У прешлим року означели зме вецей вельки ювилеї и рочнїци. То, насампредз, 270 роки образованя на руским язику, 120 роки предшколского образованя, сто роки нашей Ґраматики. Означена и сторочнїца Фодбалского клубу „Русин”, тельо роки ма и Фодбалски клуб „Бачка 1923” зоз Дюрдьова, а коцурска Искра тот вельки ювилей означела даскельо роки пред тим. Того року означиме ище єден вельки ювилей – 100 роки руского друкованого новинарства
Як призначене у аналох, перше число „Руских новинох” вишло 4. децембра 1924. року. Новини видавало Руске народне просвитне дружтво. Инициятиву порушали нашо тедишнї предняки о. Дюра Биндас и др Михал Гайнал. Новини требали почац виходзиц ище 1914. року, алє инициятиву зопарла Перша шветова война.
Пошвидко потим почали виходзиц и други друковани часописи – перши Руски календар (1921. року), дзецински часопис „Наша заградка” (1937. року), „Шветлосц”…
Чи є правдива, чи нє, приповедка же кажде наиходзаце число „Руских новинох” завишело од предаваня. Односно, же би ше видруковало нове, мушело ше назберац пенєжи. Факт же и нєшка маме новинки, тераз як тижньовнїк „Руске слово”, насампредз дзекуюци препознаваню потреби нашей заєднїци за друкованим медийом. И нє лєм друкованим медийом, бо зме пошвидко достали и електронски медиї хтори нєшка паную у швеце.
У Новинско-видавательней установи „Руске слово” почал сом робиц 1987. року. Як и векшина младих теди, новинарство постало мойо професийне опредзелєнє дзекуюци свойофайтовому адреналину. Лєпше поведзено то бул контакт, лєбо любов на перши попатрунок. Контакти з людзми, одход на терени, задовольство пре написани слова… були прицагуюци.
Познєйше сом дознал од старшого колеґи рускословца, єдну мудросц, а хтора гвари: кед ци раз под нохци войдзе друкарска фарба, нїґда ю нє умиєш. З нєшкайшим словнїком тоту мудросц би могло прировнац зоз своєродним виртуалним пактом. Мнє, як и вецей особом хтори достали роботу, нїч нє було важне окрем спомнутих чувствох и задовольства.
То були часи кед зме нє роздумовали вельо о важним задатку хтори зме мали як заняти у Установи, а хтори ище яки бул присутни тельо роки пред тим, а як ствари стоя будзе присутни и у будучносци. Од теди по нєшка прешло вецей як 35 роки. З другима словами, при концу зме нашого активного роботного вику у НВУ „Руске слово”. Факт же зме за тельо роки охабели шлїди през нашу роботу у нашей заєднїци. Яки є, укаже час и думанє явносци, бо безсумнїву же зме мали и гришки, и позитивни одгуки у роботи.
Час же би нашо места превжали младши и образованши особи. Очекую их, як и вше, адреналин, алє и нови спокуси и нови професийни виволаня. Роздумуюци о одходу и озбильним задатку хтори зме, дахто свидомо, лєбо нєсвидомо, окончовали, у чаше хтори пред нами будзе ище важнєйши. Тот задаток то чуванє нашого язика, скарбу, традициї, нашого єства.
Нєшкайшу роботу у писаних и електронских медийох треба прировнац зоз стаємну стражу. Можебуц же кед зме були початнїки, дахто дал таки совит, алє под уплївом возбудзеньох хтори ноши тота робота, швидко зме го и премесцели до глїбших куцикох нашей свидомосци.
Прето и остава дилема же чи ше тей ґенерациї на одходу рускословцох то и поспишело. Окреме кед познати шицки податки хтори зме достали зоз попису жительства. Можебуц же спомнути податки буду ище єдна спокуса нашей младежи. А ґу стаємному чуваню нашого язика, вельку увагу треба пошвецеиц другим проблемом хтори очиглядно терхую нашу заєднїцу.
Виповедзени слова нє треба прировновац зоз лекцию будуцого пензионера, алє як ширши совит.