Улога и присуство бабици у живоце каждей будуцей мацери барз важни и нєзаменлїви. To занїманє котре старе кельо и сам чловек, а попри шицких напредованьох у медицини, велька и значна улога бабици будзе тирвац завше.
Значенє того занїманя ше ровна спрам гуманосци, велькей одвичательносци, огромней любови ґу родзеню нового єства и змоцньованю самей фамелиї и заєднїци. Бабици, лєбо ґинеколоґийно-акушерски шестри, фахово медицински шестри представяю и вязу медзи пациєнтом и дохтором. Кед дахто люби живот, чудесносц и маґию його наставаня и приход новонародзеного дзецка на швет, ма емпатию и жада дакому безрезервно помогнуц, учиц през цали живот, вец му тото занїманє да шицко. Бабици єдини жени котри присуствую хвильком найвекшого болю и найвекшей радосци, а о їх значносци зме бешедовали зоз Кристину Лїляк, ґинеколоґийнo-акушерску шестру зоз Нового Саду.
Кристина, дзивоцке Илич, народзена у Коцуре, алє животна драга ю одведла до варошу, дзе ше и одала и засновала свою власну фамелию. Основну школу закончела у Коцуре, а Стредню медицинску „7. април” у Новим Садзе. Цо ше дотика професиї, мала рижни жаданя, як гвари, як и кажде дзецко, алє ше на концу, заш лєм, одлучела уписац до медицинскей школи на напрям ґинеколоґийно-акушерска шестра.
– Пачела ми ше идея помагац же би беби пришли на тот швет. Стредньошколски днї паметам по тим же ше досц учело, алє було и вельо друженя и товаришства, котри и дзень нєшка тирваю. Єдно з тих товаришствох преросло и до кумства – з ошмихом почина приповедку наша млада собешеднїца, и предлужує же после законченей стреднєй школи и краткей павзи почала волонтирац на Клинїки за ґинеколоґию и акушерство – Бетаниї у Новим Садзе, на Оддзелєню високоризичней ґравидносци, односно патолоґиї ґравидносци, а истого року почала и робиц.
– Там були мойо перши крочаї у роботи, научела сом вельо того, од цаганя креви по тото як приступиц ґу пациєнтови. Скоро штири роки сом препровадзела на тим оддзелєню, стараюци ше о женох чийо ваготносци часто були нєизвесни, и котри дакеди ту були и вецей тижнї. У таких ситуацийох ше зожиєш зоз нїма и їх судьбами, та сом их часто доживйовала и особнє – бешедує Кристина.
Робота котру ше учи през цали живот
Зоз того периоду остали велї познанства и приповедки зоз щешлївим концом алє, як гвари, заш лєм, жадала робиц у сали за пород. Тоту нагоду достала 2017. року и там почала цалком нова етапа у єй живоце.
– Патраци з боку на пород, односно на бабицу, шицко випатра досц лєгко, медзитим указало ше же ше тоту роботу учи през цали живот. Робота у породзилїщу нє подрозумює лєм породзиц жену, то идзе аж на концу, а тому предходза годзини потримовки, одшмельованя и едукациї – толкує Лїлякова. – Мойо змени тирваю по 12 годзини и нїґда нє знам цо ме того дня чека на роботи. У новосадским породзилїщу часто вельки гужви, цо нас дакеди и зопера же бизме ше у достаточней мири пошвецели пациєнткиньом, алє ше шицки намагаме дац шицко шицко од себе.
Интернет допринєсол тому же би жени були информованши, алє як гвари Кристина, часто и погришно. Тиж, вельо завиши од того цо жена обчекує.
– Думам же ше младши ґенерациї чежше ноша зоз больом и дисциплину, алє ше намагаме найсц заєднїцки язик. Нє вше лєгко дойсц до жени и потолковац єй цо треба же би робела, и прето дакеди мушиме буц и строги. З оглядом на тото же ище вше нє можеме обезпечиц женом провадзенє на породу, треба же би ви були тота особа до котрей вони маю довирия и з котру ше чувствую сиґурно.
Найвецей беби у єдним з найчежших периодох
Як нам виприповедала Кристина, єден зоз найчежших периодох у єй роботи вшелїяк же було док тирвала корона.
– Нашо породзилїще було єдине ковид-породзилїще у Войводини и орґанизация цалей роботи була барз очежана, алє ше нам, заш лєм, удало превозисц шицко тото на найлєпши можлїви способ. У тим периоду народзени найвецей беби у историї Бетаниї одкеди ше водзи рочни евиденциї, аж 6.867 новонародзени дзеци – гвари вона.
З оглядом на тото же робота бабици стресна, наша собешеднїца ше през шлєбодни днї намага цо вецей одпочивац, читац, дружиц ше з приятелями… Люби одпатриц и даяку добру представу у театру лєбо, як гвари – просто ше прешейтац по красним варошу у котрим жиє. Тиж так люби пойсц до Коцура, вона бабова найстарша унука, алє и одпутовац даґдзекед вше кед ма нагоду, и упознац нови места.
Нє иснує красша хвилька як перши плач беби
Кажда бабица, без огляду кельо роботного стажу ма, зоз новим породом чувствує страх и поцерпанє за законченє того породу и одвичательносц за два животи. Гоч Кристина за собу ма уж вецей роки искуства при породох, як щиро припознава, тоти чувства нє щезую, алє з часом поставаю вше интензивнєйши.
Анї єдно искуство би нє могла окреме видвоїц, алє як нам припознала, сиґурно же єй найкрасши памятки були праве тоти кед дочекала до рукох дзеци своїх найблїзших товаришкох.
– Знанє и искуство котре мам нєсебично преношим шицким будуцим мамом. Жадам єдного дня отвориц свою школицу за ґравидни жени и едуковац их найлєпше як знам. Но, заш лєм, робота у породзилїщу вше будзе моя примарна професия, прето же нєт красшей хвильки од тей кед вам новонародзене дзецко першираз заплаче у рукох – з ошмихом закончела ґинеколоґийно-акушерска шестра Кристина Лїляк.
Шицки чувства у даскельо минутох
Нїґда нє побановала же вибрала праве тоту професию – бабица доказ любови, нового живота, щесца, болю… шицко цо мож почувствовац през живот станє до тих даскелїх минутох породу. И Кристина кажди раз ознова щешлїва же присуствує таким хвильком.
