Перши пробованя у видавательстве (I)

автор дюра латяк 5. септембер 2022

Ище 1935. року заґребски руски студенти богословиї започали видавац свойо твори у форми билтена. У 1936. року тот билтен достал мено „Думка” и бул реґистровани. У 1952. року вишло з друку перше число Часопису за литературу и културу „Шветлосц”, котри и нєшка виходзи. 

Кед 1919. року основане Руске народне просвитне дружтво, наша тутейша национална заєднїца мала лєм єдно уметнїцке литературне дїло – Идилски венєц „З мойого валала” тедишнього матуранта Ґабра Костельника Гомзового зоз 1904. року. Випатра же то була причина же у Правилох РНПД наведзене лєм  тото:

„Циль друштва видавац и шириц популарним руским язиком написани кньишки и брошури набожного, поучного и забавного содержанія та видавац руски народни новини.ˮ

Як видно, ту часопис нє наведзени, вироятно прето же нє було писательох. И тот єден цо зме го мали, Костельник, жил у Львове. Як зме спомли, вон 15 роки пред снованьом РНПД видал „кньишкуˮ, та озда прето превладовало думанє же будуци писателє буду видавац лєм „кньишкиˮ! О часопису – анї слово, гоч у тедишнїм окруженю часописи було. При наших преднякох превладало думанє же Руски календар и будуци „Руски новини” буду достаточна трибина и за будуцих писательох. Теди ше зоз своїма першима литературнима творами зявели нашо млади интелектуалци Мафтей Винай (1898–1981) и Янко Фейса (1904–1981) у Руским календаре за 1925. рок, а Осиф Костелник (1903–1936) истого року у „Руских новинох”. Три роки познєйше (1928) свойо литературни твори почал обявйовац и Максимилиян Буила (1904–1994).  Ґу ньому ше рок познєйше (1929) зоз обявенима творами у „Руских новинох” приключел  Силвестер Саламон (1912–1988), а у „Руских новинох”  1927. року свой перши литературни твор обявел и Михайло Ковач (1909–2005). Попри наведзених писательох, зоз периода медзи двома шветовима войнами треба спомнуц и Єлену Солонар (1900–1982) и Митра Надя (1896–1962), котри свойо поетски твори обявйовали у Руским календаре (Солонарова од 1940, а Надь од 1937). Евґений М. Кочиш (1910–1984) свойо твори почал обявйовац 1929. року у публикацийох РНПД, а од 1934, кед постал член Културно-просвитного союзу югославянских Русинох (КПСЮР), предлужел у новинох и календарох „Заря” дзе свойо твори друковал и Янко Хромиш (Бачи Горки, 1900–1965) од 1935. року. Треба спомнуц же ше у медзивойнових публикацийох на нашим язику зявйовало и векше число особох котри обявели подаєден поетски або прозни твор, алє нє предлужели свою дїялносц на литературним полю.

Як вершина литературних досцигнуцох на руским язику були поетски и прозни твори руских писательох, обявени у рускоукраїнским алманаху бачванско-сримских писательох 1936. року, у ориґиналу и у прекладу на українски язик. Їх авторе були: Гавриїл Костельник, Матей (Мафтей) Винай, Янко Фейса, Михайло (Михал) Ковач, Максим (Максимилиян) Буила, Силвестер Саламон, Фрушкогорка (Олґа Латкович, народз. Сеґеди), Осиф Костелник и Єлена (Олена) Ковач (народз. Петриґала). По вияви нашого писателя Михайла Ковача у свой час, тот алманах до друку пририхтал вон вєдно зоз Мафтейом Винайом, а, по тедишнїм звичаю, Преосвященому крижевскому владикови др Дионизийови Нярадийови „найвекшому синови й щедрому добродїтелю русько-українського народу у Югославиї у знак признаня и високого почитованя пошвецую свой Алманах писателєˮ

ПОРУШАНА ИНИЦИЯТИВА НА ПОЛЮ ЛИТЕРАТУРИ

То потвердзує нашу предпоставку же тедишнї предняки наисце думали же спомнута одредба у Правилох РНПД достаточна за афирмованє литературней творчосци на нашим язику. Алє заґребски студенти богословиї и други млади интелектуалци нє думали так, та пробованя видавац часописи у котрих би були и литературни змисти – було. Пробовала то заґребска ґрупа членох Союзу українских (руских) школярох (СУШ). Медзитим, главни циль була борба процив активносци членох КПСЮР („заряшох”) и афирмация українскей опциї у националней идентификациї нашей националней заєднїци.

При рукох нам єдна файта билтена СУШ зоз 1937. року без блїзших податкох о месце и власнїкови виданя, алє нєт сумнїву же то було у Заґребе и же го видали члени Союзу. Пожичел нам го на увид тераз уж покойни о. Роман Миз. Тот билтен умножени на ґештетнеру и без узвичаєного импресума. Алє вєдно з тим билтеном достали зме на увид и „неперіодичний журнал” под назву „ДУМКА” число 6-7, видати у Заґребе 1. априла 1937. року. Означени зоз ІІ роком виходзеня. Зоз того заключуєме же почал виходзиц у 1936. року. Як власнїк и одвичательни редактор подписани Силвестер Саламон, а його заменїк Владимир Пап, на чиєй адреси була и Редакция. Машинопис умножени у Литоґрафиї А. Девиде, Заґреб, Ґолубовац 3. То потвердзує же часопис уж бул реґистровани при власцох.

НОВИ РЕДАКТОР

Спомнуте двочисло вишло пред Вельку ноцу и його змист преважно пошвецени тому церковному швету. Други статї маю преважно литературни и теорийни змисти, а єдна пошвецена приказу кнїжки (ІІ тому) о. др Гавриїла Костельника под насловом „Настя Волошин” – „Жертва на показ”.

Од 1938. року „Думка ма нового редактора. Тераз то о. Микола Бучко, раєвоселски грекокатолїцки парох. О. Роман Миз у публикациї Священїки Осєцкого викарията о тим пише:

„Микола Бучко бул барз активни, як у рамикох орґанизацийох українско-руских школярох, так и як публицист, журналист и редактор. Року 1935. бул вибрани за предсидателя Союзу українских школярох Югославиї. Як таки, 1938. року почина видавац часопис „Думкаˮ зоз поднасловом „часопис за молодьˮ. Новинка ше друковала у Руским Керестуре и кельо авторови тих шорикох познате, вишли седем числа. Чежко лєм одгаднуц прецо пише же то уж ІІІ рочнїк виходзеня часописа, кед у першим чишлє, у редакторовей уводней статї, виразно ше наглашує же ше часопис лєм тераз зявює. Можебуц до того часу виходзел лєм даяки билтен зоз тоту назву. Уж од другого числа тота ,Думка’ ма нови поднаслов – ,часопис за младих’.

Од 1940. року ,Думка’ виходзи уж як часопис, ревия. Перше єй число ма 40 боки. Того року вишли шейсц числа того часопису, а 1941. року ище єдно число. И тота ,Думка’ друкована у Руским Керестуре.ˮ

 

Силвестер Саламон (фотоґрафия зоз 1936. року)

СИЛВЕСТЕР САЛАМОН, редактор „Думки”, першого нашого реґистрованого часопису

Народзел ше у Беркасове 5. авґуста 1912. року у худобней селянскей фамелиї. Основну школу закончує у Беркасове и у Шидзе. Потим преходзи до семинария у Заґребе и там закончуе класичну ґимназию 1932. року. Потим одходзи на богословски студиї до Львова, алє остатнї рок закончує и дипломує у Заґребе 1936. року. То теди була пракса наших студентох же би заобишли нострификацию дипломох и же би могли службовац на териториї Крижевского владичества.

И праве под час закончуюцих студийох у Заґребе постава власнїк и одвичательни редактор першого нашого реґистрованого часопису „Думка”. Тоту функцию окончуе по април 1937. року, а вец го нашлїдзує раєвоселски грекокатолїцки парох Микола Бучко.

Микола Бучко, други (и остатнї) редактор „Думки”

 МИКОЛА БУЧКО, раєвоселски парох и други (и остатнї) редактор „Думки”

Народзел ше 16. децембра 1912. року у Миклошевцох у селянскей фамилиї. Основну школу закончел у Миклошевцох, а ґимназию у Заґребе 1931. року. Богословию студирал у Львове, а остатнї рок студийох закончел у Заґребе. У 1935. року бул вибрани за предсидателя Союзу українских школярох (до теди то бул Союз руских школярох) и кед Силвестер Саламон зоз службу премесцени до Ґосподїнцох, вон 1938. року предлужел ушорйованє „Думки, котру друковала Друкарня РНПД у Руским Керестуре аж по 1941. рок.

Под час Другей шветовей войни вон предлужує друковац двотижньово новини под  назву „Думка” у Осиєку, а як видаватель подписане „Українске представнїцтво у Заґребе. Алє на новинох означене  1942. року же то штварти рок виходзеня, цо ше надовязує на керестурску „Думку”.

(Предлужи ше)

(Опатрене 41 раз, нєшка 1)