На нєдавно отриманим Медзинародним Конґресу о костираню у будучносци, фокус нє бул лєм на тей теми – на костираню, бо мултидисциплинарни приступ дводньових преподаваньох сходу у Новим Садзе мал широки спектар викладаньох, од хторих увагу прицагло и єдно о родительстве.
Биляна Ґрбович, координаторка Здруженя родичох „Матица”, о родительстве ма цо повесц. Вецейрочне искуство уж длугши час дзелї з родичами, пише кнїжки, трима роботнї и преподаваня. О тим цо бешедовала на Конґресу, и цо сцела повесц, подзелєла и з нами.
РС: Вашо викладанє сце започали зоз словами Матиї Бечковича. Цитирам:
„Кед будзем младши, днї ми нє буду преходзиц як цо потераз, без циля и смисла. Будзем мац часу кельо лєм сцем и нє розронтуєм го на глупосци, алє кажду хвильку себе пошвецим, обдумам, розпоредзим час на свойо задовольства… Будзем ставац додня рано и бегац єдну годзину. Вец ше витуширам, пошпивуюци, щешлївши од черкотки, а вец лєгнєм и заджмурим же бим нє трапел очни живец. З влажнима кесочками теї на моїх очних клїпкох, нє помкнєм ше док ми ше нє опущи глатка мускулатура, а скора моцно упиє гидратантну помаду….”
З цильом вам тота, покус иронична писня спадла на розум. Нагадує одвит прецо сце од нєй рушели?
– Занїмам ше з родительством, и понеже тема „Костиранє у будучносци”, нє боїм ше же ше млади о себе нє буду старац. Я ше боїм, як и Матия, же ше нашо дзеци буду лєм зоз собу занїмац. Прето сом найбаржей застарана. Та, кед слово о костираню у будучносци, думам же можебуц єдна з найважнєйши темох о хторих бизме требали роздумац тота же як нашим дзецом накармиц душу?
РС: Як ю накармиц? Цо треба робиц же би родителє мали добри „алат” у рукох и єдного дня поведли „ Як добре же сом робел так и так, палє яки мaм дзеци… ”
– Думам же ту три ствари ключни, а перша тота же би нашо дзеци були єства любови. Прешвечена сом же то треба же би бул наш циль. Нє гевто же би були щешлїви, цо углавним родичи нєшка гуторя. Нє циль же би дахто бул щешлїви, вон то може буц пре свойо задовольства, а живот му може буц цалком безсмислови. Циль нам же би нам дзеци були єства любови.
Як то посцигнєме? Перше, и идеалне же би дзеци росли при дакому хто их люби, алє нє деклартивно, алє наисце же би було так. Нєшка велї родичи часто гваря же им дзеци на першим месце, алє зоз своїм животом тo насправди нє указую. Нєшка дзеци ходза без споднєй маїци, а я вше повем же любов то кед родитель нє лєм меркує чи ши облєкол сподню маїцу, алє и чи є и запасана.
РС: Часто на преподаваньох и роботньох визначуєце дисциплину и поставянє гранїцох власним дзецом. Надпоминаце же то родичи вше менєй робя. Цо думаце чом?
– Добре теди кед маш родителя котрому важнєйше же би це дисциплиновал, же би поставел гранїци и од тебе створел чловека, а нє да дума же цо людзе поведза о нїм, о його поступкох, чи є нє престроги, чи го дзецко люби, да дакому нє превредзи. Нєшка велї родичи своїм дзецом нєдзечнє поставяю гранїци, медзи иншим и пре самолюбиє, думаюци – сцем же би о мнє думали же сом добри. И тото цо барз збунює родичох кед слово о любови, то їх думанє же при дзецох настанє любов лєм з краснима, добрима поступками. Алє то нє цала правда.
Кед же сцеме же би нам дзеци були єства любови, окреме барз важна ствар тота же бизме их дисциплиновали. Прето же дзецко так учи. Наприклад, дзецко би вонка, а мац пришла з роботи и вистата є, роздумує цо ма робиц. И кед мац може повесц же з тей нагоди нє пойдзе з нїм, бо ю болї глава, на тот способ вона дзецко поучує о любови. Нє на тот способ же го одведзе и теди кед є хора, алє цалком процивно. Так ше дзеци уча же и други людзе тиж маю потреби и чувства. Так ше учи емпатия, жиц, алє з гранїцами, а нє так же дзецинским потребом родичи вше попуща.
РС: Цо по вашим думаню нєшка з родительства вируцене, або най так повем, цо з роками скапало, а родичи би на то нє шмели забуц?
– Кед бешедуєме о дзецох ми думаме лєм о їх образованю и ровней похребцини. Як же розвиєме єства любови без духовних темох, без споминаня души, без споминаня Бога, без споминаня висшей свидомосци, вишмеююци ше идеї же треба жиц так, же треба служиц.
Ми ше з того нєшка шмеєме, думаме у себе, ша то наївни людзе, тоти цо жию так же роздумую як дачому допринєшу. Е, видзице, наш задаток врациц до родительства, до воспитаня, тото же свойо дзецко виховаме на тот способ же би свой живот обдумало так же єдного дня будзе служиц заєднїци. А то нє мож без такволаней вертикали. То барз чежко кед вируциме приповедку о смислу.
А о смислу ше нє бешедує уж теди кед дзецко наполнї 18 або 20 роки. То теми хтори одмалючка примарни, то так повесц, животно примарни теми.
Треца важна ствар у тим же би дзецко могло буц єство любови то тота же би його душа була шлєбодна, як пред полєценьом. А по озбильни цилї и посцигнуца дзецко муши буц порихтане трудзиц ше, и зноїц, нє раз, а нє два раз. Дармо будзе кажда мотивация, кажде жаданє, кед дзецко шицко мержи.
Ми нєшка пaтриме и обачуєме дзеци хтори важни лєм сами себе, вони млади людзе, но мушим додац же ше младим покус и швечи же би сами себе були центер швета, алє нам нє ясне як од того младого чловека очековац озбильне доприношенє кед зме го од малючка нє учели же у живоце будзе и чежко, же треба робиц и зограц карсцель, треба з чола посцерац зной и буц витирвали.
РС Часто мож слухац о тим же ми нєшка нашо дзеци барз защицуєме. Маме громаду вигварки и прешвеченя за тото. Думаме же нє муша так чежко робиц як ми у їх рокох, а и часи иншаки, або же на дзецох лєм да ше добре уча, а ми покончиме шицко друге…
– Я ше нєпреривно процив того борим и боїм ше. Бо, кед видзим дзецко хторе ма роботни звикнуца и кед ше до ньго усадзи тота воля, кед ше му усадза морално-духовни вредносци, вец воно ма часу, ма капацитет же би у своїм живоце тото цо од родичох нє достало, даяк превозишло при одрастаню, з особним розвойом. Алє кед маме дзецко пред собу хторе ше нїґда и коло дачого нє помучело, воно нєспособне. Там дзе го охабиме, там го и найдземе.
И прето поручуєм родичом же би дали своїм дзецом най помиваю, нє лєм погари и танєрчки, алє и масну шерпенку, поручуєм родичом най рано нє приноша хлєб, алє най дзецко станє и одбегнє, поручуєм най нє уча з нїма, най дзеци уча сами у своєй хижи, поручуєм кед пада диждж, най их нє вожа на автох, алє най им даю амрели и ґумово чижми. Лєм так раз годни буц свойо людзе.
РС: Кед слово о родительстве, и зоз школох и з медийох мож чуц єдно те исте – треба ше занїмац з дзецми. Родичи то розумя и так же… „Накадзи придзем дому з роботи, мушим ше нєпреривно круциц коло дзецка и коло його домашнїх задаткох, вец го мушим даґдзе одвесц же би ше бавело, вец на балет або фодбал, анґлийски и нємецки… Думам же шицко добре кончим…”
– Родичи треба же би ше старали о души, психи, о дисциплинованю свойого дзецка. То занїманє з дзецком. Кед ше му опитаце як ши, да ше зна же то значи и чи ши закончел свойо обовязки. Родичи треба же би ше опитали и як ци було на физичним, а нє лєм цо ши нєшка достал з математики. То родительске занїманє. То любов.
