Наш госц: Владимир Балїнт з Руского Керестура

автор Лю. Дудаш
514 Опатрене

Даяким концом, кед бим сцел пораховац кельо километри прешол Владо Балїнт за штерацец пейц роки за корманьом камиона, верце, клайбас бим до конца щухал. Вираховали зме, лєм так, одока у бешеди же слово о вецей як штири и пол милиони километри! Мешачно прешол коло дзешец тисячи километри, а то вецей як сто дзешец раз прейсц около Жемового екватора

Владимир, Владо Балїнт народзени пред шейдзешат осем роками. Прави Керестурец, по родзеню, креви, по чувствох. Владо обишол на камиону тельо кельо ше дало и требало. Шицко окрем Турскей, Шпаниї и Портуґалиї, а остаток европских жемох на крижом и попрейґа прешол по стотки раз.

Владимир Балїнт

– Так – потвердзує собешеднїк – сам себе нє верим, алє правда, од штерацец пейцох рокох, кельо сом робел як професийни вожач, за корманьом сом бул полни штерацец роки, а гевти пейц зоз моїма дома, з фамелию. Тота правда и сциска у гарлє, алє у єдней хвильки похопиш же хлєб заробени на безконєчних авто драгох ма претварду скорку. Скорку котру нє можу розумиц и чувствовац шицки котри нє знаю цо то лєгац спац, будзиц ше, на швидко ше здогаднуц же дзе ши, дзе идзеш, и по котрей жеми, держави бродзиш. Нє важне анї же там єст наисце и вельо красного, векшина звичайних людзох би то нє могла витримац – твердзи Владо хтори основну школу закончел у Керестуре, а штредню транспортну почал у Вербаше, а закончел у Земуну. Так ше теди вожаче школовали.

– У цеку тих школованьох нас лєм нє научели же яки то живци треба мац и власну фамелию видзиц лєм кед ци ше уда, вельо, вельо ридше як шерцу то одвитує. Исто так похопиш же кельо часу прешло аж теди кед ци през розум прейдзе же у жвератку патриш на шиви власи, же тоти цо думаш же су дзеци, а твойо власни, нараз одроснути людзе, на своїм хлєбу. Нє скаржим ше, професию вибрал я сам, а у каждей, припознали ми то лєбо нє, єст и доброго и другого, та вец кажде з нас, а по своїм смаку вибера – прешвечени Владо.

– На тоти роки сом похопел и кельо то нашо дзецинство и одрастанє було иншаке як тераз, нємерлїво иншаке. Ми вирастали, думам на Керестурцох, шицки и вше вєдно. Од бавискох по школу, по леґиньство, та после и у роботи, ми наисце вше знали и хто нам при руки кед то потребне и кому и як мушиш помогнуц. У нє єдней роботи на мольбох зме ше ровно єднак радзели лєм у кого ше роби идуцей соботи и нєдзелї. Верел, нє верел, ушло ше ми и даскельо раз падлаш руцац на хижу. Так ше жило, так ше учело и одрастало. Думам и же зме мали наисце вельо богатши живот од нєшкайшого – гвари Балїнт.

ПРЕМЕНЄЛИ ШЕ ЧАСИ

Бешеду прелужуєме о тим же нєшка уж цалком иншак, нїкому нїхто нє нужни, же зме заварти у обисцох, як да анї на улїцу нє знаме уж висц на пораду лєбо дакус на бешеду.

– Мнє так лєм чежше, бо сом и на роботи през шицки тоти роки стретал людзох, блїзших и дальших, рижних походзеньох, рижних културох, вирох и звичайох, а вше зме ше знали и мали на кого опрец – гвари вон.

Кадзи ґод лєм гонєл камион, Владови було найважнєйше дойсц там дзе го драга водзела. И нє лєм дойсц, дойсц здрави и цали, превесц терху яку уж мал, алє у драже нїкому нє зробиц дацо цо нє треба и цо ше нє шме. За шицки роки у транспорту, гвари Владо, нє мал анї єдно нєщесце пре його вину.

– А якош ми наймилше було пойсц на Британски острова, окреме до Даблину у Ирскей. Нє завадзало, лєм дакус на початку, же ше гонї по лївим боку, а кормань ци уж  так поставени. Звикнє ше живи чловек на шицко. Найдлугша драга, одразу там и назад, на хтору сом рушел и врацел ше, була шейсц тисячи километри. А розум ци дома, при милих и своїх – памета наш собешеднїк хтори почал робиц, тераз уж давних рокох, у кулским „Кулатрансу”. Иншак булo, гвари, кед вєдно з цимбором Мирком Барновим камион гонєли по два тижнї, а вец два були дома. У „Кулатрансу” одробел скоро пол роботного вика, а з роботу закончел у Автотранспортним подприємству вербаского превожнїка „Радивоєв”.

ША ТИ ПРАВИ НАШ

– Найкрасши памятки, цалком розумлїве, мам и зоз путованьох по Ческей и Виходней, як нашей, Словацкей. Перше, кед сом станул зоз камионом и озвал ше, присутни себе нє верели же мам реґистрацию Сербиї, а бешедуєм язик котри вони знаю и розумя. Вец почали толкованя од Мариї Терезиї, насельованя Южней Угорскей и отримованя свидомосци, нас Руснацох, у крайох до котрих зме приселєли. Потим, найчастейше було чуц лєм – Ша ти прави наш! Так сом ше и чувствовал, так як же од вше то дома, медзи своїма – пребудзел Владо дзепоєдни з числених памяткох и путованьох.

– Вец так исто похопиш же це зоз нашим язиком шицки розумя, можебуц спомалшиш бешеду, алє нїґда нє було бриґи же ше нє розумиме. Безчислени и людзе котрих сом за тоти роки упознал. Дзекеди зме анї язики нє знали же би нам було дацо розумлїве, а розумели зме ше. Медзи добрима людзми то лєгко – гвари на концу Владо Балїнт.

И ДРУГИ БОК

На верх глави и живцох нам шицким у терховним транспорту були гужви у гранїчних подручох, чеканя за котри зме нїґда нє знали кельо потирваю, а од камиона нє можеш пойсц нїґдзе. Дабоме же зме шицки у фаху познали и гранїчни служби, ша видзели зме их частейше як власну фамелию. Знали зме хто и на котрей гранїци або преходу нєлюбезни, аж нєпристойни, хто нас зосце знєважиц на гоч котри способ. Знали зме же, нажаль, и то припада пакету котри вязани за таку професию, вше єст людзох котри думаю же су векши и важнєйши, мудрейши и Богу милши од других…

ЧЕЖКИ, АЛЄ И КРАСНИ ХВИЛЬКИ

– Кед добре претрешем власни паметаня, було и наисце чежки хвильки у роботи. Як нєшка паметам кед ми у бреговитей Нємецкей, а на кружним цеку транспорта, одразу одказал кормань.

Нєт страху, лєм глєдаш ришенє як ше застановиц, а нє вдериц нї до кого. Як видзиш, поспишело ше ми, а потим добри людзе, помогли. Вшадзи их єст – гвари Владо.

У 42-ох рокох малженства зоз супругу Катицу Владо Балїнт ма двойо дзеци, дзивку Таню и сина Иґора. Таня, тераз одата Колєсар, зоз супругом Сашом, маю Елу котра ма дзешец роки и шеснацрочну Доротею.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ