Трицец пейц роки є занята у Радио Телевизиї Войводини, 30 роки ше стара вєдно з Агнету Тимко Мудри о наших нових народних шпиванкох и каждей новей „Ружовей заградки”, а нєдавно преславела и свой особни ювилей. З редакторку музичней програми у РТВ-у, Татяну Колєсар Ґвоїч, нє подцагуєме смужку, нє час. Зоз ню приповедаме о єй любови – о музики.
Уж теди кед ше знало же Фестивал новей рускей народней шпиванки „Ружова заградка” 1990. року будзе першираз отримани, Дюра Дудаш, тедишнї музични редактор у Радию, поволал Татяну же би на нїм участвовала. Пристала. А праве теди, после даскелїх рокох роботи на ТВ Нови Сад у културней програми, указала ше єй нагода за роботу и з Телевизиї прешла робиц до Радия. Шпиванка „Писнї сон” хтору одшпивала на першей „Ружовей заградки” єдна з єй наймилших солистичних шпиванкох.
А Дудаш ше нє опитал гоч кому. Колєсар–Ґвоїчова уж теди мала за собу успишну кариєру у ґрупи „Сунчане пеге”, „Смоквин лист”, а вец и „Бата сентиментал бенд”, та и тото же ище у дзецинстве шпивала и на нашим „Пупчецу”, познєйше и „Червеней ружи”, алє и на велїх озбильних фестивалох ище у дзецинстве. На свойо 8 роки Татяна була медзи 16 найлєпшима интерпретаторами у тедишнєй Югославиї. Року 1977. кед ходзела до осмей класи шпивала опрез предсидателя тедишнєй СФР Югославиї, Йосипа Бриза Тита и його супруги Йованки у месце Равно, два шпиванки, єдну на даскелїх язикох, медзи иншим строфу и на руским, а провадзел ю вельки дзецински хор. Шпивац, лєм даскельо метери од предсидателя Тита, тиж нє могол гоч хто.
Сунчане пеґе и наступ на виборе за писню на Евровизиї
НЄ МОГЛО ЛЄПШЕ
У музичней редакциї Радия почала робиц зоз Агнету Тимко Мудри, и гвари же да могла виберац, лєпшу сотруднїцу у роботи, алє и як приятеля, би нє могла вибрац.
– Вецей раз подумам же яка сом щешлїва же так добре функционуєме. Ми єдна другу надополнюєме, помагаме и, ниа, то тирва телї роки, три децениї. Я верим же тото цо ми маме ище даґдзе постої, алє то права ридкосц. Наисце верим же так будзе по нашу пензию – гвари Татяна.
На першей „Ружовей” наша собешеднїца нє була нательо анґажована, а понеже фестивал мал свойого продуцента Владимира Колбаса, як редакторка шицко постарчела. Аж кед Колбас пошол з того места, кед ше и продуцентска робота звалєла на хрибет Ґвоїчовей, Тимковей, теди и Мирослава Папа, вец видзели цо то значи на власних плєцох винєсц фестивал по сам конєц.
Приятельство хторе тирва децениями
– Гоч є нє лєгка, тота робота за фестивал ми и найкрасша, бо є креативна. А паметам же нам приходзели до Студия 16-рочни млади людзе, провадзели зме їх розвой, а тераз нам приходза їх дзеци. Знаце, крашнє то порихтац и зняц, та пущиц музику на Радию, тото цо и моя робота, алє ту, док рихтаце фестивал, ту робице з людзми. Уводзице их до студия и учице их шпивац, и як би требали шпиванку пренєсц на публику… Правда, то уж пред самим концом, а робота почина даскельо мешаци пред тим од самей вимоги за финансиї, розписованє конкурса за тексти и композициї, вичисцованє тих композицийох понеже велї нашо людзе музично нє подковани, а нотни запис муши буц так як швет кед го даваце професионалцом, композитором и аранжером до рукох. Поволац аранжерох, думац хто би могол и хто сце, а да нє буду лєм двоме, бо вец писнї подобни, подобнє звуча, хтори оркестер… На вельо ствари треба думац и тельо кончиц, ускладзиц, же сце нєпреривно у корчу чи то шицко до конца випаднє так як треба. Дакеди ше нам видзи же даєдна композиция лєм коректна кед ю достанєме од автора, а вец кед ю до рукох вежнє аранжер, и кед ю на концу интерпретатор добре одшпива, видзиме же одлична шпиванка и цо найкрасше, зажиє медзи нами, у народзе – приповеда Татяна и припознава же после каждого фестивалу на твари видно вистатосц, алє и огромне задовольство же цошка добре зробене.
– Сам податок же маме 433 шпиванки з потерашнїх „Ружових заградкох”, же су зачувани, богати скарб у хторим ше можеме лєм цешиц. И гоч з рока на рок вше чежше дойсц до композиторох, до наших младих людзох хтори музично образовани, до самих шпивачох, Агнетов и мой задаток тот же бизме уж одтераз роздумовали хто тоту роботу предлужи єдного дня. Думам же то наисце барз важне.
ШИЦКО ШЕ ПОСКЛАДАЛО
Татяна Колєсар Ґвоїч мала од кого нашлїдзиц уметнїцки ґени. Оцец Драґен Колєсар, ґлумец и режисер, добре познати нашей рускей явносци, окреме старшим ґенерацийом, у нашей култури зохабел глїбоки шлїди. Гвари Таня же од оца и вона и шестра Лидия, хтора подобови уметнїк, мали вельку потримовку. Кед 80–тих рокох популарносц ґрупох у хторих шпивала була на самим верху, а теди аж два раз участвовала у виборе писньох за Евровизию, оцово слова и нєшка памета.
– Кед од вчасней младосци плїваце у музичних, най так повем, естрадних водох, кед вас шицки волаю, путуєце и уживаце у тим цо робице, ви на далєй нє вельо роздумуєце. Нєт кеди… Так и я жила за музику, школовала свой глас, путовала, шпивала на вельких концертох з воєним оркестром по цалей Югославиї, а и забавна музика бул цали мой швет. Оцец ми лєм раз гварел же мушим одлучиц чи предлужим кариєру, чи предлужим зоз науку. Бул мудри, и я аж теди почала роздумовац о себе як мецери и як супруги док тому придзе час. Уписала сом ше на студиї, там дзе найволїм, у музики, достала стипендию и якош сом знала же цо будзем робиц єдного дня. Шпивала сом и далєй, теди кеди и кельо сом могла. А нє мушело буц так. По законченей Музичней академиї достала сом роботу, була сом щешлїва же робим тото цо любим. Кус чежко вериц же од теди прешли 35 роки – гвари вона.
А у тих вецей як трох деценийох случело ше тото цо озда шицким блїзке, случел ше живот. Татяна одата за Милана, професора економиї, хтори нєшка у пензиї, и тото цо люби, люби музику, окреме грац на ґитари. Син Коста студент на Академиї уметносцох, а його вибор Аудио визуални медиї дзе злучени и звук и режия, тото цо блїзке у фамелиї. Закончел музичну школу, вибрал примку, алє и вон до рукох люби вжац ґитару.
– Ми дома нєраз знаме заграц и зашпивац, и то так, нєусилєно, кед надумаме. Наш репертоар и севдалинки, и македонски, и руски шпиванки. Кеди нам цо придзе на розум. То таке, як дарунок, то єдна з найкрасших хвилькох у нашим доме – гвари на концу Татяна Колєсар-Ґвоїч.
Шпивала опрез Тита и Йованки (Татяна треца з лївого боку, стої у першим шоре
ПОДОБНА ДРАГА
– Добре паметам же сом ище як осемрочне дзецко була вибрана змагац ше на познатим югослвянским фестивалу „Златна сирена” у Беоґрадзе. Випровадзала ме аж и моя школа, директор… и на трошок ми дали. Ишла сом з мацеру, хтора у нашим доме була каждому подпора, и паметам же зме були змесцени у готелу. Було то за мнє барз вельке.
А лєм о рок на тим истим Фестивалу ше змагала и Агнета Тимкова, вона освоєла аж и награду. Теди зме ше нє познали. Нє могли зме знац, анї подумац, же раз будземе вєдно робиц и то вецей як три децениї.
У ДОБРИМ ДРУЖТВЕ
– Шпивам у новосадским Дамским хору дзе шпиваю жени рижних професийох, даєдни уж у пензиї, други заш младши, алє нас злучело єдно исте, любов ґу музики. Репертоар рижнородни, то и поп, и класична музика, етно музика, староґрадски шпиванки, джез… То озбильни наступи. Нєдавно зме були госци на концерту пиянисткинї Петри Спасоєвич, хтора цемна, ма вельки награди и високи припознаня. Концерт бул барз красни, друженє з моїма дамами после концерту тиж. Знам же то богатство.
