Шах, фодбал – чи любов ґу спорту

автор o. русковски
1.6k Опатрене

Любов ґу фодбалу Михал Мученски Юцко почувствовал ище як мали хлапец, покля провадзел свойого оца на фодбалских змаганьох и бул його найвирнєйши навияч. Бависко з лабду на желєним тепиху  фодбалского стадиона у нїм будзело окремни чувства, котри го нє зохабели анї  нєшка. Учитель Микола  Кучмаш, наш познати шахиста го упознал зоз шахом и… народзела ше друга любов

Михал Мученски од оца нашлїдзел талант за бавенє фодбала, нашлїдзел оцово место у єдиним коцурским фодбалским клубу, а тиж и оцово назвиско, та го и нєшка шицки познаю як Юцко.

Свойо перши фодбалски поцаги Михал направел на пажици, на месце котре шицки знали як „вашариште”, у бависку зоз своїма парняками. На тим месце, за Млїнску улїчку, були и два ґоли, а там ше отримовали и стретнуца, пред тим як стадион у валалє бул направени. Нє було векшей радосци як бегац за лабду, док желєна трава сущи под ногами.

– Ходзел сом з оцом на кажде стретнуце котре бавели на коцурским стадиону. Здогадуєм ше и „Катюши”, котра аж познєйше постала „Искра”. Як кед би то було вчера, паметам проще коло терену и трибини котри дакеди були на стадиону. През стредок трибинох бавяче виходзели на центер терена, а ми, дзеци, ту нєсцерпезлїво чекали и з радосним кляпканьом их випровадзали по змаганє – приповеда Михал.

БУЛ И ДОБРИ ШКОЛЯР

Бависко з пажици предлужене и у школи, а пошвидко ше Михал нашол и у екипи подмладку „Искри” зоз Коцура. Алє, попри фодбалу, Мученски мал ище єдну спортску любов – шах.

– Наставнїк Микола Кучмаш бул мой класни у висших класох основней школи, котри водзел и шаховску секцию, а бул и визначни шаховски судия. Вельо ше трудзел и закладал научиц нас цо вецей, и наисце сом любел бавиц шах, а и ишол ми одрук – здогадує ше наш собешеднїк.

Предлужуюци приповедку, Михалови ше о кратки час поспишело дойсц по другу катеґорию и сениорску екипу, а наставнїк Кучмаш го водзел и потримовал и верел же з нього будзе єден добри шахист. Так, кед мал 14 роки, участвовал на пионирским першенству Войводини, вєдно зоз ище трома шахистами зоз Коцура. После того змаганя, требало пойсц на шаховски турнир до Билей Церкви, алє то було по законченю основей школи, кед Михал уж учел ремесло у Вербаше, и його класни у стреднєй школи го у тим нє потримовал. Як 15-рочного хлапца, його то барз розчаровало. У тот час и Кучмаш пошол з Коцура, та як замар шах у коцурским шаховским клубу, так замарла и Михалова кариєра шахисти.

– Шицки дзеци котри бавели шах були добри школяре и добре ше учели. Я шицки осем роки бул одлични и барз сом ше сцел уписац до Учительскей школи у Зомборе. Алє, родичи нє могли то потримац, и уписал сом ше виучиц  ремесло, и прето ше мой класни барз гнївал. А вше ми було барз нєправо же сом нє учитель… Щесце, нєшка моя дзивка учителька, пошвидко будзе и унука, та ми з того боку шерцо полне – щири Михал, и додава, же од гевтих часох тераз барз ридко вежнє шаховску таблу до рукох.

У ПЕРШИМ ТИМУ КОЦУРСКЕЙ „ИСКРИ”

Сам за себе гвари же вше бул слаби и дробни, алє заш лєм ше му поспишело  войсц до першого тиму коцурскей „Искри”.

– Нє було важне чи ши Серб, чи Мадяр, чи Руснак, бавели зме шицки вєдно. Були то красни часи. Здогадуєм ше же ме и бавяче крашнє прияли, як и тедишнї капитен Югас, на котрого сом ше и упатрал. Векшу часц у екипи були леґинє з валала, алє було бавячох и зоз „страни”, та ше часто случовало же зме шедзели на лавочки. А тото шедзенє анї кус нє було лєгке – през шмих припознава дакедишнї фодбалер.

На терену ше могол знайсц на гоч хторим месце дзе би го тренер положел та, окрем на месце ґолмана, бавел на шицких местох у екипи – од правого кридла по прави бек. Як ше и нєшка зна спомнуц у фодбалских приповедкох, Мученски мал фине технїчне бависко, як и досц успишни „пас”, тот предлужени крочай за „вишпиртнуц” лабду.

– Чувство за бавячох, за лабду, за добри поцаг, то сом наисце вше мал. Здогадуєм ше змаганя дзе зме бавели процив Будучносци з Младенова, и нашо трацели зоз 2:1. Петнац минути пред концом стретнуца, тренер ме зоз лавочки уключел до бависка. Чи то було лєм щесце, чи було ту и доброго „нюху” и чувства, алє я за тоти петнац минути бависка дал процивнїком два ґоли, та „Искра” победзела зоз резултатом 3:2 – бешедує Мученски.

И БАВИСКО, И ДРУЖЕНЄ

Як гвари Михал, за шицки тоти роки кельо препровадзел на фодбалским терену – жовти або червени картон нїґда нє достал. Вше ше намагал буц фер у спортским бависку и буц лєпши од тих котри то нє були. Пре тото го почитовали и бавяче котри зоз нїм бавели, тренере котри водзели екипу, та аж и процивнїки.

– Шицки бавяче ше медзисобно наисце крашнє складали, дружели зме ше и звонка терену, а после стретнуцох одходзели на вечери. У тих часох у Коцуре була активна и екипа рукомету, та зме шицки вєдно знали часто орґанизовац рижни друженя. Людзе нас часто часцели кед зме добре одбавели даяки змаганя, а ходзели зме и до Прокосовичох зоз котрима ше нашо теди побратимели, як и вони до нас. Насправди, єст вельо красни хвильки и барз вельо памятки на тоти часи – здогаднул ше Михал.

У дресу коцурскей „Искри” одбавел вецей як 300 змаганя у своєй фодбалскей кариєри. Памета награди, повелї, медалї, погари котри освоєли на рижних турнирох и змаганьох. Алє, у наймилших памяткох му остали гевти хвильки кед ше змагали у Новосадскей подручней лиґи.

– Случовало ше же зме з яри слабше бавели, прето же углавним було вельо роботи и коло обисца, и на полю, та зме ше анї нє позазберовали вше шицки на тренинґи. Алє, прето зме вєшенї вец шицко тото виправели, надополєли и були зме наисце добре у тим периоду. Интересантне же у єдней хвильки шейсцме братняци Мученскових бавели у „Искри” – здогадує ше Михал.

Мал вецей як трицец роки кед престал бавиц фодбал. Алє и кед престал з активним бавеньом, єден час остал у фодбалу як член Управи коцурского фодбалского клубу.

ТОТО ШЕ НЄ ЗАБУВА

Гоч ше з фодбалу давно поцагнул и вишол и зоз Управи, наш собешеднїк „Искру” предлужел провадзиц. Алє, як гвари, вельо того ше пременєло од гевтих часох по нєшка.

– Фодбал ше теди бавел лєм з любови. Нє було плаци, нє було нїяки динари. Шерца нам були полни кед зме крочели на желєну траву, кед ше нам лабда нашла опрез копачки, а у шлїдуюцей хвильки уж затресла процивнїкову мрежу. Велька потримовка нам були супруги котри нас провадзели на змаганьох, як и нашо дзеци покля радосно бегали коло терену и кляпкали успихом своїх оцох фодбалерох. Тоти хвильки и тоти чувства, то нє мож забуц – гварел дакедишнї коцурски фодбалер, а и шахиста, Михал Мученски Юцко.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ