Вельконоцни швета ше приблїжую вирним котри ше притримую по григориянским календару. За розгварку, пред найвекшим християнским шветом, шестра Служебнїца Михаїла Воротняк одкрива часточку свойого живота и поволаня за котрим пошла на свойо млади роки.
Накадзи пошла до манастира ш. Михаїла прицаговала повагу: млада, красна и вше нашмеяна. Кед ше єй ш. Цецилия Суботнїцки на духовних вежбох, после законченя осмей класи питала чи сце остац у манастире, одвитовала єй: „Га, так!“
Михаїла народзена як Штефания, то єст Штефица. Єй родичи, иншак родом зоз Босни, зоз скромней фамелиї, котри свойо малженство засновали у парохиї св. Йосафата у Кули. Хижу вибудовали 1975. року, дзе виховали свойо шесцеро дзеци.
– Я найстарша, мам ище трох братох и два шестри. Моя осем роки младша шестра, тиж вибрала драгу монашества, та и ш. Славомира служи Богу у нашей заєднїци шестрох Служебнїцох. Наша фамелия християнска. Родичи нам зоз своїма прикладами указовали як випатра християнски живот. Паноцец бул важна особа у нашей фамелиї, а окреме же у Воротнякових єст вецей поволаня зоз рижних ґенерацийох. Маме трох паноцох, а у єдней хвильки аж шейсц монахинї було зоз Воротняковей фамелиї. To покойни паноцец Йосафат, котри бул монах василиян, ЧСВВ, вец його власни брат Василь, оженєти священїк, жил у Нємецкей дзе и умар, та їх братняк котри и тераз жиє у Штутґарту – Штефан Воротняк.
Нашла свой дом
На єй поволанє вплївовало и тото же ше у Керестуре поряднє отримовало духовни вежби за дзвичата у манастире шестрох Служебнїцох, и Штефица штири раз приходзела на стретнуца, та ше так, крочай по крочай, упознавала зоз способом живота у нїм. Того лєта, кед закончела осму класу, пришла на вежби и єдна шестра ю поволала на святочносц даваня своїх вичних обитох. Поволанку озбильно похопела, алє з оглядом на тото же мац мала роботи, мушела присц зоз наймладшу шестричку, тераз ш. Славомиру. Тота святочносц за обидва було цошка окремне. Шестра Целилия, котра познєйше постала и задлужена за ню, потолковала священїкови котри у манастире тримал духовни вежби, же би єдно дзивче можебуц сцело присц до манастира, алє же оцец нє да. Паноцец на тото одвитовал: „Бог моцнєйши од оца“. Гвари ш. Михаїла же тото памета, як и же мала вельке жаданє буц там.
– Нє бул проблем и нє було ми жаль же охабям родичох и же идзем з дому. Шестри ше анґажовали и нащивели моїх родичох. Верим же мацери нє було шицко єдно. Кед оцец пришол з роботи, а ишол на роботу кажди други тидзень з Нового Саду до Кули, я уж була у манастире. Пришол ґу мнє и поволал ме дому, алє мнє ше нє ишло, я уж була дома. Було то 1982. року и нє мала сом право войсц до манастира, прето же сом нє наполнєла 17 роки– памета ш. Михаїла.
После официйного уходзеня до манастиру, шестра перши пейц роки нє мала нїяки проблеми, нїч єй нє було чежко: анї ставац, анї робиц, анї модлїц ше. Тот период поровнує зоз залюбеносцу при єдней малженскей пари. Залюбеносц моцна, алє кед нє прейдзе до любови, вец нєт смисла, бо залюбеносц нє може буц стаємна. У керестурскей парохиї парох бул о. Михайло Макаї, котри єй бул морална и духовна вертикала, як оцец, и праве пре ньго вжала мено Михала (Михаел – хто як Бог?). Тото мено за ню було возвишене, видзела високи идеали у нїм, бо шицко – себе саму дала за найвисше цо могла – за Бога.
Школованє у Новим Садзе
З оглядом на тото же до манастирa вошла на 15 роки, Михаїла нє мала закончену штредню школу, та шестри у Новим Садзе на Роботнїцким универзитету за позарядових школярох пренашли установу, дзе могла закончиц школу. Три роки ходзела кажди дзень на Универзитет и закончела дактилоґрафски напрям, уж як часна шестра.
– Такой сом премесцена до манастиру до Нового Саду. Нє завадзали ми обовязки, приоритет ми було закончиц школу. Манастирски живот сом окончовала як и шицки други монахинї. Шестри теди робели у шпитальох, а я ходзела до школи. На службу сом ходзела до Катедрали мена Марийового кажде рано, а пополадню до школи. Пойсц зоз валалу до Нового Саду було за мнє дацо вельке, а учиц ше у учальнї зоз 40. школярами, цивилами, тиж було виволанє. Кед сом закончела штредню школу, вєдно зоз шестру Владимиру Сопка, 1990. року нас послали на школованє до Заґребу, на Катехетски институт, на теолоґию – приповеда далєй шестра.
Там 4 роки бивали у ординарияту владики Славомира Микловша, дзе були на служби и два шестри Служебнїци: ш. Моника Еделински и ш. Макрина Ребачук. Обидва закончели студиї и дипломовали, а интересантне тото же вєдно з нїма була и панїматка Златка Малацкова. Так ш. Михаїла по фаху катехета, котра свою роботу у школи нє робела анї єден дзень, жартує. Теди були чежки обставини, воєни часи и требало пойсц до Ґенералного дома шестрох Служебнїцох у Риме. У тим доме єст управа котра провадзи шестри Служебнїци у цалим швеце, єст и заєднїца шестрох и за 11 мешаци котри там була, Михаїла мала нагоду учиц италиянски язик, видзиц радио Ватикан, Рим и робиц каждодньово роботи. Нєт у манастире, гвари, лоґики.
Треба исц там дзе ши потребни
Ище раз шестра Михаїла ишла до Риму, кед ю, одвичательна за шестри на тим терену, уписала на штиромешачни курс за формациї – вихованє, провадзенє младих дзивчатох котри приходза до манастира. Там ше школовали шестри з Бразилу, Канади, Польскей, України, а на курсу участвовали священїкове и шестри зоз Африки, Индиї и Азиї. Велїх там упознала, могла видзиц и зрозумиц тото цо нє мож дома: упознац други култури, достац ширину, попатрунки на живот, похопиц же монашество нє лєм цошка єдноставне. Закончуюци курс, мала задлуженє зоз свою ґрупу написац проєкт за приманє дзивчатох до манастира. Млади дзивчата, кандидатки, треба упознац, бо кажда росла у рижних обставинох, ма розлични попатрунки, треба их провадзиц и учиц. Того 2000. року почали зоз України приходзиц до Сербиї ґрупи дзивчатох. Ище вше у Сербиї єст шестри, котри теди пришли до новицияту у Вербаше, дзе ш. Михаїла постала маґистра. Полни седем роки, од 2000–2008. рок була на тей длужносци. Кед видзела же ше число дзивчатох з України зменшує, пришла до Керестура зоз настоятельку побешедовац дзе шестри треба розподзелїц, алє и ю чекала нова пременка. Одвичательна шестра Юлия Бойчук, теди настоятелька, гварела же бешедовац буду о єй драги, нє о драги нових шестрох.
Теди беоґрадски надвладика Хочевар писал молбу и волал шестри служиц до Беоґраду. Одвичательни одлучели и питали Михаїлову согласносц, же би прилапела тоту нову обовяку.
Велї Воротняково богу служели
– У фамелиї о. Йосафата було осмеро дзеци, двоме паноцоме и два шестри монахинї. Од осмерих, аж штверо пошли служиц Богу: попри уж спомнутих и два шестри – Татяна и Надїя. И два власни шестри, о. Штефана, Терезка и Йоана тиж були шестри Служебнїци, котри ше преселєли ґу Господу. У єдней хвильки у фамелиї Воротнякових було шейсц шестри служебнїци, два по два власни шестри и то єден окремни феномен, толкує ш. Михаела.
(Предлужи ше)