Дарунок наших предкох

автор с. фейса 3. април 2022

Од задумки по найновшу Кухарку хтора ище вше пахнє на друкарску машину, прешло надосц часу. То вше так кед ше нє наглї, алє о каждей дробнїци добре розштудира, предклада и радзи, кед за тим стої тим, хтори задумане и витвори. Блаженка Хома Цветкович, редакторка виданя и Любица Няради, єй коавторка у пририхтованю и готовеню єдлох, вєдно з Ивану Медєши, авторку фотоґрафийох були тот тим хтори врацели и пах и смак стародавней домашнєй рускей кухнї до наших обисцох.

И праве так як у уводним слове Блаженка толкує як настала Мацерова кухарка, пред читачами сучасна кнїжка зоз рецептами хтори покус уж  и забути, а тераз у найновшей кнїжки ознова предлужели  „жиц”. Правда, присподобени су ґу нєшкайшим часом, алє су и далєй єдноставни и векшину з нїх мож лєгко навариц.

Гоч Блаженка вошла до тей приповедки мотивована зоз тим же громаду рецепти од своєй мацери позаписовала ище пред даскельома децениями у своєй дипломскей роботи, дилеми як обдумац кухарку а шицко облапиц,  були части…

ТО НЄ ЛЄМ РЕЦЕПТИ

– Ище вше барз добре паметам мацерово  єдла и пах кухнї нє лєм пред велькима шветами, алє и през тидзень и, озда, прето ше и було чежко одлучиц хтори єдла войду до Кухарки и по яким шоре. Нє лєм пре сам рецепт, алє и пре

Блаженка Хома Цветкович

тото о чим ми бешедовала док варела, пекла, о наших обичайох хтори вязани праве за тото цо готовела. Сцела сом же би тоти цо Кухарку буду хасновац могли задумац гевтот час кед нє було мажочки, кед ше мерало на гарсци, кед нє було шпоргети зоз вибрану температуру, алє ше варело и пекло так, як ше хто знашол и як му пракса найлєпше указала. А и так вше випадло смачне. Вельо сом и од других подознавала, алє тото цо мац рихтала, и як пекла, а дацо аж и моя баба, тото нє забудзем док ме єст. Чувствовала сом якеш длуство тим женом, и нє лєм им, якуш обовязку же ше им и на тот способ оддлужим. Прето у Мацеровей кухарки нє записани лєм єдла, алє и обичаї,  пририхтованя за вельки швета, Вельку ноц,  Кирбай, Крачун, або рихтанє за животни подїї як пратки, брацкованя, мольби, звожованє жита або вообще, за дацо векше цо ше у обисцу або на полю робело, а шицко то було важна часц културного и дружтвеного живота на валалє. Думам же велїм ґаздиньом, єднак так як и мнє, пренєшени тот тал  – гвари Блаженка и предлужує:

– А роботу на Кухарки зме подзелєли, и наша намира була же би остало записане, нєзабуте, зачуване… Верим же велї жени на валалє ище вше рихтаю тоти стародавни єдля, алє млади ґаздинї и тоти цо ше уча вариц, нє верим же таке знаю и треба же би дацо з тей Кухарки научели рихтац. Бо векшина рецептох наисце єдноставна, та ше лєгко здогадню и тоти цо их уж знаю готовиц, а нє чежки су анї за  гевтих  цо ше праве лапаю до вареня –  гвари Хома Цветковичова надпоминаюци же Кухарка присподобена нєшкайшим часом, же дати и даскельо єдла  цо нє вошли як окремни до кнїжки, алє просто ше мушело направиц даяку гранїцу у виборе.

Єй коавторка Любица Няради гвари же векшину рецептох и сама вари, пече, рихта, и то ище по рецептох хтори єй баба гуторела док вона записовала.

– Нєпреривно зме ше догваряли, поздогадовали ше даєдних запаметаних єдлох зоз дзецинства, та зме вше ище дацо пододавали.  Надувари сом любела рихтац и то по рецепту зоз Сучасней рускей кухарки, предходней…. А  мой супруг Емил гвари же ше здогадує же таке єдол. Я нє паметам, бо то таке ценке було, а нас було осмеро у фамелиї Виславскових, та думам же баба таке нє правела, бо патрела да нас накарми –  предлужує Любица.

ТАК ЯК ИЩЕ БАБА ЗАПИСАЛА

  – З тих єдлох цо у найновшей Кухарки часто правим капущанїки, то хлопи любя, а и пироги, гоч велї гваря же то забавка, мнє є нє. Раз-два розженєм цесто, а мойо любя и на сладко и на слано. Белюши правим, бо белюши я любим. Виросла со на сиру маслу, млєку и кислим млєку, та я любим таке. Кед сом правела хлопом, док були шицки дома,  любели пици, та вше на столє були штири пици  и два белюши. Часто у нас на столє и бухти и лепинї, дакеди було так же пияткми правим лепинї,  а тераз уж иншак. Вжиме на столє мачанки, гоч яка, то вше ю любиме, я окреме кромпльову. И Емилова мац була кухарка, та мам и од нєй окреме колачи. Мам рецепти ище од моєй баби Веруни, од баби Ирини, од моєй мацери… Баба Веруна мала барз добри рецепт за брескинї. Вона мал аж два рецепти, алє я тот други нє записала, а добре паметам же по другим рецепту до брескинькох ишли и уварени жовчки. Баба Ирина мала дзевецеро деци и я ше часто питам же цо тота моя баба варела же би шицких накармела, а жили  з нїма и дїдо и баба, та их було аж єденацецеро. Часто було на квасу, груби,  бо то було зґодне, вежнєш до рукох та можеш бегац, а жили такой при Ярашу. Скоро кажде обисце тримало крави, та груби були зоз сиром, вец з маком, орехами, бундаву, з тим цо було у каждим обисцу.

Од колачох у Мацеовей рускей кухарки  було  найчежше упечиц тото  цо Блаженка гварела, Орехова од мацери. Я мам тот рецепт як кайсову торту и знам же то чежко правиц, бо до цеста идзе вельо ореха, а мало муки, та ше розогнате цесто лїпи за тепшу. Треба барз мерковац кед ше з тепши знїма, треба два особи да ше цесто знєє, одлїпи од тепши, а да ше нє поламе. Мнє ту Ивана була помоц, та зме добре поробели и наисце ше нам удала – приповеда Нярадийова.

Ивана Медєши ше уж 7 роки занїма зоз фотоґрафию. Кед єй представени проєкт з Кухарку и цо у плану, попачело ше єй. Родом є з Руского Керестура а жиє у Новим Садзе. Гвари же у тей хвильки кед порадзене же будзе сликовац рецепти, робела онлайн, та єй нє бул проблем присц на валал. Попри роботи з Любицу, цо могла поробела у варошу, а вец кед ше нашли робота ишла… Єй розкошни фотоґрафиї нательо прицагую же нє мож нє порихтац дацо з Кухарки, нє ютре, такой нєшка.

Ивана Медєши и Любица Няради

ГАРСЦ МУКИ… КЕЛЬО ТО?

А кельо раз требало цвенкнуц док на столє пахло…

– Даєдни єдзеня компликованши, длужей ше их рихта, та вец и фоткам вецей раз, алє у принципу, найменєй висликуєм два раз, або аж и три раз вецей од того цо на концу будзе обявене. Кед слово о колачох, дзе видно у поступку як ше прави, реже, полнї, пече и кед є на концу готове, то нє исте як кед ше сликує, наприклад, вишньову мачанку. Алє, просеково було то од 10 до 15, 20 фотоґрафиї по єдним єдлу, бо сом ше трудзела нє фотоґрафовац барз вельо, алє виберац добри угел –  гвари Ивана.

– Щиро, я любим и вариц и печиц и то була ище єдна причина же сом прилапела тоту роботу так же то була любов и спрам фотоґрафиї и спрам єдзеньох. Алє було  ситуациї и таки же ми Любица читала текст же цо да положи и кеди, а я патрим же яке то слово… Нє раз. Бо, рецепти були зоз старей Кухарки, лєбо мацеровей теки, а там пише гарсц муки, як орех квасу…. мнє то шицко було шмишне.  Я у чуду, яка гарсц, я би знац кельо то?… Tо 10 деки? … Но, научела сом до конца и дзепоєдни слова, научела сом и хтори то бабово колачи найволїм, а нє знала сом як шe волаю периночки,  з єдним словом, направели зме себе вше добру атмосферу – приповеда Ивана о роботи коло Кухарки и гвари же Кухарка прешлого тижня вишла з друку, а єй уж сцигую поруки.

  – Моя ґенерация, тоти коло 30, позитивно реаґує, будземе вариц, радзиме ше… А мам уж даскельо резервовани кнїжки и за Канаду и то ми ше братняци опитали. Сцу нєсподзивац супруги. Наздавам ше же тото нє дознаю, най будзе нєсподзиванє  –  гвари на концу Ивана Медєшова.

Стародавна, а на сучасни способ, зоз смачнима єдлами, розкошна, а єдноставна, практична, Мацерова руска кухарка чува стародавни єдла и обичаї. Наисце красни дарунок наших предкох.

(Опатрене 152 раз, нєшка 1)