Медзивойнови препород (IV)

автор С. Сабадош
516 Опатрене

На сновательней схадзки РНПД принєшена одлука же народна бешеда будзе основа литературного язика Руснацох Бачкей и Сриму. По тей инструкциї Гавриїл Костельник 1923. року написал „Граматику бачваньско-рускей бешеди” хтора у наступних пол стороча будзе главни слуп розвою нашого литературного язика, уметнїцкей литератури, як и образовней вертикали по руски хтора ше поступнє будовала.

Перша шветова война була єден з найтурбулентнєйших периодох у историї чловечества. Нїяк нє мож повесц же тота война заобишла и Руснацох на наших просторох. Числени нашо сонароднїки наруковали, а вельке число ше нїґда нє врацело зоз фронтох и боїскох. Под такима обставинами би ше нє обчековало же би образовни живот на даяки способ напредовал. Медзитим, державни власци у даєдних случайох виходзели вочи вимогом и оможлївйовали одлєгчанє од асимилацийного прициску. Школи по местох дзе исновали руски заєднїци углавним були державни и на державним язику, окрем Коцура и Нового Саду, дзе и далєй були руски народни конфесийни школи под управу Церкви. У Керестуре 1916. року власци оможлївели школяром же би голєм виронауку учели на своїм мацеринским язику. У Миклошевцох 1915. року основана грекокатолїцка школа. Як учителє у тих школох робели Йоаким Костелник и Даница Лабош.

НАРОДНА БЕШЕДА ЯК ФУНДАМЕНТ ШКОЛСТВА

Дня 1. децембра 1918. року, по концу Першей шветовей войни и з розпадом Австро-Угорскей, формована нова держава – Кральовина Сербох, Горватох и Словенцох. Руснаци у новей держави почувствовали же буду у можлївосци орґанизовац свой културно-просвитни живот. Так 2. юлия 1919. року у Новим Садзе основане Руске народне просвитне дружтво (РНПД). Тот датум за историю образованя по руски окреме важни прето же на тей сновательней схадзки принєшена одлука же народна бешеда будзе основа литературного язика Руснацох Бачкей и Сриму. По тей инструкциї Гавриїл Костельник 1923. року написал „Граматику бачваньско-рускей бешеди” хтора у наступним пол сторочу будзе главни слуп розвою нашого литературного язика, уметнїцкей литератури, як и образовней вертикали по руски хтора ше поступнє будовала. После „Граматики”, руски народ на тих просторох достал и перши буквар, першу читанку, а у медзивойновим периодзе обявени и вецей виронаучни кнїжки. Народна управа за Банат, Бачку и Бараню 9. децембра 1918. року принєсла одлуку по хторей ше настава у шицких школох мала окончовац на мацеринским язику тих дзецох, хтори творели векшину у школи. Спрам тей одлуки дзецом хтори жили у местох дзе Руснаци жили у значнєйшим чишлє у Бачкей оможлївени же би ше школовала на мацеринским язику. Тота проблематика на державним уровню конкретизована аж 1925. року кед тедишнї министер просвити Светозар Прибичевич видал ришенє по хторим наставни язик у шицких будзе державни язик, алє кед за єдну класу єст вецей як трицец школярох, як там написане, „другей раси”, настава будзе оможлївена и на їх язику. Зоз законом о основних школох зоз 1929. року тото ришенє потвердзене, алє у винїмкових обставинох охабена можлївосц же би ше меншински оддзелєня формовали и зоз 25 школярами. Нова держава принєсла и нову державну иконоґрафию, та так афирмовани историйни особи и подїї значни за формованє младого кральовства Южних Славянох. У тим духу, у медзивнойновим периодзе керестурска школа ношела мено „Карадьордє” по углядзе на сербского народного вожда и снователя теди пануюцей династиї, а коцурска школа ношела мено бувшого коцурского капелана, новосадского пароха, писателя, новинара и велького активисти югославянского руху Йована Храниловича.

ПРОБЛЕМИ У ДЕРЖАВНИХ ШКОЛОХ

Конфесийни школи у Коцуре и Новим Садзе фактично престали исновац 1921. року кед су претворени до державних. Новосадска руска школа з часом була претворена до школи зоз сербским наставним язиком з меном „Державна народна школа” у улїчки Йована Суботича а потим була и зошицким загашена, док у Коцуре зачувани руски наставни язик. Цо ше руских учительох у Коцуре дотика, треба спомнуц особи як цо то Ксения Лабош, Наталия Ґанджи, Леона Маринкович, Мария Гарди, Елемир Лїкар, Янко Фейса и други. Треба визначиц же у медзивойновим периодзе були присутни и проблеми зоз капацитетами школских будинкох, поготов после 1934. року кед политична општина у Коцуре як резултат судского процеса мушела врациц єден школски будинок церковней општини. Тот проблем у одредзеней мири ришени 1938. року кед будинок паньскей карчми адаптовани до трох учальньох и канцелариї за управителя школи.

У Руским Керестуре настава була реализована на руским язику. Учителє хтори робели у керестурскей школи медзи двома шветовима войнами були Константин Петриґала, Осиф Фа, Михайло Поливка Наталия Джуня, Михайло Няради, Маґдалена Дудаш, Ана Тимко, Юлиян и Ана Манойла, Осиф Торма, Йовґен Планчак и други. Од окремного значеня за историю керестурского школства, алє и култури вообще, бул 1931. рок кед декрет о менованю за учителя у Руским Керестуре достал Михайло Ковач, хтори у наступней децениї пожертвовно окончовал свою учительску мисию, алє бул и нєвистати дружтвени роботнїк як секретар РНПД, писатель, алє и як снователь и редактор першого нашого часопису „Наша заградка” хтори мал драгоцину вредносц и за наставни процес на руским язику. На двацецрочнїцу снованя новей держави, 1. децембра 1938. року пошвецени нови будинок школи з пейцома учальнями и купальнями за дзеци и за старших.

Образованє на руским язику у Дюрдьове нє мало полни континуитет як у Руским Керестуре и Коцуре. У перших рокох югославянскей держави воно було запровадзене, алє 1921. року Руска державна школа у Дюрдьове приключена сербскей. Уж 1928. року маме податок о зборе на хторим ше од власцох глєдало же би образованє на руским язику у Дюрдьове було ґарантоване и же би було ровноправне з образованьом по сербски. Цо ше податкох о учительох у руских класох у Дюрдьове, вони походза зоз 1939. року, а слово о Вероники Рац, Феброниї Еперт, Максимови Давосирови, Юлиї Отич и Милорадови Бачкаличови. Цо ше других местох у Бачкей дотика, познате же у Старим и Новим Вербаше 1934. були отворени два руски оддзелєня, алє пре нєдостаток руских учительох настава на руским язику лєдво була запровадзована. У Лабуднячи за дзеци приселєнцох з Руского Керестура орґанизована школа, алє анї вона нє була на руским язику.

Стретнуце Союзу руских школярох 26. авґуста 1929. року у Руским Керестуре

ЗЛОЖЕНА СИТУАЦИЯ У СРИМЕ

У Сриме ситуация зоз образованьом була досц компликована. Настава за руски дзеци у Шидзе, Бачинцох, Петровцох и Миклошевцох була орґанизована на державним язику, гоч маме податки о тим же руски учителє, поготов у Миклошевцох, покрадзме учели руски дзеци же би читали и писали по руски. З Миклошевцох 1939. року послата и вимога же би ше отворело руске оддзелєнє, алє нє маме податки о одвиту на тоту вимогу. Єдини успих на образовним плану за Руснацох у Сриме було снованє рускей класи у Бачинцох 1935. року дзе було по 24 школяре зоз першей и другей класи. Учитель бул Кирил Бесерминї, алє вельку улогу у реализациї снованя оддзелєня мал бачински парох о. Михайло Гирйоватий. У Бикич Долу 1934. року ше почало зберац средства за вибудов школи, алє руска школа у тим валалє основана аж у децембру 1941. року под час Нєзависней Держави Горватскей, кед за учителя меновани Михайло Ковач, хтори ше пред тим по налогу мадярских окупацийних власцох з Керестура мушел врациц дому, до Сриму.

Єден з найвекших проблемох за школство на руским язику у медзивойновим периодзе бул нєдостаток фахових кадрох. За школованє будуцих учительох у велькей ше мири у тим чаше остарал крижевски владика кир Дионизий Няради, алє резултати тей значней потримовки нашо школство у полним капацитету увидзи аж по законченю Другей шветовей войни.

(Предлужи ше)

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ