Ириней мал лєм пейц роки кед першираз до рукох вжал гармонику. Учел ше на нєй грац и у музичней школи, а як леґинь часто наступал на рижних манифестацийох. Нєшка є член Старшей шпивацкей ґрупи КПД „Дюра Киш”, а влонї ше опробовал и як солиста.
На прешлорочним фестивалу тамбурових оркестрох „Мелодиї Руского двору” у Шидзе, член Старшей шпивацкей ґрупи КПД „Дюра Киш” у Шидзе, Ириней Папуґа, наступел як солиста зоз шпиванку „Качмар дай нам вина”. Шпивал и на Рочним концерту Дружтва, хтори отримани у новембру, и то у дуету зоз Владимиром Тормом. Тоти наступи були новосц и приємне дожице за публику, алє и за самого шпивача Иринея хтори роками активни у спомнутим дружтве.
– Любим руску шпиванку, тот наш руски мелос, и одлучел сом пред даскельома роками же будзем шпивац у Старшей шпивацкей ґрупи КПД „Дюра Киш”. Почал сом ходзиц на проби, а вец и на наступи на манифестацийох и фестивалох. Влонї ми руководитель оркестрa Драґан Макивич предложел же бим шпивал и як соло шпивач, та сом дзечнє прилапел його предклад. Правду най повем, було дакус и треми наступиц як солиста, алє думам же добре прешло. Лєгчейшє було кед сом исту шпиванку „Качмар дай нам вина” на рочним концерту Дружтва шпивал у дуету зоз Владимиром Тормом – приповеда Ириней Папуґа и припознава же наисце нїґда нє позно робиц тото цо любиш.
ГАРМОНИКА БУЛА И ОСТАЛА
А до швета музики и шпиванкох Ириней вошол ище як пейрочни хлапчик. Добре памета тоти часи кед и його оцец дакеди заграл на малей гармоники, та ю и вон брал опрез себе до рукох и годзинами розцаговал. Нажаль, кед мал лєм шейсц роки, оцец траґично настрадал, гармоника у фамелиї зацихла, а фамелия ше преселєла, односно, пошли жиц до баби. Кед Ириней ходзел до другей класи основней школи, мац обидвох синох уписала до Оновней музичней школи. Ириней грал на гармоники, а його брат Ромко на кларинету. Памета наш собешеднїк же дакедишню оцову гармонику вше ношел до музичней школи, бо ше мушело грац на власним инструменту, а вец му баба купела векшу, озбильнєйшу гармонику на хторей ше далєй учел грац.
– У другей класи сом почал шпивац и у хору, перши глас. Добре знам же теди Музична школа була у Лєтнєй владическей резиденциї, а потим у Огньогасним доме. Директор музичней школи бул Илия Крсманович, рихтали зме ше за наступи и нєпреривно вежбали. На рочним концерту Музичней школи у програми сом шпивал „Широк Дунав раван Срем”, и мнє то було вельке, окреме же теди у музичней школи нє було вельо школярох як познєйших рокох, або як нєшка. Ходзели зме на госцованя и до других музичних школох, наступали у програмох. Кед сом кус подроснул, у пиятей класи музичней школи професор ми бул Драґан Крсманович, та ме учел грац и на електричней бас ґитари. Барз сом ше тому радовал – приповеда Папуґа.
КРАТКА ПАВЗА
У нашей бешеди о младосци и музики Ириней добре памета же кед ше приблїжовал ґу концу осемрочного школованя роздумовал дзе ше уписац. Ламал ше и нє знал чи пойсц до Штреднєй музичней школи у Сримскей Митровици, чи даґдзе индзей, та на концу заш лєм одлучел же ше упише до ґимназиї у Шидзе. И праве тоти ґимназийски днї памета и по тим же настал якиш зацих од граня на гармоники, та аж кед ше уписал на Технолоґийни факултет до Беоґраду, зоз собу однєсол и гармонику. Часто грал у студентским доме а, гвари, нагоди вше було, окреме на преславох родзених дньох або журкох хтори студенти часто орґанизовали. Познєйше, кед постал вояк у Земунику при Задру, достал даскельо шлєбодни днї праве прето же знал грац, та му розказане же би пошол дому до Шиду по гармонику. А у войску ше мушело знац и писнї других народох, но то нашому собешеднїкови нє бул проблем, бо окрем по нотох, оддавна знал по слуху одграц шицко цо лєм душа могла пожадац.
НА ПЕРШИМ МЕСЦЕ БУЛА ФАМЕЛИЯ И РОБОТА
Роки преходзели, Ириней достал роботу, а нєодлуга мал и свою фамелию, обовязки у живоце були иншаки, та и сам припознава же нє було вельо часу за гармонику. Та заш лєм, на тот инструмент цалком нє забул, брал до рукох гармонику кед вше кед требало справиц добри штимунґ, а окреме дакому преславиц родзени дзень.
Музика ше уцагла под скору, та наш собешеднїк любел шпивац и у церкви, гоч перши, а гоч други глас, а єден час шпивал и у сербескей ґрупи „Тамяника”.
А кед чловек дойдзе до узретих рокох, часто ше враца на памятки зоз дзецинства, на гевти слички зоз школских лавкох полни ентузиязма и якогошик нєпреповедзеного щесца.
– Паметам наступи на школских програмох за числени державни швета як цо були День Републики, або Перши май, потим зме ше вше рихтали и за ошлєбодзенє Шиду, алє и означованє 12. априла, дня кед ше пребивало Сримски фронт. Так було и кед Штафета младосци приходзела до Шиду. Були то озбильни пририхтованя културних програмох и манифестацийох на хторих найвекша часц дата музики и шпиванком.
А я любим шпивац и будзем потамаль покля ме глас потрима. Но, верим же приду до Дружтва и младши, медзи нїма вше єст тих хтори маю и дзеку и добри глас, хто годзен буц успишни шпивач або шпивачка и предлужиц там дзе ми старши раз станєме – гвари на концу Ириней Папуґа.
МИЛИ ПАМЯТКИ
Кед ходзел до пиятей класи Музичней школи, давного 1973. року, Ириней памета же ше пласовал на покраїнске змаганє граня на инструментох у Новим Садзе. Вон ше змагал на гармоники, а Боян Миланович на флаути. Наступало ше зоз двома класичнима композициями. Миланович завжал друге место, а Ириней бул штварти.
У ЧЕХОСЛОВАЦКЕЙ
Вельке то було наступиц пред домашню публику, а дзе ище одпутовац даґдзе до иножемства. Таки єден наступ Иринєй запаметал давного 1972. року.
– Професор Еуґен Сабол на себе превжал тоту обовяку, та нас школярох ОШ „Филип Вишнїч” одведол до тедишнєй Чехословацкей, до места Яблонец, хтори нєшка у Ческей, а Липтовски Градец у Словацкей. Наступел фолклор спомнутей школи, а я мал соло точку на бас ґитари – памета Папуґа.