Учительки Ясни у красним паметаню остала робота преподаваня руского язика, и вшелїяк єдна є з тих цо допринєсли же би ше наш язик и обичаї ширели нє лєм по Шиду, алє и вельо далєй. Гоч роками жиє у Новим Садзе, провадзи живот Руснацох у дакедишнїм штредку у хторим жила.
Ясна Аврамович, учителька у пензиї, по походзеню зоз Шиду дзе є и народзена. Була Ердельова, по оцови Андрийови Мадярка, по мацери Мариї Миклошовей – Рускиня. Так ше на початку нашей розгварки представела учителька Ясна, хтору и дзень-нєшка Шидянє добре паметаю, окреме єй дакедишнї школяре и просвитни роботнїки.
– Одмалючка сом полюбела руски язик, бо ше у нашим обисцу приповедало и по руски. Моя баба Иля ми остала у красних памяткох, и нє лєм вона, алє и нина Веруна Грубеньова з Петровцох. До нєй сом дзечнє одходзела, и як дзивче сом ше бавела на Шарику, купала на бари и ходзела до церкви… – так учителька Ясна памета свойо дзецинство, а док одрастала, часто од мацери слухала о активним културним живоце Руснацох у Шидзе ище пред Другу шветову войну. Запаметала же 1938. року у Рускей читальнї порихтани театрални фалат „Швекра“ режисера Андрия Загорянския, а праве у тей забави бавела Яснова мац, хтора теди була ище дзивче, як и учительков бачи Владимир Миклош, мацеров брат. Обидвойо були активни у Рускей читальнї.
Ясна приповеда же после основного школєня закончела учительску школу, а першу роботу достала у валалє Сотин, у Горватскей. Гоч после тей роботи єден час була без роботи, на концу ю достала у школи „Бранко Радичевич” у Шидзе. Ясна два раз до тижня дзецом факултативно викладала годзини руского язика, а одходзела и до Беркасова.
– Добре паметам же ми теди помоцнїк директора Владимир Рогаль гварел же го дзини руского язика утаргнути стредком пейдзешатих рокох. У школским 1964-65. року у ОШ „Бранко Радичевич” годзини руского язика тримала учителька Ксения Саламон, а професор Еуґен Сабол у ОШ „Филип Вишнїч“. Я почала робиц у єдней малей учальнї, задовольна же сом конєчно достала роботу. Паметам же сом теди роздумовала як зацикавиц дзеци за наставу – здогадує ше Аврамовичова своєй учительскей роботи.
ЗНАЛА ЦО ДЗЕЦОМ ВАЖНЕ
– З ученьом буквох сом нє понагляла, алє вше перше з даєдним бависком, а вец и писню – приповеда учителька, хтора познату дзецинску шпиванку „Чижику, тащку малєнки”… учела нє лєм руски, алє и сербски дзеци. Же би учальня була цо красша, остарала ше же би школяре мали етно-куцик. Були у нїм стари фотоґрафиї, коршови, танєри, ручнїки, калапи, руске облєчиво… Наша собешеднїца надпомина же гоч одходзела и на семинари до Нового Саду, теди ше єй добре здала помоц старших просвитних роботнїкох – Єлисавети Рогаль, Василя Мудрия и Ксениї Саламон. Значне було и тото же теди з руского язика школяре мали оцену хтору ше раховало до штреднєй оцени за успих школяра. Кед од двох основних школох настала єдна, – ОШ „Сримски фронт” учителька Ясна превжала класну наставу, а годзини руского язика подзелєла з наставнїком Васильом Мудрийом.
– „Осипованє” руских школярох почало теди кед ше утаргло стимулацию, кед оцена з руского язика вецей нє рахована до штреднєй оцени школярского успиху. Дзепоєдни родичи ше почали поносовац же годзини руского язика дзецом терха, и же прето маю менєй часу за порядну наставу… Нє складала сом ше. Зазберовала сом гевти дзеци хтори мали дзеку ходзиц на годзини, рихтала сом их за рижни змаганя, насампредз за рецитаторох. У школи сом рихтала фолклорни точки за шветочни нагоди. Паметам же сом аж и свойо партки теди поштригала на фартухи, бо их велї дзеци нє мали, а ходзели на танєц. Кед сом дацо робела, любела сом видзиц же дзеци даваю шицко од себе же би нам ше удало витвориц тото цо зме задумали – толкує учителька и памета же як пред одходом до пензиї з дзецми рихтала сказку о рибарови и рибки дзе уключела и фолклор. У роботи єй помогло КПД „Дюра Киш”, окреме з облєчивом и танєчнїками.
ИЩЕ ВШЕ ШЕ РИХТА ЗА ГОДЗИНИ
Трицец седем роки учителька Ясна робела у просвити. Гвари же ю учительска робота пренашла, бо одвше любела дзецом преношиц тото цо знала. Окреме ше цешела кед з дзецми порихтали даєдну сказку, сценски приказ, драмску сличку… Шицко цо робела, робела з вельку дзеку. Так и нєшка. Гоч є оддавна у пензиї, мало хто зна же вона помага дзецом, алє и старшим, же би цо лєпше звладали нємецки язик. За кажду годзину ше рихта так, як и дакеди кед ставала опрез полней учальнї.
КРАСНИ ПАМЯТКИ
Учителька уж у пензиї, алє ище вше добре памета школярох хтори нащивйовали годзини руского язика.
– Були то дзеци зоз Цирбовей, Михняковей, Бульчиковей, Файфричовей, Данчовей, Давидовей, Хомовей, Хромишовей, Чордашовей, Барновей, Лозиняковей, Гарвильчаковей, Провчийовей и Червеняковей фамелиї. Барз ми мило кед подумам же велї мойо школяре нєшка успишни людзе, дохторе, новинаре, уметнїки… Жиєм у Новим Садзе, бо там мойо дзеци, син Душан, дзивка Таня и унучата Невена и Воя. На Шид нє забувам. З часу на час провадзим роботу Дружтва „Дюра Киш”, и наисце им жичим вельо успиху у роботи. У думкох дакеди одблукам по улїцох мойого дзецинства, по Лазарету, по Куртим шоре, або Долнїм шоре дзе сом жила 14 роки. Любим кед у Новим Садзе чуєм же дахто бешедує по руски. Вец ше и я озвем, та дакус и побешедуєме.
Слободан Митрович зоз партнерку у танцу
Свойо нє забувам – гварела нам на концу учителька Ясна Аврамович.
ЗДОГАДОВАНЯ НА УЧИТЕЛЬКУ
У нїзших класох основней школи на годзини руского язика ґу учительки Ясни Аврамович ходзел и нєшка углядни фаховец з обласци ОРЛ медицини, проф. др Слободан Митрович з Нового Саду, по походзеню зоз Шиду.
– Руски язик ми нє мацерински, алє добре паметам же мою шестринїцу Снежану по руски учела єй баба. Часто сом ше мухавел коло Снежани, та так и я научел руски язик. Кед зме почали ходзиц до школи, уписал сом ше на факултативни годзини руского язика при учительки Ясни Аврамович. Учителька ми остала у красним паметаню. Рисовали зме, учели ше през бависко, и я язик добре звладал. Велї роки познєйше сом заключел же ми идзе од рук ученє язикох европского востоку – гвари нам др Слободан Митрович.