РАҐБИ

автор М. Задрепко
282 Опатрене

За початок, раґби то раґби, а гевтот спорт кед Американци наквача на себе громаду пластики и кевлару и нафарбя ше по твари з креоном же би им погляд бул страшни през визир кациґи, то нє раґби, алє америцки фодбал, розумиме ше?

Тото о чим я пишем у тим тексту, то кед петнац хлопи зоз єдного боку, петнац зоз другого. И єдни и други сцу зоз лабду дойсц по процивнїкову ґол линию. Бавяч идзе напредок, лабда  назадок, окрем кед ше ю викопнє. Судия „все и вся” на терену, з нїм нєт нацагованя и

ґлуменя примадони як у „нашим” фодбалу… Алє зато єст же бавяч замодлї судию лєбо ривала за пребаченє кед нєздобачки направи оштрейши фаул лєбо даяку гришку. Нєт фолираня фаулох, бо то нє фер и нєчесне бависко. Нєт нароком калїченя, подкладаня ногох, ощипкованя и плюваня,  бо то нє спортски и нє у духу фер-плею. Процивнїка ше почитує и гоч як то нам може випатрац як насилни спорт, бавяче меркую єдни на других и у найризичнєйших ситуацийох. Єдноставно, раґби хлопске бависко и нє за каждого, алє  фер, коректне, и з максималним почитованьом медзи шицкима на терену и коло нього. За мнє то найчистейши спорт на швеце и прето го любим, алє нє прето сом ше до ньго залюбел.

У ствари, я ше свойочасовво залюбел до раґби репрезентациї  Нового Зеланду (славних „All Blacks”), до їх бависка, до способу на хтори приступаю ґу каждому стретнуцу, бо то цошка прекрасне, животне. Розбавене, мудре, пирхаце, то так природно випатра кед бавя, буквално яґод да танцую по  терену. Їх прекрасне бависко, и прекрасни правила спорту ме перше прицагли. Думал сом себе же идеализуєм першу любов, та сом почал провадзиц и други екипи.

Указало ше  же Анґлийци як Анґлийци, сила и моц, страшна екипа, алє мнє покус монотона. Шкоти упарти и нєзґодни, знаю нєсподзивац фаворитох, алє и страциц од аутсайдерох. Велс то приповедка за себе, бавя од шерца, нє боя ше од нїкого и од нїчого, алє знаю дакеди, як да повем, вибегнуц опрез друка. Ирци дакеди здабу на Ол Блексох, дакеди су як вични ривалє Анґлийци, углавним су добри и интересантни, алє ми цошка при нїх вше хиби, нє розумим их до конца. Французи и Италиянє, исти як и у фодбалу, як бавя фодбал, так бавя и раґби, а то ме нє прицагує так барз же бим могол за нїх навияц. Южна гемисфера – Австралия, Южноафрицка република, Арґентина – то друга приповедка, розбавенши су, вецей ризикую и маю традицию, алє и вони ми якош таки нєдоробени, хиби им гевто цошка. Окрем Нового Зеланду, розуми ше.

Прешло даскельо роки у тим моїм пробованю похопиц  чи я то любим Нови Зеланд лєм прето же були перши чий сом меч патрел, чи прето же бавя найкрасши раґби. И знаце цо? Бавя найкрасши раґби. И гоч страцели перши меч на Шветовим першенству хторе почало пред тижньом, нє смутни сом. И кед нє освоя титулу нє будзем барз смутни, прето же знам же вше даваю шицко од себе на терену, и душу и шерцо и цело, и прето же вони за мнє сущносц раґбия: идзеш напредок, почитуєш процивнїка и нє йойчиш кед страциш. Як и у живоце.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ