Нє мож описац яка людзом була важна руска култура. Дзечнє ходзели шпивац, танцовац, грац, помагац у Културно-уметнїцким дружтве. Цали дзень були на полю, а вечар бежали на проби, дружиц ше.
Народзела ше у Вепровачу, тераз Крущичу, у Фейдийовей фамелиї, хтора ше после краткого живота у тим валалє, вєдно зоз Керестурцами, 1947. року преселєла до Нового Орахова. Славица, кед мала рок, з родичами почала жиц у новим валалє, хтори направели нови дом у Улїци 13. мая. Од першей по пияту класу ходзела до руского оддзелєня, учителє Янко и Милица Рац бивали у єй родичох, кед службовали медзи Руснацами у тим валалє. Школованє по руски було претаргнуте у пиятей класи, бо єй оцец нашол роботу у Кули, та ше мушели преселїц.
– У Новим Орахове було вельо руски дзеци хтори ходзели до школи, та гоч з нами нє пришол анї учитель, анї священїк, якош ше то пошвидко орґанизовало, и требало отвориц руске оддзелєнє у школи. Учительом нє було страшне бивац у людзох. Мойо школованє по руски було претаргнуте кед сом мала 11 роки и кед зме ше преселєли до Кули, там сом ше предлужела школовац по сербски и нє було ми чежко. Думам же дзеци нє маю проблем з тим кед одмалючка знаю бешедовац и на мацеровим и оцовим язику, кед муша пременїц школу, а вона на другим язику – гвари Славица.
У Кули закончела школу за технїчного рисовача, алє роботу нє нашла. После шейсц рокох живота у тим месце, законченей школи ше врацела до Орахова. Одала ше за Дюру Емедия хтори, кед мал 5 роки, з родичами пришол жиц од того валалу. Спочатку малженского живота пошли жиц до Бачкей Тополї, дзе робела у фабрики як технїчни контролор, вец у фабрики Оков. У Тополї ше им народзел син Саша. Врацели ше до Орахова пре фодбал.
– Дюра добре бавел фодбал, та зме ше после трох рокох живота у Тополї преселєли до Орахова. То бул и остал наш валал до конца живота. Я почала робиц у дутяну 1971. року и з нього сом 1996. року пошла до пензиї. Дома сом вше мала роботи, мала сом пластенїк, садзела сом рижну желєняву. Нє занєдзбала сом, анї Руснацох и нашу културу – приповеда Славица.
Шпиванє було єй велька любов, а прихильносц ґу ньому нашлїдзела од родичох, окреме од мацери, хтора знала барз вельо руски шпиванки. Уж у першей класи наступала на валалских академийох, а кед о. Владимир Тимко пришол до Орахова основани хор и соло шпиванє. Було то 1972. року и од теди, та по 2008. рок була активна у КУД „Петро Кузмяк”. У хору, як гвари Славица, на початку шпивали сами Рускинї, вец ше з часом придружели и Мадярки, и так по нєшка, понеже и Руснаци и Мадяре попри мацеринских, бешедую и на сушедних язикох, та нїкому нє проблем шпивац. Но, наша собешеднїца ше найбаржей афирмовала у соло шпиваню и у дуетох. На початних фестивалох „Червена ружа” наступала сама, а упатрела ше на Наталию Барна и Гелену Будински хтори тиж шпивали. Шпивала и у триу вєдно зоз Веруну Джуня и Любицу Папуґа, а вец и у хору зоз хторим руководзел о. Владимир Тимко, а окрем наступох на фестивалох, вельо путовали по Югославиї и иножемстве. Як Славица гвари, скоро вшадзи ишли и фодбалере зоз „културу”, та вєдно зоз супругом Дюром обишли вельо краї. Витомира Бодянца, хтори тиж руководзел з хором, барз любели, бо знал з людзми, бул вше весели и розположени за ученє.
– Нє можем описац яка людзом була важна руска култура. Дзечнє ходзели шпивац, танцовац, грац, помагац у Културно-уметнїцким дружтве. Цали дзень були на полю, а вечар ишли на проби, дружиц ше. Було то так зоз двома ораховскима ґенерациями, нашима родичами хтори народзени у Керестуре и зоз нами хтори цали живот препровадзели у Орахове, другу ґенерацию Руснацох. Нашо дзеци, треци ґенерациї ше у малженствох помишали з другима нациями, помишали свойо и тото цо єст у фамелийох у хторих су тераз, та дзеци моїх двох дзивкох, наприклад, анї нє Руснаци анї нє Мадяре. Култури ше помишали, часи таки же младим нє важна култура, та и тото цо им стари охабели – гвари Славица.
Активносци нашей собешеднїци у КУД „Петро Кузмяк” престали 2008. року, кед после мацеровей шмерци страцела глас. Нє могла вецей шпивац и активно наступац на фестивалох жридлових ґрупох у Дюрдьове, дзе шпивала у ораховскей Жридловей ґрупи. З Руснацами є вше, як гвари, прейґ новинох „Руске слово” на хторе є предплацена од 1964. року. Кед супруг Дюра бул хори, читала му наглас тексти зоз новинох. На концу нам бешедовала о тим прецо є застарана, а то боляца правда же є у Орахове найстарша медзи „остатнїма”, и начишлєла найстарших Руснацох – Веруну Джуня, Наталу Киш, Любу Микиту, Якима Гайдука, Томислава и Левонку Малацко, Любу Новту, Веру и Владу Джуня. Тих ше здогадла.
