Музика мотивує и порушує людзох

автор л. вереш
283 Опатрене

Сенка Станкович, мастер теоретичар уметносци, одмалючка знала цо би любела робиц єдного дня. Кед же дацо було константне у єй живоце, вец то була музика. Музика була перша єй любов, мотив и страсц. 

Давни памятки на дзецинство при векшини виволую чувство носталґиї, и зоз ошмихом на твари ше найчастейше здогадуєме на тоту безбрижну часц нашого живота.

– И я у дзецинстве найволєла танцовац и шпивац. Мала сом обичай порозмесцовац мебель по хижи же бим мала цо вецей простору, и на плочи пущела нашо руски дзецински шпиванки. Так сом могла по цали дзень танцовац и шпивац. Теди то були иншаки часи и кед дахто з нас мал свой синтисайзер, то було цошка вельке. Моя шестринїца го мала, и я паметам же сом барз любела грац на нїм кед сом була у нїх. Мойо родичи то обачели и раз ше ми опитали чи бим сцела учиц грац на даєдним инструменту. Так почал мой музични живот – здогадує ше Сенка.

На початку анї нє роздумовала же би могла грац на клавиру, бо ю найбаржей прицаговала флаута, алє понеже нє було нїкого у Дюрдьове хто би ю могол научиц грац на спомнутим инструменту, кед мала осем роки почала ходзиц на годзини клавира. Сенка нє найлєпше памета  тоти годзини, була малючка, та єй ноти и рижни музични символи були барз абстрактни. Та заш лєм, запаметала же наставнїца була барз приємна и блага.

Основну музичну школу Сенка закончела як позарядови школяр, а испити покладала у Музичней школи ,,Йосип Славенски” у Новим Садзе.

На школскей програми

ВЕЛЬО ОБОВЯЗКИ И ВЕЛЬО УЧЕНЯ

Кед пришол час вибрац штредню школу до хторей ше упише, нє роздумовала длуго. Уписала ше до Музичней школи ,,Исидор Баїч” у Новим Садзе.

 – Мала сом барз вельо обовязки, барз вельо учиц и барз вельо годзини. Кед сом була штварта класа штреднєй школи, мали зме аж дзеветнац предмети. До школи зме ходзели и соботами. Можем шлєбодно повесц же зме ше вельо вецей учели, а меней ше занїмали з музику. Єдна з найкрасших памяткох у тим периодзе ми тота кед зме як школяре першей класи у Сербским народним театре у Новим Садзе виведли найпопулрнєйшу кантату Карла Орфа „Кармина Бурана”. Теди зме на бину вишли пооблєкани у монашеских шматох, зоз швичками у рукох. То за дзецко од петнац роки, кельо я теди мала, барз вельке дожице. Нажаль, то бул перши и остатнї вельки концерт хтори зме мали, нє лєм у штреднєй, алє аж и на Академиї. Барз ми жаль же сом нє мала ище єден инструмент як обовязни предмет, наприклад гармонику лєбо ґитару, бо думам же би ми то була велька помоц у роботи – гвари вона и предлужує з констатацию же шицки трапези хтори зоз собу ноши школованє лєгчейше пребродзи у дружтве.

– Було ми лєгчейше кед сом знала же сом нє сама у шицким тим и же мам порозуменє и потримовку, перше од родичох, а вец и од моїх школских приятельох – прешвечена наша собешеднїца.

На питанє чи за єй успих найбаржей заслужни єй притока ґу музики и єй талант, Сенка такой одвитовала же ту талант нє таки важни, бо за шицко цо у живоце вредзи, цо ше виплаци, за шицко треба вельо робиц и буц у тим витирвали.

У РОБОТИ НАЙВЕКШЕ ЗАДОВОЛЬСТВО

Зоз родичами
на „Ружовей заградки’

Уж осемнац роки Станковичова роби у Основней школи ,,Святи Сава” у Руменки як наставнїк музичней култури, хору и оркестра. Приватно трима годзини клавира, солфедя и теориї музики. По єй словох найважнєйша прикмета каждого наставнїка то сцерпенє, високи ступень толеранциї, алє и авторитет, понеже дума же наставнїки треба же би були приклад своїм школяром.

– Любим преподавац. Кед бим мушела виберац, знова бим преподавала музичну културу, прето же тота робота у просвити ма вельку шлєбоду и єдну-исту наставну єдинку мож отримац на тисяч способи. У нєшкайшим чаше барз чежко робиц у настави. Мам упечаток же то нєпреривна борба медзи фаховим кадром и дзецми и їх родичами. Вше було тих хтори на годзинох правели нєшор и нє слухали, алє якош ми ше видзи же ше число таких школярох барз звекшало. Медзитим, вше було и вше будзе добри и мили дзеци з хторима барз крашнє робиц, пре хтори ми мило же робим праве тото. Мам вельо школярох хтори маю одлични гласи. На хор ми ше єдного року уписало седемрочне дзецко. Кед стануло опрезо мнє, нє було цо видзиц, алє кед пущело свой глас, цала сом ше наїжела. Праве таки и подобни ситуациї помагаю же би ше шицко тото цо нєдобре, або ми ше нє пачи, швидко забуло – з ошмихом приповеда Сенка.

ШПИВАНКА ЗОЗ ШЕРЦА

Концом Штреднєй школи и на початку Музичней академиї Сенка помали почала помагац у Културно-уметнїцким дружтве ,,Тарас Шевченко” на пририхтованю дзецох за рижни наступи. Часто помагала Михалови Лїкарови у роботи зоз жридлову шпивацку ґрупу и то єй було барз интересантне. Як  нам гварела, Сенка коло андьох, шпивачкох, научела гласно шпивац. Гоч нє ходзела поряднє, здобула искуство и знанє хторе и нєшка запровадзує у роботи зоз Дзивоцку шпивацку ґрупу дюрдьовского Дружтва.

– Пред вецей як дванац роками достала сом поволанку зоз Дружтва же бим почала водзиц Дзивоцку шпивацку ґрупу. Дзивки було досц и були заинтересовани за музику и нашу руску шпиванку, цо ме ище баржей мотивовало же бим прилапела тоту роботу. Ми поряднє тримаме проби. За тоти шицки роки пременєли ше даскельо ґенерациї дзивкох, алє робиц з нїма ми вше було фино и опущуюце. Гоч дзивки нє маю исти интересованя, то нє гамовало їх любов ґу музики и нашей писнї. Барз су добри и воспитани дзивки. З нїма на пробох ше нашпивам и наполнїм зоз позитивну енерґию. Вєдно вибераме шпиванки хтори будземе учиц. Видзим же шпиваю зоз шерца и то ше обачує на каждим їх наступу. Дзивки вельо раз наступали у нас, у нашей жеми и иножемстве, участвовали на велїх наших манифестацийох и фестивалох и посциговали замерковани резултати. Барз ми мило кед чуєм позитивни коментари о ґрупи и мило ми же видно и плоди моєй роботи и мойого намаганя.

Од свойого снованя по нєшка Дзивоцка шпивацка ґрупа на Фестивалу жридлового шпиваня ,,Най ше нє забудзе”, хтори ше отримує у Дюрдьове, освоєла штири перши места и єдну специялу награду. Кажда їх побида ме ище баржей мотивує же бим и надалєй робела зоз нїма – гвари на концу наша собешеднїца Сенка Станкович.

ЧЛЕН ФАХОВОГО ЖИРИЯ

Окрем того же є наставнїца у Основней школи и же велї роки роби як руководителька Дзивоцкей шпивацкей ґрупи, Сенка уж длугши час и член фахового жирия на наших Фестивалох ,,Ружова заградка” и ,,Най ше нє забудзе”. З початку то нє барз любела, понеже ше смаки розликую и часто ше чувствовала виновата же ше єй думанє розликує од других. Тераз гвари же люби кед ю волаю, препущи ше музики и у нєй ужива.

Сенка зоз Дзивоцку шпивацку ґрупу

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ