Марину Хома руска явносц найлєпше упознала прейґ медийох, кед робела як новинарка у рускей редакциї РТВ. Закончела филозофию, ґлумела у представох, за творчосц досталу награду Литературного слова „Мирослав Стрибер”. Нєпреривно виглєдує, експериментує, пише, малює. Однєдавна роби у Заводу за културу войводянских Руснацох
У розгваркох за тоту рубрику часто ше зоз собешеднїками врацаме до прешлосци, свидомо або нє, пренайсц тоту капчу хтора нам познєйше як одроснутим викрала драгу, або нам указала на знаки як и кадзи далєй. Так було и з Марину хтора гвари же єй огромну любопитлївосц у вчасних рокох нїхто нє мог застановиц, дзекуюци праве родичом хтори потримовали єй вибори. Велї роки познєйше знала же єй креативну прихильносц, хтора нє у служби борби за каждодньови живот, нє будзе кажде розумиц. Зачувала право на особеносц, на гуманосц, остац своя.
– После стреднєй школи сом нє знала цо уписац. И гоч ме покус шицки одгваряли од того же бим уписала цошка цо нєпрофитабилне, я нїкого нє слухала, я себе видзела на студийох филозофиї. У єдним моменту ше ми видзело же сом лєм так годна накармиц свою душу. Нє знам чи то було мудро, алє ше ми видзи же тоти мойо одлуки хтори сом приношела, цали час провадзели якеш мойо нукашнє чувство. Думам же то нє вше були найлєпши одлуки, алє то я, по тим сом, видзи ше ми, автентична. Без огляду на то чи то добре дакому або нє, то цошка цо у тим моменту мнє треба и требало. Так було и познєйше у моїм живоце и кед сом доставала роботи и робела, кед сом их меняла. Моя кариєра вообще нє праволинийна, и нє лєгко то, бо людзе коло тебе обчекую же биш робел дацо по даяких правилох и же биш нє стирчал вонка з рамикох. То нє лєгко, бо сом ше часто превипитовала чи то добре, чи нє.
Врацим ше лєм накратко на Факултет, и на тото же и кед сом уж була глїбоко у тей науки, у филозофиї, дилема и питанє чи я тото наисце сцем, з часу на час ме наганяли на роздумованє. Нє лєм я мала тоту дилему, векшина студентох хторим закончованє чогошик цо почали нє моцнєйши бок, роздумовали так як и я. Вец сом себе сцела доказац же я факултет закончим, а вец увидзим цо и кадзи далєй.
РАДИО И ТЕЛЕВИЗИЯ
Маринов перши роботни анґажман бул у Радию Войводини, у рускей редакциї дзе волонтирала, но у тим будинку нє була першираз. Єй оцец робел у Радию, грал у оркестру РТ Войводини, теди РТ Нови Сад, и як мала часто одходзела до Студия М. Там ше бавела, гудацом рушала инструменти…
– Робота у Радию ше ми попачела. Спочатку то були менши прилоги, баржей як додатки, ишло то. За тот час медзи основнима студиями и мастером мушела сом патриц цо далєй и вше сом дацо робела, а кед сом мастеровала, поволали ме з рускей редакциї на Телевизиї же бим там робела. Було барз интересантне, мнє кажда робота на початку барз интересантна. Шицко ше робело, ходзело на терени, рихтало репортажи и висти за Дньовнїк, вельо раз сом робела и як презентерка у Дньовнїкох и Маґазинох, такповесц у шицких емисийох на руским язику. Нїґда нє забудзем тото искуство – гвари вона.
НЄВИСТАТА У ЕКСПЕРИМЕНТОВАНЮ
Марина одмалючка малює, єден час лєм на древе, алє и на велїх других материялох. Диґитални малюнки тиж єй любов, и гвари же у велїх обласцох експериментовала. Єй мац позната по барз красних малюнкох на склу, а Марина у уметносци глєдалa свой вираз, прешвечена же швет интересантни тельо кельо ше ми за ньго заинтересуєме.
– Леґиня сом упознала на Телевизиї, робел як монтажер, и на Академиї, и вон ме якош уцагнул до того швета. Полюбела сом шицко цо вязане нє лєм за видео монтажу, алє и за мултимедиялну уметносц. Закончела сом курс, гоч сом то нє мушела, бо на Телевизиї маце людзох хторим то робота. И курс за ґрафични дизайн бул на моєй лїстини того цо сом сцела и закончела, но, поента шицких тих курсох же бисце сами вежбали и напредовали. Основне вас там науча, алє самостойна робота найважнєйша. А правда и тота же кед ше почнєце дружиц з єдну таку екипу, з тима котри заинтересовани за тото цо и ви, случую ше ситуациї же вам ше людзе опитаю: „Чули зме же ши добра у тим, сцела биш робиц на тим и тим проєкту?”. Проєкти ше почали шоровац ище под час мойого анґажману на Телевизиї, проєкти за ОПЕНС, а тото цо любим визначиц то же зме вєдно з леґиньом робели на анимированих филмох хтори ше проєктовало на будинкох у Новим Садзе. Раз була проєкция на Синаґоґи, други раз у центру на будинку Войводянскей банки, а я зробела илустрациї. То екстра искуство кед патрице на цошка цо плод вашей задумки, а на барз вельким простору. Тоти илустрациї хасновани и того року, а и влонї за представу Милева Айнштайн, у 3Д проєкциї, на будинку Музею Войводини. Кед сом з балкону Городскей хижи патрела на людзох, на їх реакциї, то наисце красне чувство, буц часц чогошик такого велького.
ИДЕЇ ЄЙ НЇҐДА НЄ ХИБЕЛИ
Однєдавна Марина роби у Заводу за културу войводянских Руснацох. Сотрудзовала з тоту нашу установу и пред тим, а причина єй анґажману у Заводзе були дружтвени мрежи.
– Тото цо сом робела, и визуалне и текстуалне, тото з чим ше занїмам, нашло свойо оформенє на дружтвених мрежох. Робела сом за єдну еколоґийну орґанизацию, Фестивал еколоґийного театру за дзеци и младих, и през роботу сом похопела же то тото цо любим. Почала сом водзиц дружтвени мрежи у Заводзе, анализу профилу, бокох, обдумовала визуални идентитет спрам достатих анализох и статистики. У тим злучуєм и правенє видеох, рилсох на инстаґраму и писанє текстох, креированє визуалох, дизайнуєм… Креативна робота, а мнє блїзка.
У Заводзе сом сотруднїк за унапредзенє дїялносци култури, то официйна назва, а тото цо уж робим то обдумованє и реализация проєктох. Пред нами вельо того, пририхтованє швета Руснацох, у плану и велї други случованя, робиме и на цо богатшей библиотеки… Мам и даскельо идеї о хторих ше радзиме з директором Сашом Сабадошом.
Покус сом нєконвенционална особа, думам ту на свойо интересованя, алє ми мило же ми людзе веря. Озда видза же праве у тим яка сом можем дац якешик свойо доприношенє шицкому, зохабиц якиш печац. Тоти мойо творчи идеї верим же зме годни вєдно витвориц. Таки роботи любим, и то швет у хторим я можем дихац. Мушим припознац же сом у каждей роботи потераз уживала и якош себе пренашла у шицким тим. Так було и тераз кед ме поволали, єдноставно сом почувствовала же то добра ствар – гвари на концу Марина Хома .
ЗА ДУШУ ЛЇК
– Я веґетариянка, то нє гоби, алє мой животни вибор, каждодньови. А склада ше з йоґу, а йоґа заш моя насушна потреба. То любим робиц и нє помага ми лєм физично, вона за мою душу лїк. Я барз любим и мойо животинї, пса и мачку, и вони вше участвую у моїм вежбаню. Кед престрем керпарку за вежбанє, вони думаю же тераз час за бависко. То дакеди наисце шмишне.
ПОТВЕРДЗЕНЄ ЗА ТРУД
Марина велї роки сотрудзовала у новинох „Руске слово”, окреме у додатку за литературу. За свою творчосц влонї достала награду Литературного слова „Мирослав Стрибер”.
И гоч о себе нє люби вельо приповедац, познате и тото же ґлумела у вецей представох Драмского студия РКЦ у Новим Садзе, а влонї на Драмским мемориялу Петра Ризнича Дядї достала награду за найлєпшу интерпретацию у представи „Початок”.
