После длугей и чежкей хороти у городзе Киченер, у Канади, умар Владислав Надьмитьо, новинар и музичар.
Владислав народзени у Руским Керестуре 1947. року, дзе закончел осносвну школу, а ґимназию у Суботици. Робиц почал у Прекладательней служби Скупштини АП Войводини, а после преходзи до НВУ „Руске слово” и як новинар роби до 1994. року, кед одходзи до Канади.
Попри новинарства, його животна преокупация була музика. Уж у другей класи основней школи почал грац нa тамбури, потим, як час накладал, и ґитару. Гоч мал рижних учительох музики, у сущносци найвецей учел сам. Насампредз, зоз рижних приручнїкох, котрих теди нє було вельо, и по слуху – знїмал акорди популарних шпиванкох, и вец их пробовал одграц, и увежбац зоз ґрупу, односно ґрупами. Найпопуларнєйша ґрупа зоз тих часох була „Шкорванчки”.
У Суботици, дзе бул штредньошколєц грал у оркестру КУД „Младосц”, после, у Новим Садзе, дзе жил, у рижних популарних ґрупох, но нїґда ше нє одшмелєл то робиц и цалком професийно. Так, грал у ґрупи „Лира” зоз Сашом Поповичом, котра постанє „Слатки ґрех”, и означи єден период на тих просторох.
У дуету зоз Михайлом Микитом, означел перши „Червени ружи”, же би после постал и орґанизатор, а вец и композитор. Кед ше дзеведзешатих указало же нашо композиторе по фийовкох маю досц композициї, Надьмитьо бул єден зоз порушовачох „Ружовей заградки”. И кед пошол до Канади, покля го служело здравє и инспирация, активно участвовал на тим нашим фестивалу.
Владислав Надьмитьо за собу охабел супругу Веселину и сина и дзивку зоз фамелиями.