Нєдавна преслава Националного швета вше нагода поздогадац ше и на наших давних предкох. З тей нагоди дознали зме дацо вецей о дакедишньому напредному ґаздови Михалови Шимкови, младшому, (1877-1969) хтори у чаше другей децениї двацетого вику, як маєтни землєдїлец, бул уплївни член општинского поглаварства Руского Керестура.
Велї интересантносци записани и у валалских хронїкох хтори публиковани у моноґрафиї „Лїтопис и история Руски Керестур 1745-1991, автора Юлияна Тамаша, а ми ше на дїда Шимка здогаднєме и зоз памяткох його праунука Юлина Джуню, хтори роснул коло нього.
За дїда Шимка нєшка знаю и младши Керестурци, даєдни по його мену на каменим крижу хтори дакеди стал на штред валала, а тераз є опрез церковней порти. Старши паметаю и же найвецей жеми и салаш мал на Билей и на Державки дзе свойо дєпи наводньовал з першим витерняком у валалє. Нє велї знаю же и нєшка найкрасша хижа на Вельким шоре у центре валала, хтора ма и балкон од улїци, тиж дакеди була Михала Шимка. Но, аж од Юлина Джуню зме дознали же ту бешеда о оцови и синови з истим меном. Одже, Михал Шимко, старши, (1848-1935) бул оженєти зоз Марию Гудак зоз хтору мали штирох синох и два дзивки. Тот Михал старши, поставел криж на штред валала, а єден з його синох бул и Михал, прадїдо нашого собешеднїка, хтори наводньовал свойо дєпи на Билей и бивал у найкрасшей хижи хтору випатра нашлїдзел од оца. Михал младши бул и найпознатши од штирох братох одн. провадзел нє лєм зоз своїм маєтком алє и зоз валалом, у тедишнєй керестурскей Општини, а бул член и других одборох, школского, церковного…
МИХАЛ МЛАДШИ БУЛ СПОСОБНИ
Старши Михал Шимко зохабел маєток своїм дзецом, а вони ше попристановяни далєй старали. Син Михал, по паметаню свойого праунука Юлина, кед ше оженєл, зоз супругу почали ґаздовац зоз пейцома ланцами жеми.
– Знам же отворел и древару там дзе нєшка Гафичова хижа на Вельким шоре, и тарґовел з древом. Мал и пилану при беґелю под аренду. Робота му ишла, та почал куповац жеми. Древару предал шовґрови Макайови, хтори бивал там дзе тераз „Руском” – приповеда нам Михалов праунук Юлин.
– Нє знам кельо точно мал жеми, но знам же за нїм остало коло сто гольти од чого дас 61 гольт орачей, и 40 гольти дєпу. Алє сиґурно мал и вельо вецей, бо лєм моєй мацери Слави хтора му була унука, купел 32 гольти, а 41. року на тей жеми, на Билей, и салаш справени. Мал тройо унуки. Знам же накуповал и гевтим, уж кельо точно нє знам. И понеже му дзивка була одата у Коцуре, у Стрибера, о якиш час пришли жиц до Керестура. Помогол им справиц хижу, и купиц жеми на кулянским дзе справел салаш – шведочи Юлин.
И по тих податкох, а и у розгварки з Юлином дознаваме и заключуєме же Михал Шимко младши бул способни и напредни ґазда, а тиж окреме точни у роботи и обрабяню жеми. Його точносц на своєй скори дожил и його праунук Юлин хтори з нїм ходзел грабац шено, або пресцерац порвисла кед ше кошело.
– Дїдо вельо жеми накуповал и векшином унуком, а то була жем першей класи, а себе зохабел слабшу.
СПРАВЕЛ И ХУДОБИНЮ
Михал Шимко, як зазначене у спомнутей кнїжки, у чаше Австроугорскей окреме бул активни у провадзеню зоз валалску општину од 1911. року, та кажди шлїдуюци, стої же прилапене даєдно його предкладанє, або нєскладанє з предложеним. И у Кральовини 1919. є меновани до Народного одбору, 1930. року є на слики як одборнїк зоз валалскима предняками, а остатнї раз му мено спомнуте за 1945. року, медзи особами хторим предложене одберанє права гласа.
Як памета наш собешеднїк Юлин, дїдо Михал у тот час мал и свой власни авто, и дума же му го 1941. Мадяре вжали.
– Можем повесц же помог шицким и подавал вельо того. Дїдо направел и єдну хижу з двома уходами хтору волали худобиня, и у нєй бивали два худобни фамелиї цо нє мали нїч, то ше находзело на Вашарскей улїци. Нє знам як ше то закончело, чи то вон на остатку предал, чи нє… Вец, кед мал трешку, єдному роботнїкови однєсло руку дїдо му дал порту на хторей себе хижу справел. Сиґурно же вельо помагал и нашу церкву и Просвиту и Водицу – памета Юлин.
Кед 1945. року пришла нова власц и Михал Шимко прешол як и други тедишнї маєтнїки котрому шицко побрали. Гоч нє було лєгко, фамелия ше знаходзела, дїдо Михал бул по словох його унука стабилни чловек хтори ше нє сцел вельо процивиц. Обидвойо зоз супругу дожили глїбоку старосц и умарли у своєй унуки Слави Джуньовей, а їх хижа предата.
ПОТОМСТВО МИХАЛА ШИМКА
Михал Шимко младши, (1876-1969) бул оженєти з Ану Джуджар (1877-1968). Мали двойо дзеци, сина Михала хтори погинул у Першей шветовей войни, и дзивку Мелану хтора ше одала за Емила Стрибера до Коцура. Мелана мала тройо дзеци – Гафку млада умарла, Славку и сина Михала. Славка ше одала за Юлина Джуню зоз хторим мали Юлина, (нашого собешеднїка), Аґафию-Силвию и Мирона. Синове остали на жеми у Керестуре и обидвоме маю по двойо дзеци, док Силвия одата Макайова у Кули, ма сина и дзивку.
Меланов син Михал жил у Новим Садзе, ма єдну дзивку, а шицки спомнути дзеци уж маю свойо фамелиї.
НЄТ ПИСАНИ ШЛЇДИ
Приповедало ше по валалє же гайзибанска драга през Керестур нє справена бо дїдо Шимко нє дал свою жем, цо присутне прешвеченє у валалє.
– И я ше о тим презнавал при мойому оцови. Вон точно нє знал, алє препатраюци лїтопис дознаваме же гайзибанска драга през Керестур споминана на два заводи, 1898. о вибудови драги Червинка, Керестур, Лалить, Оджак цо би Керестур коштало 80 000 коруни. На други завод 1914. спомина ше гайзибанску драгу Оджак–Пиньвиц–Темерин, же би прешла на штири километри од Бачкерестура коло беґелю, за цо би Керестур мал плациц 200 000 коруни. Причини прецо то нє реализоване нє зазначени.
Син Михала Шимка мал древару, а бивал у хижи хтора нєшка так випатра