Розшевала доля Руснацох на рижни боки през вики цо зме на тей бачванскей ровнї. Велї ше добре знашли, були вредни, сцели и упарти, та вельо и посцигли и допринєсли ширшей заєднїци. Єдна з таких и пензионована примариюс фармацеут Амалия Нанчoвска, дзивоцке Гарди, родом з Руского Керестура, котра векшину свойого вика, по нєшка, зоз свою фамелию прежила у Скопю у Сиверней Македониї.
На вязи з родимим валалом нїґда нє занєдзбовала, та анї тераз у другей половки дзевятей децениї живота. Контакти и стретнуца живи и нєшка з найблїзшу родзину, поготов за окремни нагоди як цо и свадзби. А того року уж на другу до Керестура зоз своїма дзецми пришла и панї Амалия, велїм нєпозната, а у хторей ше шицки можеме поцешиц пре єй вельки досяги у професийним живоце фармацеута, мож повесц єдного з важних пионирох розвою того фаху у урядово Републики Сиверней Македониї.
З ВАЛАЛУ ДО ШВЕТА
Амалка ше народзела у Гардийовей фамелиї, мала ище двох братох и шестру хтора и нєшка жиє, док браца, нажаль, покойни. Гвари же их родичи, гоч були парасти, дзечни були дац их до школох, а таки амбициї вона мала найвецей, та ю и потримали. По основней, у Керестуре закончела и три роки тедишнєй першей ґимназиї на руским язику, вец три роки у Оджаку, а закончела у Новим Садзе. Амбицийна Амалия вибрала зберац знаня и на високим образованю, та дипломовала на Фармацеутским факултету у Беоґрадзе – за апатикарку. Було то давного 1959. року.
Там ше спатрела и зоз своїм супругом Костом, Македонцом, хтори дипломовал на Технолоґийним факултету. Як стипендиста вербаского срезу Амалия була обовязна там пойсц стажирац, алє понеже дипломовала скорей як єй вишол стипендийски рок, а тиж ше и срез утаргнул, була шлєбодна виберац роботу.
– Стажирац сом пришла до свойого Керестура, до апатики у хторей теди робели позната малженска пара апатикарох Єлена и Коста Солонарово. Вони наисце були пошвецени свойому фаху, панї Єлена схопна и у правеню лїкох, поготов козметики, вше готова порадзиц каждого и у апатики и на орґанизованих преподаваньох. Од нєй сом вельо научела – памета наша собешеднїца.
Драга ю далєй одведла робиц до Кули одкаль тиж ма красни памятки на сташих колеґох, дзе робела пейц роки, по 1965. Отамаль заш лєм прешла до Вербасу, теди уж повинчана зоз Костом хтори достал место директора у Штреднєй технїчней школи.
У СКОПЮ ПОЧАЛА ПРОФЕСИЙНО НАПРЕДОВАЦ
– О якиш час зме мали виберац кадзи далєй, чи до Нового Саду, чи до Скопя. Понеже нам понукали и квартель, вибрали зме Скопє, а родичи нам помогли дораз го и одкупиц. У Вербаше ше нам народзели и два дзивчата, Таня и Наташа и до Македониї прешли єдна з трецей, а друга зоз шестей класи основней школи. Но, шицки зме ше добре знашли у новим штредку. Супруг на своїм, а я швидко научела язик, тиж и дзивчата – здогадує ше важних хвилькох живота панї Амалия.
Уж на першей роботи видзели же є вредна, схопна, амбицийна, анґажовали ю до главней дежурней апатики.
– Нєодлуга кед ше апатики у Скопю и околїску реоґранизовали до штирох ґрупох тедишнїх ООЗР, у єдним ме меновали за управнїцу. Понеже ше и наш фах, як и шицко, розвивал, хибело и висших фаховцох, та ше указало же сом 1977. року пристала прейсц до републичного Заводу за здравствену защиту, до Институту за випитованє и контролу лїкох. Там сом за 3 роки положела специялизацию – толкує Амалия свойо фахове напредованє.
– Теди у Скопю отворени и Фармацеутски факултет и перша ґенерация студентох почала як я, специялизацию. Я рок скорей од нїх закончела 1982. року, та кед вони були на штвартим року анґажована сом перше як асистент з предмету аналитики лїкох.
Источашнє була потреба за директором на моїм институту, та сом паралелно и тото робела, и як єдинствени фармацеут специялист у институтох Републичного заводу за здравствену защиту, водзела сом цалосну фахову проблематику вязану за контролу лїкох. О два роки меновали ме за преподавача, та сом цалком прешла робиц на факултет – гвари вона.
Поцешена є же окрем викладаня була ментор и коментор даскелїм специялизантом, а поготов же перша спомнута ґенерация фармацеутох хтору учела дошла до професорских, деканских и других високих званьох.
Як автор и коавтор Амалия участвовала у вецей фахових манифестацийох, ходзела на усовершованя до Торлаку дзе було випитованє вакцинох, и до Заґребу и Любляни дзе ше черало фахово искуства. За тоти заслуги и свою цалосну пошвецену роботу Амалия 1993. року достала званє примариюс, а пензионована є концом 1996. року зоз 37 роками служби.
ВИТВОРЕНА И У ФАМЕЛИЇ
Задовольна зоз шицким цо посцигла у своєй роботи, Амалия виполнєта и у фамелийним живоце. Уж, нажаль, без супруга од 2008. року, алє окружена з дзецми, унуками, праунуками. Жиє сама, алє нєдалєко од дзивкох, а вони шицки уж роками вєдно робя у успишней и реномованей фамелийней фирми за предаванє штофох за мебель. Подзековна є и супругови же ю барз розумел и потримовал у єй професийним напредованю, а и сам бул успишни руководитель лабораториї у институту за випитованє квалитету будовательного материялу.
На питанє у чим тайна єй виталносци и такей добрей психофизичней кондициї и у красних рокох, одвитовала:
– Ту вецей фактори. Як пензионер сом донєдавна и йоґу вежбала, вельо путовала на едукативни путованя, а тераз виполнюєм судоку, вельо читам.
Важне мац любови у живоце, порозуменя. Можебуц сом и з тих людзох цо позитивно патра на живот, и же сом любела свою роботу.
МЕДЗИ ПЕРШИМА У МИШАНИМ МАЛЖЕНСТВЕ
Дакеди у наших валалох нє були части мишани малженства, та и Амалийово було прето нєзвичайне. Требало ше за ньго вибориц.
– Нє було лєгко, бо супруг бул син православного священїка з Рисну у Македониї, я була католїкиня… Алє, родичи нас нє сцели гамовац, гоч як було чежко. Обидвойо зме ходзели и до їх и до нашей церкви. А познєйше обидвої родичи були задовольни кед видзели же крашнє жиєме.
Но, мило ми же и дзивчата знаю по руски и супруг ше трудзел, а тераз аж и жецове и унуки патра ше ґу мнє дацо озвец на моїм мацеринским язику, бо до Керестура часто приходза, та ше и вони научели.