, там остали жиц моя супруга и дзеци – приповеда Гербут хтори о тидзень достал роботу у авто индустриї. Нє барз му ше  пачела робота, а понеже  язик порядно учел у школи, лєгко могол найсц лєпшу роботу.

– О пар мешаци пошол сом робиц до фабрики дзе ше прерабяло волну. То брудна робота, алє там була два раз  векша плаца. Знал сом же мушим стануц на свойо ноги, та сом там остал идуци два роки, а вец сом нашол роботу у индустриї нафти. Робел сом на контроли дистрибуциї нафтних продуктох, там ми було добре. Роки преходзели, ша уж сом и 30 мал на карку, а я лєм робел и робел.

ЖЕНЇДБА И ФАМЕЛИЯ

До Петровцох ше з Австралиї першираз врацел о 10 роки. Його пайташе були поженєти, та гвари, и вон о тим почал штудирац. Алє по женїдбу прешло ище 6 роки.

– Супругу Ружу сом упознал прейґ моєй шестринїци Нади и шовґра Иви Млинаричових. Попачела ше ми, та сом ю поволал най придзе зо мну до Австралиї. Пристала. Пришла у юнию, а побрали зме ше уж у новембру 1986. року. Там жил и єй бачи, оцов брат и два нини, та ше швидко прилагодзела, нє була осамена док я бул на роботи – гвари вон.

Идуцого, 1987. року народзел им ше син Михал, а 1990. року и дзивка Наталка. Були и у Петровцох и, гваря, були задовольни. Живот у Австралиї бул таки як и у каждей  другей фамелиї. Дзеци росли, почали ходзиц до школи…

– Дзеци ше учели, а я барз вельо робел, и нє мал сом шлєбодного часу. Робел сом 26 роки у трох зменох. Потим 10 роки по 12 годзини на дзень, а вец и у ноцних зменох за хтори сом доставал три днї шлєбодни. Алє часто бим и тоти шлєбодни днї оставал на роботи, бо им вше требало роботнїкох. Чежко то за фамелийного чловека, алє якош зме ше знаходзели.

Кед сом брал рочни одпочивок, то значело присц до Петровцох, до Горватскей, до своїх и на морйо. А знал сом робиц и по даскельо роки без рочного одпочивку, же бим себе назберал даскельо мешаци за путованє.

Повинчал ше зоз супругу Ружу 1986. року

СПОРТ ИЩЕ ЄДНА ЛЮБОВ И СТРАСЦ

Цали свой вик у Австралиї  Владо жил у Сиднею. Там упознал велїх людзох,  а медзи нїма бул и Ранко Деспот хтори у Сиднею тримал барз познати ресторан „Балкан” до хторого, окрем тамтейших Горватох, поряднє заходзели познати спортисти, як цо Ґоран Иванишевич и фодбалска репрезентация. З велїма ше упознал.

–  На шветовим першенстве у Бразилу були зме у местох Рио де Жанеиро и Манавс, на побрежю Копакабана (Copacabana), видзели зме рику Амазон, алє и притоку рики Рио Неґро – приповеда Владо, загрижени навияч хтори 2016. року бул зоз сином и на Европским першенстве у фодбалу у Французкей. И Михайло барз люби путовац и упознавац нови краї, та нащивели велї городи нє лєм у Французкей. А вец, о два роки з обидвоїма дзецми пошли и до Русиї на Шветове першенство у фодбалу.

Хижу, на побрежю Пацифика у Сиднею, купели 1999. року, нєдалєко од моря.

– На Пацифику, кед поровнаме з Ядранским морйом,  барз вельки габи, нє лєгко плївац тим хтори дакус слабши плїваче. Єст вельо сурферох и кажди дзень иншаки. Чи ше пойдзеце лєм прешейтац по побрежю, чи ше купац, вше ше дацо случує, а локация добра и же би чловек остал у добрей физичней форми – толкує нам наш собешеднїк од хторого насправди мож вельо дознац и научиц.

ЧАС ШЕ ДОМУ ВРАЦИЦ

Владо од самого одходу до Австралиї знал же його дом ту, ту дзе Петровци и околїско.

– Я ше у Австралиї нїґда нє чувствовал же сом дома. Сидней барз любим, окреме Сиднейске морске побрежє, алє сом вше роздумовал же я лєм дочасово на роботи, а док пойдзем до пензиї, придзем дому. Так и було. Врацел сом ше и тераз жиєм у Вуковаре пре практичносц. Ту озбильнєйши роки, треба мац дохтора даґдзе блїжей, гоч наисце любим живот на валалє – гвари вон.

Уключел ше наш собешеднїк до хору КУД „Осиф Костелник” з Вуковару, а кажди дзень ходзи и по 10 километри же би остал у добрей физичней форми, и як гвари – же би нє затил.

– Живот у цудзим швеце материялно добри, зароби ше векши пенєж, и нєт бриґи за будучносц. Алє я ше чувствовал худобнєйше. Барз ми було чежко кед сом по два-три роки нї зоз ким нє могол прегвариц по руски. Дзекеди сом знал на роботи у ноцних зменох бешедовац сам зоз собу лєм же бим нє забул наш язик – приповеда.

А вец зме ознова дотхли бешеду о путованьох, и Владово очи нараз заблїсли.

– Бул сом у Южней Америки, препутовал сом вельку часц Европи, а сцел бим ище пойсц до Африки, обисц Долїну кральох, и ище вельо того. Кед Бог да, пойдзем ище на велї места – гвари Владо Гербут, з обуцунку же нам и о тим раз шицко виприповеда.

РУСНАЦИ У АВСТРАЛИЇ

– Правда же у Австралиї жиє велька популация Руснацох, алє якошик ше то потрацело. Исто як и ту, у нашим краю. Асимилация, робота, пошвидшани живот, та ше помали траци свидомосц о припадносци ґу свойому народу, а попри тим и вельки роздалєносци причина тому – приповеда и предлужує – Биваце у истим месце, а нє раз треба годзину або и два же би ше пришло до дакого, хто жиє у другей часци векшого городу. Аж и Грекокатолїцка церква у Литкомбу (Lidcombe), досц далєко од моєй хижи – толкує Владо.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ