Живот и музика у гармониї

автор Ол. Живкович, Фото С. Палєнкаш
394 Опатрене

Хлопска шпивацка ґрупа Дома култури Руски Керестур зоз фаховим руководительом Александром Планкошом на поволанку Союзу Руснацох и Українцох Републики Словацкей, зоз потримовку Националного совиту Руснацох и Дома култури Руски Керестур, як и Йоакима Грубенї, наступела на 49. Фестивалу „Маковицка струнаˮ у Републики Словацкей. Здобути вельо красни упечатки, а и нагоди за роздумованє о музики и живоце.

Перши наступ нашей Хлопскей шпивацкей ґрупи бул всоботу, 11. новембра, на 15 годзин у Спортскей гали у Бардейове, други наступ бул истого дня у истей сали на 19 годзин, а треци на велькей сцени Театра „Йонаша Заборского” у Прешове. У першей часци Фестивала фахови жири и наградзує учашнїкох, а на другу часц наступа приходзи векше число публики же би уживала у найкрасших писньох вибраних зоз цалей Републики Словацкей.

ОКРЕМНЕ ДОЖИЦЕ

Як визначел фахови руководитель Александар Планкош, одход на тото госцованє було окремне дожице.

– Публика нас щиро прияла. Представели зме ше зоз штирома шпиванками и зоз провадзеньом Кристияна Нярадийового на гармоники. Публика барз крашнє одреаґовала на наш наступ, а окреме кед зме одшпивали їх шпиванку „Нє пий коню водуˮ.

Позитивно ше нєсподзивали же шпиваме вецейгласово. Карти за Фестивал були давно розпредати, а на нїм наступели найлєпши шпиваче шицких фестивалох по округох. На Фестивалу було вецей як штерацец точки и наступели скоро сто учашнїки. Учашнїкох провадзел гушльови оркестер.

Шпиваче зоз Хлопскей ґрупи були барз нєсподзивани зоз вельким числом публики котра щиро уживала у приємней атмосфери, як и з одличним виводзеньом учашнїкох. Же наша ґрупа була крашнє прията з боку публики, було видно и по тим кельо их публика фотоґрафовала и знїмала їх наступ на телефони.

Наступ у Прешове на велькей сцени Tеатра „Йонаш Заборски” у преполней сали, котра, як гваря нашо хлапци, випатра як сала СНТ у Новим Саду, лєм дополнєл уж красни упечатки. Як гвари Александар, вше крашнє ошвижиц свидомосц одкаль зме, буц медзи своїма людзми котри як ми, бешедую на истим язику. Його окреме зворушело заєднїцтво и єдинство медзи шицкима учашнїками, котре указовало же зме розлични, а заш лєм и исти.

Гоч наша ґрупа нє була комплетна, бо двоме члени нє могли пойсц на госцованє пре здравствени причина, як квартет одлично одшпивали пририхтани репертоар и представели нашу заєднїцу и свойо шпиванє.

ПОЧАЛИ НАСТУПАЦ ПРЕД РОКОМ

Приблїжує ше перша рочнїца иснованя Хлопскей шпивацкей ґрупи Дома култури. Хлапци франтую же нє знали анї яки успихи зазнача, анї як их людзе прилапя, дзе шицко буду наступац, и як ше формую як поєдинєчни шпиваче и як ґрупа. Александар Планкош толкує:

– Ми почали просто зоз франти. Познали зме ше зоз Хору Дома култури, та зме ше радзели же будземе вєдно ходзиц по шпиваню. Почали зме ше догваряц, ялє то чежко ишло. Пред Крачунскима шветами зняли зме видео коляду котра на дружтвенох мрежох була барз успишна. Практично два днї пред Крачунским концертом зме ше стретли и вежбали пред наступом. После того такой була Шветочна академия з нагоди швета Руснацох, дзе нас публика крашнє прилапела. А прилапиц ше роботи фахового руководителя нє лєгко. Я нє таки школовани, лєм сом мал нагоду здобуц искуство и видзиц як дахто роби тоту роботу. Отворени сом же би ми дахто помогнул робиц, алє хлапци зоз котрима шпивам гварели же ме вони нє даю за дакого другого. Як знаме, так робиме, гваря ‒ виприповедал Планкош.

Календар манифестацийох их просто наганял же би вежбали – за општинску смотру, зонску, покраїнску и на концу републичну. Александрови мило же праве под його руководительством Хлопска ґрупа наступела на Собору у Ґорнїм Милановцу, манифестациї хтора чува жридлову традицию Сербиї.

У Хлопскей шпивацкей ґрупи шпиваю двоме теноре ‒ Александар Планкош и Борис Барна, двоме баритонє – Михайло Шовш и Дориян Чизмар и два баси – Павле Рац и Мирослав Шовш. Шицки су Керестурцом, алє и ширше, добре познати. Шицки закончели основну музичну школу, участвовали у роботи Хора Дома култури и Катедралней церкви св. о. Миколая зоз Руского Керестура, сотрудзовали зоз познатима шпивачами и у музичним живоце Руснацох.

РОЗДУМУЮ О ЗВЕКШАНЮ ҐРУПИ

Най нє споминаме шицки участованя Александра, Бориса, Михайла, Дорияна, Павла и Мирослава на „Червених ружохˮ, дзе векшина достала и чобольов за найкрасши глас, а Дориян шпивал у „Казансохˮ (Crazy cousins). То прави музични кариєри. Александар гвари же праве прето же су шицки музично школовани, зоз нїма барз лєгко робиц. Шицки маю уж формовани гласи, знаю слухац, читац ноти и руководитель може робиц на динамики и самим виводзеню. Прето озда и маю покус уметнїцки штих.

Гвари и же штудира о звекшаню ґрупи, бо би их могло буц кус вецей членох. Нє сце буц себични, любел би кед би ище дахто мал нагоду шпивац и наступац, подзелїц радосц заєднїцкого уживаня у музики. За тоту шпивацку ґрупу, алє и за єй фахового руководителя, музика то живот. Шицко то гармония. Склад у шицким. Чи у духовним, чи у дружтвеним живоце, склад муши буц. Як ше музика базує на гармониї, так ше и живот на нєй базує.

ЗА ШИЦКО „ВИНОВАТА” ‒ МАЦ

Же Александар Планкош у музичних водох, анї кус нє чудне. Його мац Еуфемия закончела штредню музичну школу у Новим Садзе, у КУД „Др Гавриїл Костельникˮ є руководителька Жридловей шпивацкей ґрупи, у Доме култури Руски Керестур є фахова руководителька Дзивоцкей и Женскей шпивацкей ґрупи. Здогадує ше Александер:

– Я зоз маму ище од малючка ходзел на проби и думам же сом так и полюбел руску шпиванку. И нєшка знам напамят велї тексти и велї ше ми питаю як их знам. Мац робела у ґрупи и зоз хлопами и зоз женами, та мнє музика уходзела до ухох. Подзековни сом мами же ме на тот способ приблїжела ґу музики.

И УЖИВАНЄ, И УЧЕНЄ

Александар нам и подробнєйше потолковал його одношенє ґу музики и ґу животу:

̶ За тото цо тераз робим, оформело ме шпиванє у АКУД „Бранко Крсмановичˮ, односно шпиванє у їх хору. Там сом барз вельо научел, а дириґентка Ана Чосович нашлїдзела од Даринки Матич Марович єй способ роботи. Зоз каждого вицаговала максимум и кажде могол дац найлєпшу часц себе у наступох. У хору ше робело на полупрофесийним уровню, од диханя до вигваряня словох, на динамики. Мали зме вельки концерти, шпивали зме „Кармину бурануˮ Карла Орфа, Моцартов „Реквиємˮ…

Нє могол сом дакеди анї шнїц же будзем шпивац зоз симфонийним оркестром, сто виводзачами на сцени. Там сом уживал, алє и вельо научел. Там зме ше шицки чувствовали як єдна фамелия, без огляду на роки. Музика повяже людзох и з любову зме приходзели на проби. У єдним таким хору ше традиция и заєднїцтво преноша з колєна на колєно. Музика просто обчарує людзох. Кед зоз сцени зидземе полни чувствох же зме єден концерт наисце добре одшпивали, кед достанєме аплауз… Нєт векшого.

У хору сом достал радосц, щесце, заєднїцтво, фамелию, преглїбел сом любов ґу музики котра ме нагнала предлужиц занїмац ше зоз ню. То звонкачасово вредносци котри нє мож достац кажди дзень. Тоти вредносци ме и формовали, и далєй будую як особу. Тото шицко ме водзи далєй през живот, же би бул квалитетни и успишни ‒ наглашел Планкош.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ