Скорo трицец роки на двох адресох у двох державох

автор а. балатинац 22. авґуст 2022

Австрия, держава зоз глїбокима историйнима коренями хтори видно на каждим крочаю. По поверхносци є нєвелька, з векшей часци  бреговита. Там уж скоро три децениї други дом Папандришових. Алє гевтот перши дом, наглашує Юлияна, то дом у Петровцох.

  – Мой дїдо, мацеров оцец, Михал Сабадош з Керестура, а баба Юстина Бесерминї з Коцура. По оцови, дїдо з Петровцох, Дюра Гарди – Мишканьов, а баба Єлена Дудаш – Семанова з Миклошевцох. Од вшадзи сом – почина свою приповедку Юлияна, народзена у Петровцох 1951. року од оца Дюри и мацери Леони Гарди (Мишканьових). Мойо браца, Силво и Владо, нєшка жию єден у Петровцох, а други у Коцуре.

Най ище надпомнєм же мой оцец 10. фебруара 2022. року наполнєл 98 роки. Жиє у єдним приватним доме за старих у Вуковаре – приповеда Юлияна о найблїзших, о предкох, алє и о безбрижних рокох.

– Дзецинство було и красне и чежке, оцец бул инвалид, алє борел ше же бизме добре жили. Мой дїдо Гиков (Сабадошов) мал салаш медзи Петровцами и Неґославцами. Пред дїдовим то бул салаш бачика Шпири, а вец дакус далєй Лацканїн. Були то вельки поверхносци жеми, дзеци могли бегац кадзи лєм сцели, бавиц ше од рана до вечара. Там зме ше бавели цале лєто. Здогадуєм ше же на Лацканьовим салашу було тельо води у студнї же була ровна зоз жему, та зме лапали жаби – памета Папанришкова и предлужує.

Юлияна зоз младших часох

– А през жиму аж була радосц! Було вельо шнїгу, санкали зме ше з брещка, а було нас громадка, здогадуєм ше же ше приходзели бавиц Рамачово двоме хлапци, Осиф и Владо, бачиково Шпирово, Меланка и Желько, мойо двоме браца, Силво и Владо… Було нам насправди барз крашнє – гвари вона.

– А кед зме мали коло 12-13 роки, почали зме чувац крави. Пошли би зме рано и до вечара зме ше нє врацали. У тедишнї час то значело же зме уж досц одроснути кед меркуєме на крави, розложели зме огень и упекли сланїни за полудзенок.

АКТИВНОСЦИ НА ФЕЙСБУКУ

Юлияна ма отверени профил на Фейсбуку и гвари же є у контакту з велїма, а вельо того може опатрац цо би иншак нїґда нє видзела. Но, кед знаме же давно гонєла трактор, же сама з Австриї приходзи на авту до Петровцох, вец нєсподзиваню нєт места, бо мож заключиц же Юлияна єдна наисце схопна жена.

Кед я ходзела до школи, у класи нас було трицец двойо. Теди зме ходзели шицки 8 роки до Петровцох. А у класи мойого брата, було аж 42. Нєшка нєт тельо дзеци у цалим валалє кельо теди було у єдней класи – чишлї Юлияна и учительох хтори ю учели. Спомла Гудакових, Виру и Штефана, Дудашових, Шимка и Виду, Мирослава Надя и ище велїх хтори учели у висших класох, алє найбаржей ше здогадує учительки Гудаковей хтора их учела и забави. Но, нє лєм же их учела, алє их и водзела на наступи по наших валалох, вєдно зоз учительом Штефаном.

– Раз зме так пошли аж до Беркасова на камиончку. Нє було теди автобуси, путовало ше хто як могол, алє дружтвени живот бул барз динамични. Нєшка шицко можеце видзиц на Фейсбуку – гвари вона.

Но, алє най вам повем же попри Томислава маме и Звонка хтори ше народзел 1972. року, а после нього Андєлка 1974. Мам и осмеро унучата, радосно нам приповеда и предлужує, Андєлка ма три дзивчата, Томислав трох хлапцох, а Звонко дзивче и хлапца, алє маме  ище єдну унучку хтора нє по креви наша, алє яґод же є и гей. Моя Андєлка удомела єдно дзивче хторе ходзело зоз мою унуку Ему до школи, а остало без родичох. Ниа, так маме дзевецеро унучата. И шицки приповедаю по руски. Синове жию у Австриї, а дзивка у Петровцох, алє дома зоз дзецми шицки бешедуєме по руски. То моя велька пиха – гвари вона.

НА ВАЛАЛЄ

– Док зме жили у Петровцох, попри того же супруг грал на свадзбох, робели зме вельо жеми, а брали зме жем и под аренду. Тримали зме 10 крави, та сом сир и шицко друге ношела на пияц. Знала сом викармиц и по 200 курчата рочнє, и то сом шицко на пияцу попредала. А ище влєце ми ше знали опитац  даєдни людзе чи на жиму будзе шкварки и колбаси и най их мам на розуме…  Мали зме два трактори, дзеци були мали, а роботи вельо, та сом аж и трактор гонєла. Спочатку сом нє була щешлїва же ище и тото робим, алє тераз сом му подзековна, бо ше сама привежем з Австриї.

Кед спатрим дакедишнї часи, нє можем повесц же нє було добре. Вельо ше робело, алє ше вельо и наґаздовало. Ми 1980. року направели вельку хижу без кредиту. Ище мой купел и вельки трактор з хторим валял стару хижу. Значи, шицко ше могло, було пенєжу а нїхто нє доставал субвенциї за жем, як цо ше нєшка достава.

Стреду и всоботу сом ходзела на пияц и за тоти два днї сом з пияцу принєсла тельо заробку кельо просекови роботнїк у Борове заробел за цали мешац. Вец кед порахуєце же мешац звичайно ма 4 соботи и 4 стреди та порахуйце, лєм з пияцу ше заробело 4 боровски плаци, а дзе ище зоз жеми – приповеда Юлияна и добре памета же на свадзби у Агнетки Колодовей, гудаци заробели тельо пенєжи же ше єй супругови виплацело нови беґеш хтори пред тим купел.

А вец пришли нєщешлїви войново роки. Нашла сом роботу у Нємецкей, а потим сом пошла ґу хлапцом до Австриї хтори там робели. Кед пришол и супруг, аж теди було лєгчейше.

ЩЕСЦЕ, ЧИ НЄЩЕСЦЕ

Баба и дїдо з унуками

– Нє знам чи щесце, чи нєщесце же зме пошли до Австриї, бо зме пред войну и у Петровцох барз добре жили, нє були зме худобни, алє кед видзим як дзепоєдни попреходзели под час и после войни, вец можебуц и щесце же зме там. Голєм маме пензиї з хторима мож нормално жиц, гоч вони за австрийски стандард мали, за горватски су вецей як достаточни.

Хлапци ше поженєли за нашо дзивки з Петровцох, а и дзивка ше одала за Петровчаня. Старши син аж планує у Петровцох направиц хижу. Унуки ище вше любя присц до валалу, алє ище су мали. Задовольна сом – гвари Юлияна за свой живот.

 – Питаце ше чи стретам Руснацох у Бечу. Стретам. Окреме ше знаме видзиц зоз Блаженку Чордашову, дзивку бачика Янка Чордашового з Петровцох. Алє ище вецей Руснацох стретаме зоз Словацкей. Ми, старши, и у явним превозу медзи собу приповедаме по руски. Часто нам знаю приступиц праве тоти Руснаци зоз Словацкей кед чую нашу бешеду, а вец ше виприповедаме єдни з другима як кед бизме ше роками познали – гвари вона.

Юлияна кеди ґод ма нагоду приходзи на шицки нашо манифестациї.

– Любим тото нашо, алє барз ме болї кед чуєм же родичи Руснаци, ту у нас, у Петровцох, зоз своїма дзецми нє бешедую по руски, а там у Бечу бешедую. Знам же то уж трансформовани язик, иншаки як гевтот з хторим пришли нашо предки, алє заш є лєм наш. Гоч и таки, дакус пременєти, лєм най ше отрима, най ше приповеда медзи собу и зоз своїма найблїзшима.

И ТУ, И ТАМ

– У Австриї доставам додаток до просековей австрийскей пензиї, бо сом мало роки там робела. У Горватскей бим то нє достала, гоч зме уплацовали польопривредну пензию. Алє мушим бивац пол рока у Австриї. То причина же тераз часто путуєм з єдней до другей держави. Там маме мали квартель, тельо лєм же бизме мали дзе пребувац кед зме там, а ту у Петровцох вельку хижу, векшу як нам за тоти нашо роки треба. Супруг ше, нажаль, чежко похорел, та муши пребувац у дому за старих у Австриї. У тим доме сом скорей робела, а тераз  там роби моя нєвеста, та є нє цалком сам. Чи сом у Бечу, чи у Петровцох, вшадзи сом дома.

ЧАСИ МЛАДОСЦИ

– Мам красни памятки на младосц. Ходзели зме на пратки, а знали зме зайсц и до карчми хтору тримал Яни Маслейов, алє нє же би ше дахто опил, ишло ше пре дружтво. 

Кед сом мала седемнац и пол роки, уж сом ше одала. Було то 1969. року, а уж 1970. народзел ше нам син Томислав. Мой супруг Владо Папандриш, попри роботи на полю, бул и гудак, мали свой бенд, як ше то нєшка гвари. Грали на свадзбох – приповеда Юлияна.

(Опатрене 93 раз, нєшка 1)