„Желєна заградка” – оаза мира

автор Ол. Русковски
431 Опатрене

Людзе вше уживали у красоти желєнїдла и намагали ше у своїм животним амбиєнту направиц „природу у малим”. Гоч то нїби єдноставни гоби, ма свою чежину прето же вимага труд и фаховосц кед  ше сце мац наисце красну заградку. А каждей красоти треба помоц, насампредз зоз правилним допатраньом, вибором квеца, древкох… Таки желєни оази предствяю совершене место за сцекнуц од каждодньового живота, та кажда заградка ушорена у романтичним, класичним, природним лєбо модерним стилу дава чувство приємносци и опущеносци.

Дзекуюци найбаржей свойому согражданови Миркови Єжови, у Коцуре ше можу похвалїц зоз красним амбиєнтом тераз уж препознатлївим под назву „Желєна заградка”. У улїчки Мученїка Папуґи наш вредни Коцурец за кус вецей як рок ушорел запущену пажицу блїзко при свойому обисцу и оплеменєл тот простор зоз рижнима рошлїнами, квецом и другима интересантнима и краснима змистами. Так ше ту нашли студня и дєрма, витерняк, хижки, студзенки и воденїци, старински кочики и колєса прикрашени з рижним квецом, туї, фиґури з бетону и други прикраски. Цали простор вечар прикрашує и декоративне ошвиценє.

ПОВЕРХНОСЦ ВШЕ КРАСША И ЖЕЛЄНША

И попри своїх роботних обовязкох и роботох коло обисца, Мирко находзел часу же би ше пошвецел тому простору, наиходзел на потримовку сушедох, родзини и валалчанох, и з часом поверхносц у тей часци Коцура поставала вше красша и желєнша.

– Пошорел сом перше тоту часц опрез обисца, и вец ми ше вше баржей нє пачело гевто цо було з другого боку хижи. Вше баржей зарастало до коровча и нє могли зме ше вецей припатрац на таке шмециско и церпиц смрод. Залоньским сом помали почал, сам, ганблїво покус  розкерчовац – почина приповедку наш собешеднїк о алату  з хторим робел.

– До половки  сом очисцел сам, тельо кельо сом могол, а вец сом анґажовал и баґер. Були ту и дерляча, зубача, и инше цо требало. Розчисцели зме  шицок одпад, будовательни и инше цо ту було, а було шицкого, и ушорели зме тот терен.

По Миркових словох, а и приповедки валалчанох, на тей поверхносци дакеди була хижа. Єй власнїки и їх фамелия пошли до Австралиї, на Нови Зеланд, розошали ше по цалим швеце. З часом ше тота хижа и звалєла, нїхто ю нє отримовал. Скорей як Мирко ушорел тоту часц, ту було трави високей и три метери. Приходзели ту рижни компетентни, посликовали понеже було и амброзиї, алє вше би якошик на тим остало, нїхто ту нїч нє робел, потолковал нам наш Коцурец. Єден час коло того простору  пре нєодвичательних людзох настала депония и затреповали тот простор зоз вшелїяким шмецом, та и загинутима животинями. Окрем того же то було барз нєприємне видзиц,  смрод котри ше доокола ширел нє могло поднєсц.

– Кед зме розчисцели тоту поверхносц, почали зме ю ушорйовац. Направел сом мали коритка за туї понеже їм потребне вельо води, посадзел их и так помали рушело. Я електричар, алє мам искуства и у будовательстве, як и моя родзина, та сом мал помоц кед сом резал цегелки. Ту єст вецей як два тисячи цегелки, вельки зме дзелєли на штири часци, а менши цегелки на осем часци, наисце було роботи. Кед зме то зробели, думал сом себе же би ище красше випатрало кед би ту було дакус и квеца, декорациї. Єдней моєй родзини вец пришло на розум же би було крашнє кед би ше ту положела дєрма, и щиро, нє мал сом дзеку. Гварел сом же чисте, ту туї и квеце, и так най стої. О пар днї после того, пошол я до сушеда и коло його хижи стої баґрена, праве така яка би требала за соху – бешедує през шмих – и нїч, знал сом з ню будзем. Обдумали зме, справели и наисце крашнє випадло. Теди ми пришло на розум же бизме пробовали и витерняк направиц, та зме и то поставели. А по идеї моєй добрей товаришки направели зме и мини воденїцу, и гоч нє функционує, прикрашує тоту „Желєну заградку”.

НАЙВЕЦЕЙ РОБИ САМ, АЛЄ МА И ПОМОЦ

З оглядом же Мирко заняти, шицко цо требало робиц, вон робел у свой шлєбодни час. Заняти є и вше роби першу смену, та як гвари, остава му пополаднє за роботу котра ту потребна, а шлєбодни є обично и през викенд, та ше вец так и орґанизовал. А вше ту и родзина, приятелє, вше ше найдзе помоц, бешедує з ошмихом, а понеже му будовательни роботи нє страни, векшину сами поробя.

–  Наприклад, кед зме поставяли витерняк, понеже убетонована цива полна з бетоном, була наисце добра и велька акция, вецей як дзешец особи участвовали у поставяню.  Простор випатрал вше красше и красше, и я просто мал дзеку робиц, то ми наисце нїґда нє бул проблем. Шицки одушевени, реакциї лєм позитивни. Застаню людзе порозпатрац, прешейтац ше, висликовац… Велї ше и нєсподзивали, понеже Коцурци знаю як тот простор скорей випатрал, и на цо то здабало лєм пред кус вецей як роком, алє нєсподзиваня лєм позитивни.

„Желєна заградка” ма вельку поверхносц и траву и квеце треба часто залївац. Мирко то шицко роби сам.

– Олєгчал сом себе, вивартал сом студню и мам з єдного и з другого боку хижи чопи, и то вода зоз студнї. З початку сом кошел зоз кошачку на струю и за цалу поверхносц ми требало 6,7 годзини же бим шицко покошел. Нєдавно сом од Месней заєднїци достал на дарунок моторну кошачку, та ми тераз робота олєгчана, а и швидше закончим – толкує Мирко. 

– Посадзел сом ту шор и малих дубох, а плануєм можебуц и даяки лавочки положиц. Додали зме и банани, штири фалати, алє ниа, лєм два обстали. Нє мам искуства з тоту рошлїну, алє колеґа ме совитовал и гварел лєм най поряднє залївам.

Людзе ше и сами явяли и давали стари ствари, кочики, же би ше прикрашело простор. Роботи єст менєй вецей кажди дзень, вше дацо мож робиц. Тераз му дакус проблем правя кертици. Алє вон упарти, з дня на дзень позбера жем котру вигребу, дода нашенька трави, та як гварел нашмеяно, увидза хто будзе упартейши.

– Шицко ми тадзи було фино пошорене, алє тот мур на хижи з боку ми бул таки празни, нє весели. През жиму, кед нє могло робиц по вонку, обдумал сом и направел декорациї на хижу. Зоз стиродуру сом понаправял модели, по интернету кус порозпатрел шаблони, на картонох нарисовал и потим вирезовал. Нє плановал сом так, алє на концу випадло же приказани шицки рочни часци – предлужує приповедку – а так и шицко около би було вельо лєпше и красше кед би ше людзе кус анґажовали. Я гварим младим малженским паром у моєй улїчки – ви будзце держава у держави, нє чекайце на других, позберайце ше, покошце, пошорце, и тим двацецерим дзецом кельо єст лєм у тей часци улїчки направце место за бависко, буду ту, сиґурни…

Коцурец Мирко Єж дава позитивни приклад другим як би явни и желєни поверхносци у наших населєньох могли випатрац. Його робота и приповедка ше ту нє закончую, понеже вон и далєй прави плани з котрима амбиєнт „Желєней заградки” додатно злєпша и прикраши.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ