За цо шицко мож хасновац шминку

автор Михайло Планкош
503 Опатрене

Першираз кед сом патрел Чаплиново филми, бул сом нєсподзивани. Шицко цо сом научел и видзел у рисованих филмох з хторима сом одростал (цо ше одноши на физичну комедию ‒ знаце гевти фори и фазони цо робя Том и Джери) то шицко иснує дзекуюци йому (тота файта комедиї нєшка досц ридка у филмох, бо вимага од ґлумца же би бул схопни и зоз целом, а нє лєм зоз словами, як Джеки Чен). Алє тот текст нє будзе о Чаплинови анї о Чену, алє о єдним другим велїкану, и ещи баржей, о його жени.

„Драга” („La Strada” 1954.) Федерика Фелиния єдна циркузка приповедка, сказка, у хторей людзе хторих патриме нє представяю нєзвичайни особи хтори бизме могли стретнуц на улїци, алє вельо вецей. Кажда од тих персонох єдна прекрасна метафора, або бридка и страшна персонификация. Вони нас маю научиц о живоце, борби и любови, як на концу концох и шицки приповедки.

Нашей ґенерациї дакеди зна буц чежко лапиц ше до класичних уметнїцких дїлох. Ем направя од нїх „баука”, представя их як чежко розумлїви верхи брега, хтори ещи за розлику од моєй облюбеней сериї „Wednesday”, анї нє у фарбох. Алє людзе вше були исти и вше ше любели нашмеяц и розплакац. Тот филм зна зробиц и єдно и друге.

Приповедка почина зоз сцену у хторей Дзампано, „уметнїк” трубадур грубей руки, купує Джельсомину од єй мацери понеже єй шестра, хтора зоз Дзампаном скорей робела у його путуюцим театру, сирота умарла (циркуз нїґда нє саме вешелє). През филм провадзиме тих двоїх людзох, колеґох, „жену и хлопа”, талантованого слугу и єй ґазду пняка, як обиходза єдну барз худобну Италию, яка вона и була после войни (1954. року).

Спомнул сом на початку Чаплина прето же праве вон обожавал главну ґлумицу того филма, Джулиету Мазину, Фелинийову жену. Вона ту хаснує велї чаплиновски манири и преширює их з феноменалну шминку (инспировану з италиянску комедию дел арте). Єй нєзвичайно експресивна твар, комбинована зоз цифровану фарбу, дзвига Чаплинов стил на єден феноменални уровень. Цо ґод вона чувствує, ясно мож пречитац з єй мимики. Дзивочка задумала же постанє артистка у тим нємилосердним швеце и же годна нашмеяц и розвешелїц себе, других и чловека хтори ламе ланци зоз своїма мускулами ‒ ґазду.

Тандем видумани за рисовани филм алє, їх тваром ше удало викревелїц тото цо нїкому по теди нє пришло на розум же би нарисовал. Патриц тот филм таке як патриц на дакого хто пробує робиц цошка цо люби, а кед би му на драгу вше ставала нємилосердна каждодньовосц, у хторей ше шицки ґураме и грижеме. Заш лєм нас розвешелї кеди ґод нам ше дацо уда.

Ошмих на кловновей твари упарени з нарисовану слизу.

Фотомонтажа: Михайло Планкош

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ